Ухвала КЦС ВС № 191/5753/16-ц

УХВАЛА 10 січня 2025 року м. Київ справа № 191/5753/16-ц провадження № 61-16976ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року всправі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи і проходження періодичного медичного огляду, стягнення моральної шкоди та ВСТАНОВИВ: 16 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі заявник просить про поновлення строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною першою статті 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Статтею 390 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Заявник зазначає про те, що вперше з касаційною скаргою він звернувся 04 листопада 2024 року, однак 25 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду, яку отримано ним 10 грудня 2024 року, повернуто у зв`язку з незазначенням підстав касаційного оскарження. 16 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку він повторно надіслав касаційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 рокуз уточненням підстав касаційного оскарження. Необхідно відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, з огляду на таке. У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що дати складення повного тексту постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року не зазначено. Забезпечено надання загального доступу в ЄДРСР 07 жовтня 2024 року. З матеріалів касаційного оскарження та ЄДРСР вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику, оскільки ним не зазначено підстав касаційного оскарження, передбачених вимогами частини другої статті 389 ЦПК України. Встановлено, що ухвалу Верховного Суду від 25 листопада 2024 року заявник отримав засобами поштового зв`язку 10 грудня 2024 року. Отже, повернення поданої касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку. Заявник, який був обізнаний з вимогами щодо обґрунтування підстав касаційного оскарження, звернувся вперше з касаційною скаргою, яка не відповідала таким вимогам. Водночас з матеріалів касаційного оскарження не вбачається можливим встановити дату отримання заявником постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року з 07 жовтня 2024 року (дата забезпечення загального доступу в ЄДРСР) до 04 листопада 2024 року (день звернення з касаційною скаргою вперше) для обрахування дотримання заявником строків звернення з касаційною скаргою. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. Верховний Суд вкотре наголошує, що позбавлений можливості належним чином ознайомитися з матеріалами справи, здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку копії оскаржуваного судового рішення або доказів отримання цього рішення до відкриття касаційного провадження. Тому особи, які звертаються до суду з касаційним скаргами, повинні надати відповідні докази до суду касаційної інстанції, зокрема у вигляді довідки суду першої або апеляційної інстанції про те, яким чином та коли їм направлена і вручена копія оскаржуваного судового рішення разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження. Повернення поданої 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника (незазначення підстав касаційного оскарження), що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23). Суд не може стимулювати неправомірну поведінку і зловживання процесуальними правами заявника. У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази. Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК Українипередбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (далі - Закон). Частиною першою статті 3 Закону визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 8 пункту 1 частини другої статті 4 Закону судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За змістом касаційної скарги встановлено, що заявником, зокрема, оскаржуються судові рішення, якими відмовлено в задоволенні позову про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку в розмірі 452 579,96 грн та моральної шкоди в розмірі 501 000,00 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати та за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі в справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16 (провадження №12-301гс18). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться в безспірному (безакцептному) порядку. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання в 2016 році фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (4 134,00 грн). 1 % ціни позову в справі перевищує 3 розміри прожиткового мінімальної заробітної плати. Особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити за подання касаційної скарги судовий збір в розмірі 8 268,00 грн (4 134,00 грн х 200%). Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків. Суд роз`яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Визнати наведені в клопотанні ОСОБА_1 причинипропуску строку на касаційне оскарження рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року неповажними. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Ситнік