Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/14140/24

Справа № 991/14140/24 Провадження № 11-сс/991/31/25 Слідчий суддя ОСОБА_1 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 січня 2025 року місто Київ Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів: головуючої судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , секретар судового засідання ОСОБА_5 , розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.12.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52023000000000316 від 14.07.2023, за участю: особи, яка подала апеляційну скаргу, адвоката ОСОБА_6 , У С Т А Н О В И Л А: Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000316 від 14.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК України). За версією органу досудового розслідування, службові особи ДП «НЕАК «Енергоатом» зловживаючи своїх службовим становищем залучили службових осіб компанії UAB Svertas Group та Enerpower s.r.o. до схеми завищення вартості закупівлі мастила Reolube 46 RS в кількості 307 280 кг, внаслідок чого ДП «НЕАК «Енергоатом» заподіяно збитки в особливо великому розмірі. Водночас ОСОБА_7 будучи директором філії «ВП «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «Енергоатом» організував проведення процедури закупівлі з ідентифікатором № UA-2022-11-23-003181-a, затвердив висновок № 208 щодо визначення очікуваної вартості проведення закупівлі, підписав договір з компанією Enerpower s.r.o. від 09.02.2023 № 53-129-01-23-02682 та додаткові угоди до нього про закупівлю мастила Reolube 46RS виробництва компанії Lanxess Solutions UK за завищеною на 2 040 339,2 Євро, без врахування вартості доставки продукції. З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, 18.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі слідчого судді) від 26.11.2024 детективи НАБУ провели обшук на земельній ділянці, що належить ОСОБА_7 за адресою: м. Київ, вул. Каменярів, буд. 33/14 А. У ході обшуку детективи виявили та вилучили мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro (A3102) з серійним номером «M97GP27RDQ», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 (далі мобільний телефон). Наступного дня вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні (постанова детектива ОСОБА_8 від 19.12.2024). Надалі, з метою забезпечення збереження речового доказу, детектив НАБУ за погодженням прокурора САП звернувся до слідчого судді з клопотання, в якому просив накласти арешт на мобільний телефон вилучений 18.12.2024 в ході проведення обшуку на земельній ділянці, що належить ОСОБА_7 . За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя своєю ухвалою від 25.12.2024 задовольнив його в повному обсязі та наклав арешт на мобільний телефон із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 25.12.2024, адвокат ОСОБА_6 , як представник ОСОБА_7 , звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову про залишення без задоволення клопотання про арешт майна. Адвокат посилається на те, що у цьому кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено. Сформульовані детективом узагальнені кваліфікуючі ознаки складу кримінального правопорушення є недопустимими та свідчать про фактичну відсутність обґрунтованої підозри. Клопотання не містить жодних доказів щодо причетності ОСОБА_7 до кримінального провадження та здійснення ним незаконної діяльності. На момент проведення обшуку ОСОБА_7 розблокував мобільний телефон та надав доступ для його огляду та копіювання інформації. Попри відмову від надання пароля, доступ до інформації на пристрої не був обмежений і детективи мали можливість ознайомитись і скопіювати все, що вважали необхідним. Враховуючи наявність системи логічного захисту у месенджерах з приватними повідомленнями на мобільному телефоні, доступ до приватного спілкування має здійснюватись виключно на підставі рішення суду про надання дозволу на проведення НСРД. Відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на те, що телефон є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тимчасове вилучення мобільного телефону не пов`язано з необхідністю вивчення фізичних властивостей телефону та проведення експертного дослідження. Телефон не становить процесуальної цінності. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 у повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила задовольнити. Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду. Мотиви суду Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши та перевіривши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, колегія суддів дійшла таких висновків. Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь?якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього ж Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України). У силу ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Поряд із тим, згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Колегія суддів встановила, що слідчий суддя вирішив правильно усі питання, які підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання. Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна та чи є втручання у право власності ОСОБА_7 надмірним. Щодо правової підстави для арешту майна Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на мобільний телефон, вилучений 18.12.2024 під час проведення обшуку, оскільки відсутні підстави вважати, що він відповідає ознакам речових доказів. Колегія суддів із такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке. Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000316 від 14.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. За версією органу досудового розслідування, службові особи ДП «НЕАК «Енергоатом» зловживаючи своїх службовим становищем залучили службових осіб компанії UAB Svertas Group та Enerpower s.r.o. до схеми завищення вартості закупівлі мастила Reolube 46 RS в кількості 307 280 кг, внаслідок чого ДП «НЕАК «Енергоатом» заподіяно збитки в особливо великому розмірі. Водночас ОСОБА_7 будучи директором філії «ВП «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «Енергоатом» організував проведення процедури закупівлі з ідентифікатором № UA-2022-11-23-003181-a, затвердив висновок № 208 щодо визначення очікуваної вартості проведення закупівлі, підписав договір з компанією Enerpower s.r.o. від 09.02.2023 № 53-129-01-23-02682 та додаткові угоди до нього про закупівлю мастила Reolube 46RS виробництва компанії Lanxess Solutions UK за завищеною на 2 040 339,2 Євро, без врахування вартості доставки продукції. Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом матеріалами кримінального провадження (протоколи огляду вебсайту електронної системи закупівель, додатки до протоколу огляду пояснення на запит ДАСУ, висновок щодо очікуваної вартості закупівлі, комерційна пропозиція ОСОБА_9 , анкета ТОВ «Ленд Холдинг», протоколи щодо прийняття рішення уповноваженою особою, відповідальною за організацію проведення закупівлі, договір від 09.02.2023, та додаткові угоди до нього, специфікації до договору, протокол огляду ІС «Митний блок», протокол огляду матеріалів виконання запиту про МПД від компетентних органів Чеської Республіки, анкета юридичної особи UAB Svertas Group, договір від 20 березня 2023 року, додаткова угода до нього, протокол огляду рахунку ОСОБА_9 ) формує у колегій суддів внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. До такого ж висновку дійшов і слідчий суддя. Таким чином, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, детективами НАБУ 18.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді провели обшук на земельній ділянці, що належить ОСОБА_7 з адресою АДРЕСА_1 . З протоколу обшуку слідує, що під час обшуку детективи виявили та вилучили мобільний телефон, належний ОСОБА_7 , оскільки останні оглянули його вміст та виявили листування в додатку Viber з контактом « ОСОБА_10 », в період часу з 20.07.2022 по 22.07.2024 з відомостями щодо ходу проведення закупівлі, а саме відправлення фотографії з системи публічних закупівель Prozorro із пропозиціями учасників закупівлі: ТОВ «Ленд-Холдинг» у розмірі 319 000 000,00 грн. та Enerpower s.r.o. у розмірі 318 067 145,54 грн, відправлена 06.01.2023. Також у вказаному додатку виявлене листування з контактом « ОСОБА_11 » датоване 16.09.2022, в якому останній відправляє ОСОБА_7 файл формату «pdf», який є видаленим та не доступний до перегляду. Крім того в ході огляду в додатку Signal виявлене листування з контактами « ОСОБА_11 », « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_12 », однак повідомлення відсутні через увімкнення функції «автовидалення». Постановою детектива НАБУ від 19.12.2024 вказаний мобільний телефон визнано речовими доказами з тих мотивів, що він може містити відомості щодо обставин заволодіння грошовими коштами АТ «НАЕК «Енергоатом». Крім того, у період час з 10 год 40 хв 19.12.2024 по 09 год 50 хв 20.12.2024 детективом НАБУ, за участі спеціаліста, проведений огляд вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону, з метою створення його копії. На момент огляду був встановлений пароль від системи логічного захисту мобільного телефону, який було подолано шляхом введення паролю. Далі, з метою копіювання інформації телефон підключався до робочої станції спеціаліста. Однак у зв`язку із відсутністю у спеціаліста технічної можливості подолання внутрішньої системи захисту доступу до даних, у файл-звіті відсутні мессенджери Telegram, Signal та електронна пошта. Для копіювання цієї інформації 19.12.2024 детектив призначив комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизи електронних комунікацій. Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду клопотання детектив НАБУ навів, а слідчий суддя перевірив його доводи, які дають підстави вважати, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. При цьому, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо правомірності вилучення мобільного телефону, оскільки є необхідність у проведенні експертного дослідження. На сьогодні така експертиза вже призначена та її проведення триває. Отже, орган досудового розслідування мобільний телефон вилучив відповідно до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на його вилучення, що дослідив та врахував слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна. Твердження адвоката про те, що жодній особі про підозру не повідомлялося та жодних доказів щодо причетності ОСОБА_7 до кримінального провадження та здійснення ним незаконної діяльності, клопотання не містить, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце у цьому випадку. Крім того, колегія суддів в частині зазначених доводів додатково зауважує, що на етапі досудового розслідування не вирішуються ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Як слідчий суддя, так і колегія суддів, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, що вчинення вищевказаного кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім з точки зору можливості накласти арешт відповідно до стандарту доказування «обґрунтоване припущення». Водночас на цьому етапі досудового розслідування сторона обвинувачення надала як слідчому судді, так і суду апеляційної інстанції, достатньо доказів що підтверджують обґрунтовану підозру щодо вчинення вказаних кримінального правопорушення. Отже, враховуючи вищенаведене, а також те, що слідчий суддя ретельно перевірив майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують. Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_7 . При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України). Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України). Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012). У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75). Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із можливим розслідуванням корупційних злочинів. Ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: розмір шкоди, завданої злочином; тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Щодо інших доводів сторін В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31). У цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи. Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України. Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін. Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.12.2024 без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4