Ухвала КАС ВС № 300/2034/24

УХВАЛА 07 січня 2025 року м. Київ справа №300/2034/24 адміністративне провадження № К/990/49479/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі № 300/2034/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними дії та зобов`язати провести з 01.05.2023 перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати вказаної у довідках за № 2302-вих-1801/1, № 2302-вих-1801/2, 2302-вих-1801/3 від 18.01.2023 та провести виплату пенсії з врахуванням виплачених сум. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 відкрито провадження у цій справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2024, позов задоволено. 20.12.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2024. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на частину четверту та пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (неправильне застосування судом норм матеріального права; якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). По суті спірних правовідносин скаржник зазначає, що у спірному випадку, станом на 01.05.2016 у позивачки відсутній 20 річний стаж роботи на посадах державного службовця та віднесених до них посад державних службовців. Наголошує, що статтею 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу`визначено чіткий перелік категорій посад державних службовців. В той же час, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу») державну службу не проходила, а працювала на посаді головного спеціаліста сектору організаційно-аналітичного забезпечення в органі місцевого самоврядування яка не належить до відповідних категорій посад державних службовців. Також скаржник вважає, що заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд приходить до наступного висновку. У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі. Щодо покликання скаржника на частину четверту та пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суд зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.05.2023 у справі № 560/928/20, а саме: «…23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до записів в трудовій книжці позивач працювала з 04.09.2015 по 28.02.2017 на посаді головного спеціаліста відділу економіки комунальних підприємства та тарифної політики Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільського, з 28.02.2017 по 27.12.2019 на посаді начальника фінансово-господарського відділу - головного бухгалтера Колибаївської сільської ради, але вказані періоди відповідачем не зараховано до стажу, що дає право на пенсію державного службовця.

24. Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".

25. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

26. Стаття 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлює категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.

27. Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що посади на яких позивач перебувала в органах місцевого самоврядування відносяться до зазначеної категорії…». Оскаржувані судові рішення також прийняті з врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21, в якій зазначено, що зважаючи на те, що на час звернення за призначенням пенсії позивач не займав посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках. Такий правовий висновок в подальшому підтриманий у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 560/9407/22. Отже скаржником не доведено також існування у спірному випадку підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі № 300/2034/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя - доповідач: С.М. Чиркін Судді: Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко