Постанова 4857 № 598/2528/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 598/2528/24 пров. № А/857/32376/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року у справі №598/2528/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Левків А.І., час ухвалення рішення 14.11.2024, місце ухвалення судового рішення не зазначено, дата складання повного тексту судового рішення 14.11.2024, В С Т А Н О В И В : До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА №575450 від 24 вересня 2024 року. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вказаною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він 24 вересня 2024 року приблизно о 14 год. 10 хв. на автомобільній дорозі Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблечче 308 км., керуючи транспортним засобом марки АУДІ А4 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив обгін на перехресті перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив п.14.6.а., п.8.5.1 ПДР України. Позивач просить вказану постанову скасувати, оскільки він даного правопорушення не вчиняв та відсутні будь-які належні докази на підтвердження його вини, а тому він звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 14.11.2024 у цій справі позовну заяву задоволено; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА №575450 від 24 вересня 2024 року на ОСОБА_1 за ч.1, ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. і закрито справу про адміністративне правопорушення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 605,60 грн. сплаченого судового збору. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк на оскарження відповідної постанови, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску такого строку. Судом першої інстанції безпідставно зазначено про ненадання відповідачем жодних доказів на спростування вимог позовної заяви. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому, серед іншого, просив допитати свідка та до якого долучив оптичні диски з відеозаписами на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Однак суд свідка не допитав та взагалі зазначив про ненадання відповідних відеодоказів. Долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що позивач дійсно допустив порушення п. 14.6 а), 8.5.1 ПДР та норм ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просив скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14.11.2024 та винести нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відеозапису, який би підтверджував, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, вчинив вищевказане адміністративне правопорушення, відповідачем суду не було надано, як і будь-яких інших належних та допустимих доказів. Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріли справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити, оскільки відповідачем не представлено будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із такого. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА №575450 від 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він 24 вересня 2024 року приблизно о 14 год. 10 хв. на автомобільній дорозі Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблечче 308 км., керуючи транспортним засобом марки АУДІ А4 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив обгін на перехресті перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив п.14.6.а., п.8.5.1 ПДР України. Не погоджуючись із спірною постановою, позивач звернувся до суду із позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3.ПДР України, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 1.1. ПДР України, вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Але якщо цією лінією позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, то лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил. Крім того, відповідно до пункту 14.6 а. ПДР - обгін заборонено: на перехресті. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд апеляційної інстанції, дослідивши відеозаписи з оптичних дисків, які є додатком до відзиву на позовну заяву, наданого стороною відповідача, встановив, що такі не містять відео фіксації правопорушення вчиненого позивачем. Таким чином, дослідженими відеоматеріалами не підтверджено факт того, що позивач, керуючи відповідним транспортним засобам, здійснив обгін на перехресті з перетином суцільної лінії розмітки та вчинив порушення п.п. 14.6 а) та п. 8.5.1 ПДР України. Інших доказів на підтвердження зазначеного факту, матеріали справи не містять. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів вчинення позивачем порушення ПДР, вказаного в оскаржувані постанові а ні з відзивом на позов, а ні з апеляційною скаргою. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Отже, в даному випадку відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку передбаченого ст. 78 КАС України, де чітко передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строку звернення до суду із цим позовом, адже отримання відповіді на адвокатський запит не зупиняє перебігу процесуальних строків звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного. Строк звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення до суду, обчислення процесуальних строків, поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано положеннями статей 118-123 КАС України. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). В силу приписів частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Виходячи з приведених вище норм, положеннями КАС України визначено десятиденний строк на оскарження постанов по справам про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з дня вручення такої постанови. Як встановлено з матеріалів справи, що не заперечувалось учасниками справи копію оскаржуваної постанови позивач отримав під час її складання, однак позивач посилався на те, що вона мала нечитальний вигляд. Обставину того, що копія надана позивачу мала нечитабельний вигляд, відповідачами не спростовано. Відтак, звернувшись за отриманням належної копії, через свого захисника, позивач отримав її примірник 08.10.2024, а вже 11.10.2024 подав відповідний позов до суду. Виходячи з приведеного, за умови, що для захисту своїх порушених прав позивач має право бути обізнаний щодо мотивів та правових підстав винесеної постанови, колегія суддів вважає обґрунтованою та поважною причину пропуску строку на оскарження постанови саме відсутність читабельної копії оскаржуваного рішення у позивача. Водночас, слід у даному випадку зауважити, що дії позивача та його представника щодо отримання копії постанови та її оскарження були послідовними та вчинені без зволікання у найкоротші терміни, у зв`язку з чим колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та поновлення позивачу пропущений процесуальний строк звернення до суду. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року у справі №598/2528/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 07.01.25