Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/22016/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/22016/23 Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 08 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про зобов`язання надати інформацію на адвокатський запит, В С Т А Н О В И В : Позивач звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання на адвокатський запит від 03.07.2023 повної інформації; - зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області протягом п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати на адвокатський запит від 03.07.2023 повну інформації стосовно основних та додаткових відпусток ОСОБА_2 у 2022 та 2023 роках та періодів, за які остання надавалась; - зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати витребуванні належним чином посвідчені копії наступних документів: наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади у Головному управлінні ДПС в Хмельницькій області у 2023 році; наказів/розпоряджень про основні відпустки ОСОБА_2 у 2022 та у 2023 роках; наказів/розпоряджень про додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та у 2023 роках. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Так, відповідач в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору в цілому. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції лише в його мотивувальній частині, відзначає про неправильне встановлення судом дійсних обставин, що мають значення для справи, та допущення судом порушення норм матеріального права. На переконання позивача, суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" замість положень Закону України "Про доступ до публічної інформації". Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апелянтів, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судом встановлені наступні обставини справи. Адвокат, Напрієнко Марина Вікторівна, у зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_3 , звернулась до Головного управління ДПС у Хмельницькій області з адвокатським запитом від 03.07.2023 про надання офіційної інформації стосовно колишнього чоловіка довірителя - ОСОБА_2 . Зокрема, адвокатом запитувалась наступна інформація: - посада, яку на теперішній час обіймає ОСОБА_2 та до якої категорії чи рангу державної служби вона відноситься; - відомості про заробітну платню та її складові ОСОБА_2 за період з 18.02.2019 р. по день надання відповіді на адвокатський запит; - чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році? Якщо надавалися, то в який період? - правові підстави перетину державного кордону України ОСОБА_2 за період з 24.02.2022р.по теперішній час; - наявність у ОСОБА_2 броні на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України? У відповіді на даний адвокатський запит від 11.07.2023 № 8549/6/22-01-11-18 відповідачем надано інформацію на питання, задані в запиті, а в частині надання відповіді про основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 роках відмовлено та зазначено, що відповідно до ч.2 статті 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст. 32). У наступних відповідях від 31.07.2023, 21.09.2023, 20.12.2023 на адвокатські запити ОСОБА_1 від 09.09.2023, 14.12.2023 та скаргу від 17.07.2023 Головне управління ДПС у Хмельницькій області також відмовило позивачу у наданні інформації про відпустки ОСОБА_2 . Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом. За результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача та наявність підстав для задоволення позову. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення зокрема тим, що відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційних скарг сторін, колегія суддів враховує наступне. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 34 Конституції України, гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу. Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Пунктами 1, 2, 4 - 7, 9 пункту 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - № 5076-VI) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. Статтею 20 Закону № 5076-VI визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом. Згідно з частини 1 статті 24 Закону № 5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Абзацом 1 та 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. Частиною 3 статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Аналіз наведених положень Закону № 5076-VI свідчить про те, що адвокатський запит може бути адресований як суб`єктам владних повноважень, так і приватним особам. За змістом викладеної норми Закону № 5076-VI відповідальність осіб, якими отримано адвокатський запит, наступає за відмову в наданні інформації на адвокатський запит та / або за несвоєчасне або неповне надання інформації та / або за надання інформації, що не відповідає дійсності. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939). Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 20 Закону № 2657-ХІІ, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Статтею 12 Закону № 2939 визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. За пунктом 1 частини 1 та частиною 4 статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно зі ч. 1 та 2 ст. 19 Закону № 2939, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Отже, системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку, що запитувач інформації фізична особа, мав право на отримання такої інформації, як зазначено у ч. 2 ст. 19 Закону № 2939, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, у встановлений вказаним Законом строк. При цьому, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту. Отже, сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів. До того ж, запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов`язково має бути публічною. Водночас, такий запит може стосуватися й надання публічної інформації. У такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов`язаний послатися як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону № 2939-VI, а також дотриматися вимог останнього, звернувши увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року справа № 520/13981/21. Як встановлено з матеріалів справи, у адвокатському запиті від 03.07.2023 позивач, покликаючись виключно на статті Закону України № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть», просила надати їй інформацію, яка стосується приватноправових відносин між ОСОБА_3 , в інтересах якої позивач подала адвокатський запит, та ОСОБА_2 , який на момент надіслання запиту займав посаду головного державного інспектора відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Хмельницькій області, а 27.07.2023 звільнений з посади державної служби. При цьому, обгрунтовуючи підстави звернення до відповідача за вказаною інформацією, позивач відзначила про намір звернутись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину та визначення проживання дитини разом з матір`ю. Отже, вирішення питання права на отримання запитуваної інформації знаходиться в площині двох законів Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Закону України "Про доступ до публічної інформації". Перший визначає право адвоката на внесення і розгляд адвокатського запиту, а другий врегульовує режим доступу до інформації, яку просить надати адвокат. В даному ж випадку, судова колегія наголошує, що запит позивача з посиланням на відповідні статті Закону № 5076-VI не містить посилання на відповідні статті Закону № 2939-VI, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної. Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано застосував положення частини 1 статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність в частині встановлення права позивача на отримання запитуваної інформації від відповідача. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що у відповідях на адвокатський запит позивача, відповідач, враховуючи мету останніх (захист прав доньки довірительки позивачки, який полягає в отриманні аліментів у належному розмірі), надав інформацію на питання, поставлені адвокатом. Стосовно відмови відповідача у наданні інформації про основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 роках, з підстав її конфіденційності, то судова колегія виходить з наступного. Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема, членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. В розрізі встановлених обставин справи, відомості про періоди відпустки, по-перше, не стосуються виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, тому не підлягають розголошенню, а по-друге, не відповідають меті адвокатського запиту (отримання аліментів на утримання доньки Довірительки у належному розмірі). Судова колегія, надаючи оцінку спірним правовідносинам враховує рішення Ради адвокатів України «Про затвердження роз`яснення щодо вимог до адвокатських запитів» від 03.07.2021 № 533, в якому зазначено, що у випадку, коли адвокат вважає, що зазначення інформації щодо доцільності, мети отримання ним необхідної інформації та копій документів є доречним та необхідним саме у його випадку, додаткове зазначення такої інформації не є забороною. В свою чергу, мотив, мета та доцільність отримання інформації та копій документів шляхом направлення адвокатського запиту може стосуватися питань, з яких клієнт звертався за допомогою до адвоката, що в розумінні статті 22 Закону є адвокатською таємницею. Таким чином, судова колегія доходить до переконання, що відповідачем було надано всю необхідну інформацію стосовно ОСОБА_2 , яка стосується мети адвокатського запиту позивача. Інформація ж стосовно відпусток ОСОБА_2 на протязі 2022 та 2023 років не відповідає меті запиту позивача, як представника ОСОБА_3 з питань аліментних виплат на малолітню дитину. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Натомість, доводи апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що грунтуються на довільному та помилковому трактуванні норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.