Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10263/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10263/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Андрухівим В.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_2 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі Відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) (далі Третя особа, ВЧ НОМЕР_4 ), в якому просила суд: - визнати протиправними дії Відповідача, які полягають в не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) «грудень 2014 року»; - зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) «січень 2008 року» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі Порядок № 44); - визнати протиправними дії Відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 24.11.2023 року; - зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 24.11.2023 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, та з урахуванням виплаченої раніше суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44; - зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 року по день фактичної виплати. Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що Позивач проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, зокрема у спірний період в НОМЕР_5 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_4 ) та НОМЕР_6 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ). Після виключення зі списків з особового складу Відповідачем було виплачено Позичу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) «грудень 2014 року» та протиправно проігноровано вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078) за період з 01.03.2018 року по 24.11.2023 року. Враховуючи розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № Т/116-1743 від 03.03.2020 року, яким встановлено, що виплата індексації грошового забезпечення проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовця було виключено зі списків, Позивач звернувся до Відповідача, як до останнього органу, в якому проходив військову службу, із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) «січень 2008 року», а також проведення перерахунку та здійснення виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 24.11.2023 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням виплаченої раніше суми, проте листом Відповідач відмовив у здійснені виплат. В свою чергу, Позивач вважає протиправною відмову Відповідача у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Крім цього, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати, то наявні підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі Порядок № 159). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 , які полягають в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) «грудень 2014 року»; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) «січень 2008 року»; - визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 24.11.2023 року; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 24.11.2023 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. - в решті позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій в цій частині вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення має проводитись тією юридичною особою (прикордонним загоном, військовою частиною), якою здійснювалась виплата грошового забезпечення військовослужбовця, проте не тією юридичною особою, яка проводить остаточний розрахунок при звільненні з військової служби. В свою чергу, Позивач у період з 09.02.2015 року по 05.07.2021 року проходив військову службу за контрактом в НОМЕР_5 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_4 ), де відповідно отримував грошове забезпечення, яке мало індексуватись відповідно до положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до положень статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». А у періоди з 05.07.2021 року по 13.12.2021 року та з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року Позивач проходив військову службу в НОМЕР_6 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому грошове забезпечення та індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась у повному обсязі, що підтверджується розрахунковими листами грошового забезпечення за цей період. До того ж, апелянт вказує про відсутність правових підстав для врахування Позивачу «січня 2008 року» в якості базового місяця для обчислення індексу споживчих цін чи як «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно. При цьому також зазначає, що визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за відповідний період встановлений судом є виключно компетенцією військової частини, а підміна судом повноважень Відповідача є втручанням в його дискреційні повноваження. Крім цього, скаржник вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки Позивач пропустив строк звернення до суду. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з огляду на наступне. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, Позивач у період з 18.06.2009 року по 24.11.2023 року проходив військову службу за контрактом в різних органах Державної прикордонної служби України, а саме: - з 18.06.2009 року по 29.12.2012 року у військовій частині НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_8 прикордонний загін); - з 29.12.2012 року по 14.06.2013 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - з 14.06.2013 року по 29.12.2014 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - з 29.12.2014 року по 09.02.2015 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - з 09.02.2015 року по 05.07.2021 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ); - з 05.07.2021 року по 13.12.2021 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ); - з 13.12.2021 року по 24.07.2023 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_7 ); - з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ). Вищевказані обставини підтверджуються довідкою про проходження служби Позивачем за № 236, виданою Відповідачем 31.01.2024 року, наявної в матеріалах справи, та що не заперечується сторонами по справі. Водночас, заявлені Позивачем позовні вимоги охоплюють періоди часу з 01.01.2016 року по 24.11.2023 року та пред`явлені до НОМЕР_1 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 ), тобто за останнім місцем служби, хоча з 01.01.2016 року по 05.07.2021 року служба проходила у НОМЕР_5 прикордонному загоні, з 05.07.2021 року по 13.12.2021 року у НОМЕР_6 прикордонному загоні, з 13.12.2021 року по 24.07.2023 року у НОМЕР_9 прикордонному загоні та з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року знов у НОМЕР_6 прикордонному загоні. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про особовий склад № 691-ОС від 24.11.2023 року Позивача звільнено з військової служби за підпунктом «Г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про особовий склад № 695-ОС від 26.11.2023 року Позивача виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. В свою чергу, як вбачається з інформаційної довідки щодо порядку (механізму) обчислення індексації грошового забезпечення, помісячно за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року за № 156 від 04.12.2023 року, виданою ВЧ НОМЕР_4 , Позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 204, 82 грн. із застосування в якості базового місяця «грудень 2014 року». Також в цій довідці зазначено, що у період з липня 2015 року по жовтень 2017 року перебувала у відпустці по вагітності та пологами, а також у відпустці по догляду за дитиною. Разом з тим, розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби від 03.03.2020 року № Т/116-1743 встановлено, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. Враховуюче вищезазначене розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби, у січні, лютому та березні 2024 року Позивач звертався до Відповідача, як до останнього органу, в якому проходив військову службу, із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) «січень 2008 року», а також нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день звільнення із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тобто різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням виплаченої раніше суми, проте листом Відповідач відмовив у здійснені виплат. В свою чергу, відмову ВЧ НОМЕР_2 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 24.11.2023 року у повному обсязі ОСОБА_1 вважає протиправною, що порушує право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, тому звернулася до суду з даним позовом. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Враховуючи незмінність посадового окладу за посадою, яку займав Позивач у спірний період, тому обчислення індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року має проводитись виходячи з базового місяця «січень 2008 року». Разом з цим, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умовою, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, проте Відповідачем не було вирішено питання щодо наявності у Позивача права на «індексацію-різниці». При цьому, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, а також в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки, з огляду на їх передчасність, оскільки таке право Відповідачем ще порушено не було. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаних висновків суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, з огляду на наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Вирішуючи питання з приводу проведення індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із визначенням в якості базового місяця «січень 2008 року», колегія суддів виходить з наступного. Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. За приписами ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» ). Приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078). Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року по справі № 9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Аналогічний правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року по справі № 620/1892/19. Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (далі Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим місяцем» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. Як було вже вказано вище, за змістом п. 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, колегія суддів зазначає, що базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та Відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, Відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь Позивача провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо Відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Пунктами 2, 5 Порядку № 1078 передбачено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.01.2008 року) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності (01.03.2018 року) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Отже, внаслідок незмінності до 01.03.2018 року посадових окладів військовослужбовців, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно є «січень 2008 року». Аналогічну позицію у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 року по справі № 400/1118/21. З огляду на вищевказане та враховуючи незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців у період з 01.01.2008 року до 28.02.2018 року, колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення Позивача повинна була нараховуватись та виплачуватись у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із визначенням в якості базового місяця «січень 2008 року». Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час проходження Позивачем військової служби з 09.02.2015 року по 05.07.2021 року в НОМЕР_5 прикордонному загоні (Третя особа), Третьою особою за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року було виплачено Позивачу індексацію грошового забезпечення лише за липень 2015 року (по 14.07) в сумі 204, 82 грн. із застосування в якості базового місяця «грудень 2014 року», а в інші періоди індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується інформаційною довідкою щодо порядку (механізму) обчислення індексації грошового забезпечення, помісячно за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року за № 156 від 04.12.2023 року, виданою НОМЕР_10 прикордонним загоном. Відтак, саме НОМЕР_10 прикордонним загоном (Третя особа) було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в ухиленні суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року». Однак, в межах цієї справи Позивачем заявлено позов лише до НОМЕР_1 прикордонного загону (Відповідач), як до останнього органу, в якому проходив військову службу. При цьому, колегія суддів зауважує, що у період з 09.02.2015 року по 05.07.2021 року Позивач проходив військову службу в НОМЕР_5 прикордонному загоні (Третя особа), з 05.07.2021 року по 13.12.2021 року в НОМЕР_6 прикордонному загоні (Відповідач), з 13.12.2021 року по 24.07.2023 року в НОМЕР_9 прикордонному загоні, та з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року знов у НОМЕР_6 прикордонному загоні (Відповідач). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність з боку Відповідача протиправної бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням «січня 2008 року» як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін. Натомість, у позові Позивач просив визнати протиправними дії саме Відповідача, який відмовив Позивачу у нарахуванні та виплаті таких виплат. На думку Позивача, саме Відповідач має нарахувати та здійснити виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням в якості базового місяця «січень 2008 року» з огляду на те, що Відповідач є останнім органом Держприкордонслужби, в якому Позивач проходив військову службу. В свою чергу, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями Позивача з огляду на нижченаведене. Частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Пунктом 1.3. розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425 та зареєстрованої Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228 (далі Інструкція № 425), яка застосовувалась до 01.03.2018 року, встановлено, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби. Не за місцем служби грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям: а) тимчасово прикомандированим на тривалі терміни до інших органів Держприкордонслужби - в органах Держприкордонслужби за місцем прикомандирування, якщо прикомандирування дозволено Головою Державної прикордонної служби України або його першим заступником; б) які протягом тривалого часу перебувають на лікуванні в лікувальних закладах поза місцем дислокації органу Держприкордонслужби - у цих лікувальних закладах з дозволу начальника фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України; в) направленим на термін понад три місяці в навчальні заклади Державної прикордонної служби України для навчання, на курси, на навчальні збори і залікові сесії для підготовки та захисту дипломних проектів - за місцем навчання; г) направленим на термін понад три місяці для навчання у військові навчальні заклади Міністерства оборони України та навчальні заклади інших органів виконавчої влади. Пунктом 1.9. розділу I Інструкції № 425 визначено, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством. Оскільки сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, яке Позивач у спірному періоді (з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року) отримував за місцем своєї служби в НОМЕР_5 прикордонному загоні (Третя особа), суд дійшов висновку, що належним відповідачем за цими позовними вимогами є саме цей прикордонний загін. Посилання Позивача на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 року № Т/116-1743 колегія суддів відхиляє, оскільки її положення суперечать положенням статті 9 Закону № 1282-XII, який має вищу юридичну силу у спірних правовідносинах. Крім того, таке розпорядження по суті є пропозицією керівника Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснювати виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, які звільняються з військової служби. За таких обставин, НОМЕР_11 прикордонний загін є неналежним відповідачем у справі в частині індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням в якості базового місяця «січень 2008 року», тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. В той же час, згідно імперативних положень ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості виправити допущене судом першої інстанції порушення та залучити належного відповідача до участі у справі після ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 року по справі № 344/19007/18, відповідно до яких заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача як другого відповідача справа має розглядатися спочатку. Щодо індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2018 року по 24.11.2023 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, колегія суддів виходить з наступного. Колегія суддів зазначає, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Як вбачається з абз. 2 п. 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%. Отже величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103%. Відповідно до абзаців 3-5 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Таким чином, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Подібні правові висновки Верховний Суд виклав у постанові від 19.05.2022 року по справі № 380/11404/21, від 27.02.2023 року по справі № 560/5997/21. Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то з огляду на положення пункту 1-1 Порядку № 1078 індексацію грошового забезпечення слід проводити з 01.12.2018 року, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Відтак, у період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року «поточна індексація» грошового забезпечення не повинна була виплачуватися через не перевищення індексу споживчих цін 103%. Разом з тим, з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається «поточна індексація», яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає колегії суддів підстави зробити висновок, що нарахування й виплата «індексації-різниці» має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Застосовуючи, зазначений Верховним Судом у справі № 400/3826/2, підхід та ураховуючи, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити колегією суддів висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу Позивача, належало вирішити питання, чи має Позивач право на отримання суми «індексації-різниці». Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року по справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 року про виправлення описки), від 29.03.2023 року по справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 року по справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 року по справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка є застосовною і до спірних правовідносин. Тобто, з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Водночас, під час проходження Позивачем військової служби з 09.02.2015 року по 05.07.2021 року в НОМЕР_5 прикордонному загоні (Третя особа), Третьою особою не було встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, тобто у березні 2018 року. Відтак, саме НОМЕР_10 прикордонним загоном (Третя особа) було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в ухиленні суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.07.2021 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність з боку Відповідача протиправної бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.07.2021 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки НОМЕР_11 прикордонний загін є неналежним відповідачем у справі в цій частині позовних вимог. Щодо індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2021 року по 24.11.2023 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, колегія суддів виходить з наступного. Як вже зазначалось вище, у період з 05.07.2021 року по 24.11.2023 року Позивач проходив військову службу, зокрема: - з 05.07.2021 року по 13.12.2021 року в НОМЕР_6 прикордонному загоні (Відповідач); - з 13.12.2021 року по 24.07.2023 року в НОМЕР_9 прикордонному загоні; - з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року знов у НОМЕР_6 прикордонному загоні (Відповідач). Разом з цим, як встановлено колегію суддів, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу Позивача, НОМЕР_10 прикордонним загоном (Третя особа) не було вирішено питання, чи має Позивач право на отримання суми «індексації-різниці». Отже, НОМЕР_10 прикордонним загоном (Третя особа) не було визначено конкретну суму «індексації-різниці» у відповідності до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, яка має щомісячний фіксований характер та виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), до якої також додається «поточна індексація». Відтак, колегія суддів вважає передчасними вимоги Позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2021 року по 31.12.2022 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, оскільки на момент підвищення доходу Позивача, тобто у березні 2018 року, питання щодо наявності чи відсутності у Позивача права на отримання щомісяця «індексації-різниці» у фіксованому розмірі вирішено не було, що позбавило НОМЕР_11 прикордонний загін та НОМЕР_8 прикордонний загін обов`язку у нарахуванні й виплаті щомісяця «індексації-різниці» у фіксованому розмірі, що гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача в частині індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2021 року по 31.12.2022 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з огляду на їх передчасність. Разом з цим, щодо індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.01.2023 року по 24.11.2023 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає такі вимоги безпідставними, з огляду на відсутність правових підстав для нарахування й виплати індексації грошового забезпечення у 2023 році через зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Проте, суд першої інстанції приведені обставини та правове регулювання спірних правовідносин не врахував під час розгляду справи по суті, у зв`язку із чим дійшов до протилежного висновку, з яким колегія суддів не може погодитись. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Враховуючи викладене, оскільки в апеляційній скарзі оскаржується рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, у зв`язку з чим у вказані частині рішення суду підлягає залишенню без змін. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині задоволення позовних вимог. Прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко