Постанова 4851 № 520/16800/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 р. Справа № 520/16800/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.10.24 по справі № 520/16800/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військовій частині НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 2242 грн. 16 коп. у день з 19.10.2022 по 19.04.2023 терміном 182 календарних днів, загальна сума складає 408073 грн. 12 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у встановлені законом строки не виконав обов`язку щодо проведення відповідного розрахунку з працівником, що звільняється з роботи чим допустив порушення ст. 116 Кодексу законів про працю України, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України. Відтак, просить стягнути середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2022 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 19.04.2023 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у вказаній частині та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що нарахування середнього заробітку, заробітку за час не розрахунку є диспозитивним повноваженням військової частини, оскільки повторність протиправності дій може призвести до порушення конституційних прав та повторним зверненням до суду, що призведе до перевантаження судової системи. Вказує, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як відповідальність за несвоєчасний розрахунок під час звільнення спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання роботодавця виконувати зобов`язання середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків службовцем. Позивачем не конкретизована сума втраченого доходу, відсутнє правове обґрунтування такої суми. Виплати за рішенням суду жодним чином не впливають на наявність/відсутність джерела доходу у позивача після звільнення зі служби та протягом всього часу судового спору, а тому не можуть бути враховані судом як встановлена підстава для нарахування та стягнення конкретних сум з відповідача. Враховуючи загальний період затримки розрахунку з дня звільнення відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України не більше 6 місяців - 180 діб, приблизний розмір компенсації може становити 6735,12 грн. (34,42х180). Отже, з огляду на розмір цієї заборгованості, справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі, яка розрахована із урахуванням періоду з часу несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні по останній день порушення розрахунку з позивачем та приблизного розміру майнових втрат в разі одержання кредиту для покриття несвоєчасно отриманих сум при звільненні. Важливим критерієм для зменшення розміру компенсаційних виплат, відповідно до правових висновків Верховного Суду, є період затримки (прострочення) виплати заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. Так, причиною затримки виплат став спір, вирішений судом. Тобто, невиплата відповідачем усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов`язана із помилковим застосуванням норм законодавства. Водночас, у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізуючи його права, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не можу бути такий спір і засобом незаконного збагачення, коли сума заявлена в позові в кілька разів перевищує суму фактичних виплат. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 30.08.2014 року по 18.10.2022 у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №280 від 18.10.2022 року позивача виключено зі списків особового складу. Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.07.2015. Відповідач при звільненні позивача з військової служби не виплатив останньому індексацію грошового забезпечення. Не погоджуючись з зазначеними діями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 520/9679/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) за період 30.01.2020 - 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) за період 01.01.2021 - 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) за період 01.01.2022 - 18.10.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" 02.12.2021 №1928-IX та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. На виконання вказаного судового рішення 07.06.2024 року відповідачем нарахована та виплачено позивачу 83578,46 грн. (а.с. 26-28). Також встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року по справі № 520/11408/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2023, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплатити матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 яку отримував під час проходження служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2014-2017 роки з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного судового рішення 07.06.2024 року відповідачем нарахована та виплачено позивачу 10609,94 грн. (а.с. 29). Вважаючи, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити середньомісячне грошове забезпечення за період затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом. Судова колегія враховує, що предметом даного апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Оскільки рішення суду щодо задоволення позову не оскаржується, за відсутності обставин, визначених ч. 2 ст. 308 КАС України, судова колегія не надає правової оцінки доводам суду в частині задоволених позовних вимог. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2022 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 19.04.2023 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Та відмовив у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв?язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 2242 грн. 16 коп. у день з 19.10.2022 по 19.04.2023 терміном 182 календарних днів, загальна сума складає 408 073 грн. 12 коп., оскільки здійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відноситься до виключних (дискреційних) повноважень відповідача, такий розрахунок відповідачем ще не проводився у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе повноваження Військової частини НОМЕР_1 при здійсненні обрахунку належних позивачу сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. У той же час, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Так, ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Закріплені у ст.ст. 116,117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 28.01.2021 по справі № 240/11214/19, від 24.12.2020 по справі № 340/401/20, від 05.08.2020 по справі № 826/20350/16. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при звільнені позивача (18.10.2022) з ним проведено не повний розрахунок, останній здійснено у повному обсязі лише 07.06.2024, вини позивача у несвоєчасному розрахунку при звільнені судом не встановлено, отже позивач має право на отримання середнього заробітку відповідно до ст.117 КЗпП України. У справі, яка розглядається, відповідач провів фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати суми грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, тому в цьому випадку є підстави для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як свідчать матеріали справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №280 від 18.10.2022 року позивача виключено зі списків особового складу. 07.06.2024 року відповідачем на виконання рішень у справах № 520/9679/22, 520/11408/22 нараховано та виплачено позивачу заборговані суми грошового забезпечення у загальному розмірі 94 188,40 грн (а.с. 26-28). 19.07.2022 набрав чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців. Звертаючись до суду позивачем визначено конкретний розмір суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а саме 408 073 грн 12 коп. із розрахунку 2 242 грн 16 коп. у день з 19.10.2022 до 19.04.2023 терміном 182 календарних днів. З урахуванням дати звільнення позивача зі служби (18.10.2022), проведення остаточного розрахунку з позивачем (07.06.2024) та вимог позивача про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більше ніж за шість місяців (182 к.д.), колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин №2352-ІХ, а тому колегія суддів вважає, що із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців за затримку терміном 182 календарних днів з 19.10.2022 (наступний день після звільнення з військової служби) до 19.04.2023. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" пункту 1 Порядку №100). Відповідно до п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 8 Порядку №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством. Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (який набрав чинності 20.07.2018) (далі - Порядок №260). Тобто, Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців. З урахуванням викладеного, Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2,8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для військовослужбовців. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов`язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком №260. Колегія суддів встановила, що відповідно до розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 наданого відповідачем (а.с. 55), розмір грошового забезпечення позивача становив у серпні 2022 року (31 к.д.) - 13887,95 грн, у вересні 2022 року (30 к.д.) - 13887,95 грн. Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню з військової служби, склав: (13887,95 + 13887,95) / (31+30) = 455,34 грн. Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 455,34 грн. Враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на корить позивача (за період шість місяців) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 82 871,88 грн (455,34 *182). Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням позиції Верховного Суду (у справі №560/9586/22 та у справі №380/19103/22) принципи співмірності та пропорційності підлягає застосуванню лише при розрахунку середнього заробітку за період до 19.07.2022, натомість з 19.07.2022 стягнення сум хоча і обмежено шістьма місяцями, втім розрахунок проводиться шляхом множення кількості днів затримки в межах шести місяців на розмір середньоденної заробітної плати без зменшення отриманого результату. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Таким чином, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за шість місяців (182 календарні дні) становить 82 871,88 грн і така сума не підлягає зменшенню (з урахуванням останньої правової позиції Верховного Суду в постанові від 19.09.2024 у справі №560/687/24). З огляду на заявлену до стягнення суму середнього заробітку, а саме 408 073 грн 12 коп. із розрахунку 2 242 грн 16 коп. у день з 19.10.2022 до 19.04.2023 терміном 182 календарних днів, встановлений розмір заборгованості (несвоєчасно виплачені суми при звільненні), характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, наведені вище правові позицію Верховного Суду, колегія суддів зазначає про наявність підстав щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2022 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) до 19.04.2023 року у розмірі 82 871,88 грн. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року по справі № 520/16800/24 в частині позовних вимог щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2022 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) до 19.04.2023 року, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню у вказаній частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції належить залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі № 520/16800/24 - скасувати в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахувати та виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2022 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) до 19.04.2023 року. Прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2022 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) до 19.04.2023 року у розмірі 82 871,88 грн (вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят одну) гривню 88 копійок. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі № 520/16800/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський