Постанова 4801 № 127/27490/23

Справа № 127/27490/23 Провадження № 22-ц/801/54/2025 Категорія: 11 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 рокуСправа № 127/27490/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Сопруна В. В., Стадника І. М., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Воробйова В. В. в залі суду в м. Вінниця, дата складення повного тексту рішення 30.09.2024, в цивільній справі № 127/27490/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, встановив: Короткий зміст вимог У вересні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з вказаним позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням уточнених позовних вимог на підставі висновку судового експерта просили встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , з урахуванням варіанту №1 запропонованого у висновку експерта №ОС-492 від 22.04.2024 року, в такому порядку: - виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у користування житлову кімнату «4» площею 14,6 кв.м. з балконом площею 1,2 кв.м.; - виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату «5» площею 15,6 кв.м., житлову кімнату «6» площею 17,7 кв.м.; - залишити в загальному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 коридор «1» площею 7,9 кв.м., коридор «2» площею 6,3 кв.м., туалет «3» площею 2,1 кв.м., кухню «7» площею 10,5 кв.м. з балконом площею 1,2 кв.м., санвузол «8» площею 3,9 кв.м., комору «9» площею 1,5 кв.м. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2018 у справі №127/21552/17 визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 1/6 частки квартири за АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.06.2015 року реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, індексний номер 39817311. Визнано за ОСОБА_2 право власності в спадкування на 1/6 частки квартири за АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.06.2015 реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, індексний номер 39817311. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/3 частки квартири за АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.06.2015 реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, індексний номер 39817311. Право власності на 1/6 частки квартири кожному на праві спільної часткової власності зареєстровані за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином, квартира АДРЕСА_1 на праві часткової власності належить: ОСОБА_1 - 2/3 частки квартири, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - 1/3 частки квартири (1/6 +1/6). Позивачі вказують, що у них з відповідачем виникають конфлікти щодо порядку користування квартирою, а добровільно відповідач дійти згоди щодо врегулювання цього питання не бажає, відповідач не надає технічний паспорт на квартиру і не допускає до квартири, а ключів від квартири у позивачів немає. На усні звернення щодо добровільного встановлення порядку користування квартирою відповідач ігнорує. 05.08.2023 позивачі в порядку досудового врегулювання спору письмово зверталися до відповідача з вимогою добровільно встановити порядок користування трьох кімнатною квартирою, надати свої пропозиції та варіанти, але відповідач не відповідає. Тому позивачі змушенні звернутися до суду для встановлення порядку користування спільною квартирою, яка розташована на 3 поверсі 9-ти поверхового будинку та має 3-и ізольовані кімнати (14,6 кв. м; 15,6 кв. м; 17,7 кв. м ). Загальна площа квартири - 82,5 кв. м, житлова - 47,9 кв. м. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року позов задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , з урахуванням варіанту №1 запропонованого у висновку експерта №ОС-492 від 22.04.20214 року, в такому порядку: - виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у користування житлову кімнату «4» площею 14,6 кв.м. з балконом площею 1,2 кв.м.; - виділено ОСОБА_1 у користування житлову кімнату «5» площею 15,6 кв.м., житлову кімнату «6» площею 17,7 кв.м.; - залишено в загальному користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 коридор «1» площею 7,9 кв.м., коридор «2» площею 6,3 кв.м., туалет «3» площею 2,1 кв.м., кухню «7» площею 10,5 кв.м. з балконом площею 1,2 кв.м., санвузол «8» площею 3,9 кв.м., комору «9» площею 1,5 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати: судовий збір в сумі 1073,20 грн., витрати на оплату судової експертизи в сумі 3011,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір в сумі 1073,20 грн., витрати на оплату судової експертизи в сумі 3011,15 грн. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 204,80 грн., та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу 17 204,80 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що необхідно встановити порядок користування спірною квартирою, задовольнивши позовні вимоги позивачів, оскільки відсутня взаємна згода сторін на здійснення права спільної часткової власності, неможливо у добровільному порядку встановити порядок володіння і користування спільним майном, а також право сторін на судовий захист, з метою усунення спорів та конфліктів між співвласниками. Водночас, приймаючи до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу (ст. 13 ЦПК України), а також те, що позивачі просять виділити їм у користування житлову кімнату, яка є меншою за їх частку у спільній частковій власності, суд встановив порядок користування спірною квартирою, який запропонований позивачами. Оскільки саме такий порядок користування спільним майном буде відповідати інтересам співвласників, не порушуватиме їх прав. При цьому, такий порядок користування не перешкоджає сторонам в подальшому вирішувати будь-які питання щодо реалізації ними права спільної часткової власності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У жовтні 2024 року відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Крім того, одночасно з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення у цій справі судової будівельно-технічної експертизи, перед якою поставити наступне запитання: чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва визначити порядок користування об`єкта нерухомого майна, - квартири АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників: ОСОБА_1 . Володіє часткою 2/3, ОСОБА_2 володіє часткою 1/6, ОСОБА_3 володіє часткою 1/6, з визначенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільне користування одне ізольоване житлове приміщення цієї квартири? Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Сопрун В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 26 листопада 2024 року о 12:00 год. з повідомленням сторін. В подальшому розгляд справи відкладено на 24 грудня 2024 року о 11:20 год. та на 07 січня 2025 року 0 12:00 год. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов не взяв до уваги, що варіант встановлення порядку користування, який вибрали позивачі із проведеної судової будівельно-технічної експертизи, проводився без натурного дослідження, щоб можна було встановити наявність перепланувань. Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу Представник позивачів адвокат Яворський С. С. через систему «Електронний суд» направив відзив на апеляційну скаргу. Із доводами та вимогами викладеними відповідачем не погоджується в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм чинного законодавства, з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також представник позивачів адвокат Яворський С. С. через систему «Електронний суд» направив заперечення щодо клопотання про призначення у цій справі судової будівельно-технічної експертизи, в яких просить клопотання залишити без задоволення. Позиція учасників справи у судовому засіданні Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Яворський С. С. надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність апелянта та його представника, апеляційну скаргу підтримують. Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2018 року у справі № 127/21552/17 визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 1/6 частки квартири за АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.06.2015 року реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, індексний номер 39817311. Визнано за ОСОБА_2 право власності в спадкування на 1/6 частки квартири за АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.06.2015 реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, індексний номер 39817311. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/3 частки квартири за АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.06.2015 року реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, індексний номер 39817311. ОСОБА_1 належить - 2/3 частки квартири, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належить - 1/3 частки квартири (1/6 +1/6). З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що спірна квартира має загальну площу 82,5 кв.м., житлову 47,9 кв.м. Квартира має три ізольовані житлові кімнати - кімнату 4 площею 14,6 кв.м., кімнату 5 площею 15,6 кв.м., кімнату 6 площею 17,7 кв.м, коридор 1 площею 7,9 кв.м., коридор 2 площею 6,3 кв.м., туалет 3 площею 2,1 кв.м., кухню 7 площею 10,5 кв.м., санвузол 8 площею 3,9 кв.м., комора 9 площею 1,5 кв.м, балкон площею 1,2 кв.м., балкон площею 1,2 кв.м. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №ОС-492 від 22.04.2024 року з технічної точки зору можливо визначити порядок користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визначено 2 варіанти користування квартирою, викладених у Додатках 1 та 2 до Висновку. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Додаткове рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року скаржником не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Між сторонами виник спір щодо порядку користування спірною квартирою, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності по частині за кожним. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Згідно частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Таким чином, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виходячи з аналізу статті 358 ЦК України можна дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них. У п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. Право користування квартирою, що належить особі на праві спільної власності, є невід`ємним правом власника майна. Водночас, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо виділити в натурі частку спільного майн неможливо, може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири. Вказані вище висновки Верховного Суду закріплені у постановах Верховного Суду у справах: №486/171/18 від 17 грудня 2019 року (провадження 86400879), № 182/3348/19 від 07 лютого 2022 року (провадження 103282473), № 759/9708/15 від 13 червня 2016 року (провадження 58300772). У постанові Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 641/3624/16-ц зазначено, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування квартирою має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном, такий порядок користування може встановити суд. У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 487/3769/20 Верховний Суд зробив висновки про те, що «володіння та користування спільним майном здійснюється усіма його співвласниками за спільного згодою, тобто в результаті досягнення консенсусу. У тому ж разі, якщо такої згоди сторони не досягли, спір щодо порядку володіння та користування спільним майном повинен вирішуватися судом. Отже, у разі коли існує між співвласниками спір з приводу порядку користування та володіння спільним майном, суд має вирішити такий спір щодо суті, визначивши певний порядок користування спільним майном для його співвласників, які в позасудовому порядку не досягли згоди з приводу користування та управління ним». Судом встановлено, що сторони на законних підставах набули право спільної часткової власності на спірну квартиру, зокрема відповідачу ОСОБА_1 належить - 2/3 частки квартири, а позивачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належить - 1/3 частки квартири (1/6 +1/6). Проте, сторони не досягли домовленості щодо порядку та способу спільного користування спірною квартирою, оскільки у позивачів з відповідачем виникають конфлікти щодо порядку користування квартирою, а добровільно відповідач дійти згоди щодо врегулювання цього питання не бажає, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Суд за клопотанням позивачів у справі призначив експертизу, у висновку судової будівельно-технічної експертизи №ОС-492 від 22.04.2024 визначено порядок користування квартирою між співвласниками та визначено 2 варіанти користування квартирою, викладених у Додатках 1 та 2 до Висновку. Відповідно до висновку експертизи позивачі просили виділити їм у користування житлову кімнату, яка є меншою за їх частку у спільній частковій власності, а тому рішення суду не порушує права відповідача у користуванні її спільним майном. Встановлений порядок користування жилим приміщенням є найбільш оптимальним для сторін щодо умов розташування кімнат у спірній квартирі та є найменш обтяжливим. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд встановлюючи порядок користування квартирою з урахуванням варіанту №1 запропонованого висновку експерта, врахував баланс інтересів співвласників спірної квартири та осіб, які мають право користування квартирою дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення ст. ст. 358, 391, 396 ЦК України. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що в квартирі здійснено перепланування, при цьому варіант встановлення порядку користування, який вибрали позивачі із проведеної судової будівельно-технічної експертизи, проводився без натурного дослідження, щоб можна було встановити наявність перепланувань. Проте такі доводи не спростовують вірні висновки суду першої інстанції, оскільки в судовому засіданні першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_6 який пояснив суду, що наявність у квартирі будь-яких перепланувань не впливає на визначення варіантів встановлення порядку користування, оскільки варіанти надаються з урахуванням інвентаризаційної справи та технічної документації на житлове приміщення (квартиру) і визначаються з урахуванням встановлених часток співвласників квартири. Доказів, на спростування зазначеного експертом, ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, матеріали справи не місять доказів того, що вказана квартира містить перепланування, і відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Також колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником в апеляційній скарзі не заперечується та обставина, що натурне обстеження квартири провести було не можливо, оскільки при неодноразових спробах провести таке обстеження був відсутній доступ до спірної квартири. Відповідно до положень ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Колегія суддів вважає, що враховуючи встановлені судом обставини у справі, проведення судом першої інстанції судової будівельно-технічної експертизи, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи слід відмовити. Таким чином, оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, прийняті з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник В. В. Сопрун