Ухвала ККС ВС № 553/5149/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2025 року м. Київ справа № 553/5149/22 провадження № 51- 5684 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 02 липня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року. Обставини справи

1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисича Чутівського району Полтавської області, жителя м. Полтава засуджено до покарання: за ч. 4 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 309 КК у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, аза сукупністю кримінальних правопорушень - у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК до призначеного за вироком суду покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2020 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_5 03 вересня 2022 року на подвір`ї будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 викрав мобільний телефон ОСОБА_6 вартістю 2500 грн, а 22 жовтня 2022 року знайшов за будівлею на вул. Сакко, 19 у м. Полтаві психотропну речовину PVP масою 0,346 г, яку забрав для власного вживання. Доводи касаційної скарги

3. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 2, 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) просить змінити судові рішення та призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК.Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди не повною мірою врахували усіх пом`якшуючих обставин у справі, наявність на утриманні неповнолітньої доньки, а також незадовільний стан здоров`я у зв`язку з чим він потребує постійного нагляду та медичного лікування. Оцінка суду

4. Перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, Суд не встановив підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

5. Висновок суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 309 КК в касаційній скарзі не оспорюються.

6. Фактично доводи касаційної скарги в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого зводяться до незгоди захисника із незастосуванням судами положень ст. 69 КК.

7. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

8. Суд вже зазначав, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.[1]

9. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

10. Отже, призначення більш м`якого покарання, ніж визначене санкцією кримінального закону, можливе лише у випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим[2].

11. Суди не знайшли підстав для застосування положень статті 69 КК, і касаційна скарга не містить доводів, які ставлять під сумнів їх висновок стосовно цього.

12. Як убачається з вироку, суд першої інстанції, врахував характер, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушення, дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, а також враховано висновок органу пробації, відповідно до якого його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк не є можливим.

13. Водночас, суд не залишив поза увагою ті обставини, на які посилається сторона захисту, у тому числі, й данні про стан здоров`я винного, і дійшов висновку про необхідність призначення покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкціями статей за інкриміновані злочини.

14. Крім того, суд, застосовуючи статтю 71 КК, до призначеного покарання приєднав лише один місяць з невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

15. Переглядаючи вирок, апеляційний суд належним чином проаналізував доводи сторони захисту та відхилив їх, виходячи з того, що засуджений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, кримінальні правопорушення вчинив ним в період іспитового строку. Суд не має підстав ставити під сумнів цей висновок апеляційного суду і вважає його рішення законним і обґрунтованим.

16. Аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому, в касаційній скарзі не наведено.

17. Відтак вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 КПК. Вказані судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими.

18. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 02 липня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 [1] Постанови Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481797 та від 05 листопада 2019 року у справі № 686/16988/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85583597. [2] Постанови Верховного Суду 25 листопада2020 року у справі № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217838 та 11 листопада 2020 року у справі № 370/2596/18, https://reestr.court.gov.ua/Review/92870356