Ухвала КЦС ВС № 562/2117/20

УХВАЛА 06 січня 2025 року м. Київ справа № 562/2117/20 провадження № 61-16663ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, УСТАНОВИВ: 1. 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - відповідач) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року у цивільній справі № 562/2117/20.

2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав. І. Щодо зазначення судових рішень, які оскаржуються

3. За змістом пункту 4 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

4. Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

5. Зі змісту касаційної скарги відповідача незрозуміло, які саме судові рішення він оскаржує.

6. У тексті касаційної скарги відповідач зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року. Крім того, вказує, що окремим рішенням в порушення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК Львівський апеляційний суд відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі. Тому вважає «постанови Львівського апеляційного суду» незаконними, необґрунтованими та упередженими відносно нього.

7. Разом з тим, у прохальній частині касаційної скарги відповідач просить скасувати лише рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року та закрити провадження у справі або направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції. Питання про скасування або зміну постанови суду апеляційної інстанції, якою вказане рішення було залишене без змін, відповідач не ставить.

8. З огляду на викладене відповідач має чітко вказати перелік тих судових рішень, які він оскаржує до Верховного Суду, врахувавши повноваження суду касаційної інстанції, визначені статтею 409 ЦПК, та перелік судових рішень, передбачений частиною першою статті 389 ЦПК, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду.

9. Визначення судових рішень, які є предметом касаційного оскарження, та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення як при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) та і під час касаційного розгляду. ІІ. Щодо сплати судового збору

10. В порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

11. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI).

12. З позовом про стягнення боргу за договором позики ОСОБА_2 звернувся до суду у вересні 2020 року. Суд першої інстанції позов задовольнив частково та стягнув з відповідача 5 500,00 доларів США основного боргу і 5 060,00 доларів США двох відсотків місячних.

13. За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

14. Згідно зі статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2020 року становив 2 102,00 грн.

15. За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати (абзац шостий частини першої статті 6 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI).

16. Станом на час звернення з позовом (04 вересня 2020 року) офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, становив 27,69 грн за 1 долар США.

17. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.

18. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI).

19. З урахуванням наведеного судовий збір за подання цієї касаційної скарги становить 4 678,50 грн (із розрахунку 10 560,00 доларів США х 27,69 грн х 1% х 200% х 0,8).

20. За таких обставин відповідач має сплатити судовий збір у розмірі 4 678,50 грн та надати суду відповідний документ про його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати цього збору відповідно до закону. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI. ІIІ. Щодо змісту касаційної скарги

21. За змістом пунктів 2, 3, 8 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено: поштовий індекс особи, яка подає касаційну скаргу; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

22. Відповідач в порушення вказаної норми ЦПК (див. пункт 21) не зазначив у касаційній скарзі власний поштовий індекс; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) іншого учасника справи, його місце проживання чи перебування; дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції. VІ. Щодо підстав касаційного оскарження

23. У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

24. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

25. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

26. Так, у касаційній скарзі відповідач узагальнено посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

27. Враховуючи викладене, відповідач повинен чітко зазначити підстави касаційного оскарження та навести відповідне обґрунтування з посиланням на конкретні пункти частини другої статті 389 ЦПК.

28. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК). V. Щодо надання доказів надсилання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалівіншим учасникам справи

29. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

30. У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абзаци перший і другий частини сьомої статті 43 ЦПК).

31. Відповідач подав касаційну скаргу в електронній формі через електронний кабінет, проте не додав до неї доказів надсилання копії цієї скарги іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу - до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення. VІ. Недоліки, які необхідно усунути

32. Таким чином недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхомподання до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд»: 1) документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 678,50 грн,або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній переліку тих судових рішень, які оскаржуються; поштового індексу особи, яка подає касаційну скаргу; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) іншого учасника справи, його місце проживання чи перебування; дати отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції; підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз`яснень, викладених в цій ухвалі; 3) доказів надсилання копій уточненої касаційної скарги з доданими матеріалами іншому учаснику справи, як цього вимагають частини сьома-дев`ята статті 43 ЦПК, до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення.

33. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

34. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).

35. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Суд УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року у цивільній справі № 562/2117/20 залишити без руху.

2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків та сплатити судовий збір у встановленому розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя П. І. Пархоменко