Ухвала КЦС ВС № 211/3026/22

Ухвала 07 січня 2025 року м. Київ справа № 211/3026/22 провадження № 61-100ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року у складі судді Юзефовича І. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, начальник Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2, про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та запровадження режиму неповного робочого тижня, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, за позовом третьої особи Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - начальник Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), треті особи: первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, начальник Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2, про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та запровадження режиму неповного робочого дня, стягнення заробітної плати та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що позивачка працює у відповідача на посаді оператора обслуговування та ремонту вагонів у структурному підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська»), з 23 травня 2022 року і по цей час є членом ППО ВПЗУ КЛД. 04 липня 2022 року позивачка звернулася з особистою заявою до начальника депо ОСОБА_2 з проханням довести до неї узгоджений з профспілкою її графік змінності (роботи) на липень місяць 2022 року. Однак позивачу не було надано відповіді, тому вона продовжувала працювати за своїм старим графіком (зміни день-ніч-48). 19 липня 2022 року позивачка працювала у зміну з 07:00 год. до 19:00 год. на умовах, визначених трудовим договором, але на робочому місці позивача був відсутній журнал про відмітку робочої зміни. За таких обставин був складений Акт від 19 липня 2022 року, а також подана заява начальнику депо ОСОБА_2 з проханням оплатити позивачу робочу зміну 19 липня 2022 року. 01 серпня 2022 року позивачка отримала від начальника депо ОСОБА_2 лист № 703/ВЧДЕ-2 про відому в оплаті відпрацьованої зміни за 19 липня 2022 року. Однак, начальник депо ОСОБА_2 , замість оплати праці за відпрацьовану зміну, видав 21 липня 2022 року Наказ № 538/ВЧДЕ-2 - надати пояснення з приводу обставин у зміну 19 липня 2022 року. На виконання наказу № 538/ ВЧДЕ-2 позивачка 23 липня 2022 року написала пояснювальну записку на ім`я начальника депо ОСОБА_2 щодо обставин належного виконання своїх посадових обов`язків у свою робочу зміну 19 липня 2022 року з 7:00 до 19:00; на виконання наказу № 44/ВЧДЕ-2 Позивач 01 серпня 2022 року написала пояснювальну записку на ім`я начальника депо ОСОБА_2 щодо відсутності на оперативній нараді 27 липня 2022 року; на виконання наказу від 28 липня 2022 року № 44/ВЧДЕ-2 01 серпня 2022 року о 08:30 позивач з`явилась до кабінету начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо» для участі в оперативній нараді. Зі слів начальника депо ОСОБА_2 позивачу стало відомо, що оперативна нарада буде стосуватись не оплати праці за зміну 19 липня 2022 року, а про застосування дисциплінарного стягнення відносно неї за порушення трудової дисципліни. Зважаючи на отриману інформацію, позивач наголосила, що вона не відмовляється від участі в оперативній нараді, не відмовляється від надання будь-яких письмових чи усних пояснень, але не знає з яких підстав до неї бажають застосувати дисциплінарне стягнення, що вона не є фахівцем у галузі права і вимагає запросити представника профспілки Голову ППО ВПЗУ КЛД Федоренка В. Г. для участі в нараді, що зачекає в приймальній до прибуття представника профспілки. Однак, начальник депо ОСОБА_2 проігнорував зазначені вимоги, оперативну нараду провів без участі позивача та представника профспілки. З наказу від 01 серпня 2022 року № 3/Дс «Про накладання дисциплінарного стягнення», позивач дізналась про наказ № 521/ВЧДЕ-2 від 14 липня 2022 року; про наказ № 484/ВЧДЕ-2 від 29 липня 2022 року. Позивачка вважала, що посадова особа, яка представляє сторону роботодавця (відповідача), ОСОБА_2 навмисно створює неприпустимість дій, що порушують трудові права позивачки, а його дії мають ознаки зловживання правом. Фактично, такі дії спрямовані на мінімізацію витрат на оплату праці позивача та призводять до істотного обмеження трудових прав та гарантій, встановлених законодавством. Крім того, позивачка є особою з інвалідністю. Видача наказу № 3/Дс від 01 серпня 2022 року «Про накладання дисциплінарного стягнення», яким позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани, призвела до моральних страждають, адже позивачка весь час працювала сумлінно. Відчуття несправедливості призвело до погіршення самопочуття позивача, погіршився сон, погіршились відносини з рідними та близькими, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач оцінює моральні страждання за порушення її законних прав, спричинені видачею Наказу №3/Дс від 01 серпня 2022 року «Про накладання дисциплінарного стягнення», у розмірі 8 000 грн. Видача Наказу № 521/ВЧДЕ-2 від 14 липня 2022 року «Про внесення змін до наказу № 484 від 29 червня 2022 року «Про запровадження режиму неповного робочого тижня у липні місяці 2022 року для працівників експлуатаційного вагонного депо Батуринська» у частині оголошення позивачу 19 липня 2022 року неробочим днем (запровадження режиму неповного робочого тижня) призвела до моральних страждають, адже позивач сумлінно відпрацювала робочу зміну в добу 19 липня 2022 року. На підставі наведеного, позивачка просила суд скасувати наказ № 3/Дс від 01 серпня 2022 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» та наказ № 521/ВЧДЕ-2 від 14 липня 2022 року «Про внесення змін до наказу № 484 від 29 червня 2022 року про запровадження режиму неповного робочого тижня у липні місяці 2022 року для працівників «Експлуатаційного вагонного депо Батуринська» у частині оголошення їй 19 липня 2022 року неробочим днем, стягнувши не нараховану та несплачену частку заробітної плати за відпрацьовані 11,50 годин робочого часу в добу 19 липня 2022 року в сумі 572,46 грн та 10 500 грн моральної шкоди. У серпні 2022 року до суду надійшла позовна заява третьої особи на стороні позивача - Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо про визнання неправомірними дій. В обґрунтування позову Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо зазначила, що притягнення до дисциплінарної відповідальності члена профспілкової організації без відома виборного профспілкового органу профспілки є нічим іншим, як обмеження прав і гарантії діяльності профспілки, передбачених Конституцією України, Законами України щодо гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, а також статуту ВПЗУ. Тому ППО ВПЗУ КЛД змушена звернутись до суду, оскільки стягнення відбулося з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення: гарантії діяльності ППО ВПЗУ КЛД, та не в порядку, визначеним чинним законодавством України та вимогам Галузевої угоди та колективних договорів. На підставі наведеного, Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо просила визнати неправомірними дії відповідача АТ «Українська залізниця» щодо видачі наказу № 3/Дс від 01 серпня 2022 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» та наказу №521/ВЧДЕ-2 від 14 липня 2022 року «Про внесення змін до наказу № 484 від 29 червня 2022 року «Про запровадження режиму неповного робочого тижня у липні місяці 2022 року для працівників експлуатаційного вагонного депо Батуринська» у частині оголошення ОСОБА_1 19 липня 2022 року неробочим днем. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року в задоволенні позовів відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року залишено без змін. 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення. Касаційна скарга мотивована тим, що: судами не застосовано правові висновки у подібних правовідносинах, які підлягали застосуванню щодо підстав та порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 401/3301/17, від 04 квітня 2018 року у справі № 821/935/16, згідно яких невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; апеляційним судом не застосовано статтю 57, 247 КЗпП України, п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 2014 року № 213; апеляційним судом не застосовано правові висновки щодо рівності профспілкових організацій, зокрема рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року № 14-рп/98 справа № 1-31/98; відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо визначення порядку та підстав визначення/зміни часу початку і закінчення щоденної роботи (зміни) роботодавцем відповідно до пункту 4 статті 6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та відсутній висновок суду щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення до працівника з урахуванням гарантій, встановлених галузевою угодою та колективним договором; оскаржений наказ № 3/Дс від 01 серпня 2022 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» не відповідає правовим висновкам Верховного Суду. Позивачу по цей час достеменно невідомо за який саме проступок її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани та яка дата проступку; а матеріалах справи відсутній графік змінності (роботи) позивача та взагалі відсутній будь-який доках, що роботодавець звертався до первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, щодо узгодження графіку змінності (роботи), що є порушенням з боку відповідача; ураховуючи, що питання часу початку та закінчення робочої зміни встановлюється на підставі графіку змінності (роботи), що врегульовано статтями 57, 58 КЗпП України, п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій», відповідними пунктами Галузевої угоди та колективних договорів, а не наказами, які по суті є проміжним документом, на підставі яких повинні були внесені зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку в порядку, визначеному Галузевою угодою та колективними договорами, та були розроблені, погоджені з профспілковою організацією та доведені до відома позивача графік змінності )роботи), позивач змушена була вийти в зміну у зв`язку з відсутністю відповіді від начальника депо ОСОБА_2 та узгоджувального графіку змінності (роботи) з профспілкою. Ураховуючи таку невизначеність та статтю 58 КЗпП України позивач продовжувала працювати за своїми звичними змінами та правилами внутрішньо трудового розпорядку (зміни день/ніч 48) з метою, щоб уникнути юридичних наслідків у виді звільнення за прогул; судами проігноровано гарантії позивача, встановлені галузевою угодою та колективним договором, зокрема при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача, не проводилась оперативна нарада за участю представника профспілки; суди залишили поза увагою те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за час, коли перед роботодавцем у позивача не виникало трудових зобов`язань, тобто вона не виконувала свої трудові функції; посилання суду першої інстанції про те, що позивач припинив своє членство у іншій профспілковій організації, а тому узгоджувати оскаржуваний наказ № 521/ВЧДЕ-2 від 14 липня 2022 року з ППО ВПЗУ КЛД відсутні у роботодавця зобов`язання є абсурдним. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та запровадження режиму неповного робочого тижня, стягнення заробітної плати в розмірі 572,46 грн, 10 500 грн грошової компенсації моральної шкоди та визнання неправомірними дій щодо видачі наказів. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права та відсутнього висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею - щодо зміни режиму праці, гарантованими статтями 57, 58, 247 КЗпП України, п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, галузевою угодою та колективними договорами під час дії військового стану. Окрім цього, касаційна скарга стосується питання права та відсутнього висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення до працівника з урахуванням гарантій, встановлених галузевою угодою та колективним договором. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, начальник Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2, про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та запровадження режиму неповного робочого тижня, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, за позовом третьої особи Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - начальник Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков