Ухвала КЦС ВС № 306/2616/23

Ухвала Іменем України 03 січня 2025 року м. Київ справа № 306/2616/23 провадження № 61-17602ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення коштів за користування будинком та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Рішенням Свалявського суду Закарпатської області від 12 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року: відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що: апелянт була звільнена від сплати судового збору в суді першої інстанції ухвалою від 14 березня 2024 року. До апеляційної скарги не подано доказів про майновий стан заявниці за попередній рік, не зазначено в межах якого виконавчого провадження накладено арешт на майно, не додано доказів накладення арешту на всі грошові кошти скаржниці, однак про це зазначила в скарзі. Таким чином, до клопотання скаржниці не додано жодних доказів щодо реального фінансового становища, наявності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, не надано довідки податкового органу, тощо; скаржниця не надала письмових доказів з приводу її доходів за попередній календарний рік, не надала належних і допустимих доказів її скрутного майнового стану, важкого фінансового становища, не довела наявність умов передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», а відтак не довела обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору; зважаючи на відсутність доказів про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, клопотання апелянта ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не підлягає до задоволення. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року: відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення; продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 . Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що: на виконання вказаної ухвали суду, 05 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заяву, в якій повторно просить звільнити її від сплати судового збору, або зменшити розмір судового збору, відстрочивши сплату до винесення судового рішення у справі та продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Зазначивши про неможливість сплати судового збору у розмірі 16 104 грн, вказала, що у попередньому році апелянт отримала соціальну допомогу у зв`язку з народженням дитини у розмірі 860 грн, про що надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період - січень 2023 року; оскільки ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року було вирішено клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору, тому суд вирішує заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру та відстрочення сплати судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, та про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; для оцінки судом її майнового стану, подала виписку з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору відповідь на запит в електронному вигляді від 11 січня 2024 року. Із вказаних відомостей вбачається, що ОСОБА_1 отримала дохід у січні 2023 у розмірі 860 грн соціальних виплат. Разом з тим, відомостей про наявність чи відсутність доходів в інші місяці попереднього року (2023) позивачка апеляційному суду не надала. Таким чином, до клопотання скаржниці не додано жодних доказів щодо реального фінансового становища, наявності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, не надано довідки податкового органу, тощо. Скаржниця не надала письмових доказів з приводу її доходів за весь попередній календарний рік, не надала належних і допустимих доказів її скрутного майнового стану, важкого фінансового становища, не довела наявність умов передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а відтак не довела обставин, які є підставою для відстрочення сплати судового збору; крім того питання про наявність чи відсутність підстав у ОСОБА_1 для звільнення від сплати судового збору, чи відстрочення такого вирішувалось у травні 2024 року Верховним Судом у справі № 306/1029/22. Суд у вказаній ухвалі вказав, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2023 рік, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для звільнення від сплати судового збору, не можуть вважатись достатньою підставою для такого звільнення, оскільки повно не характеризують майновий стан ОСОБА_1 та не свідчать про відсутність у неї інших доходів чи майна. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус адвоката. Відомості з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація про доходи за 2023 рік) свідчать, що ОСОБА_1 має у власності житловий будинок і декілька земельних ділянок. Ще декілька об`єктів нерухомості перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 . Сукупний дохід ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 за 2023 рік становить більше 200 000 грн. Також родина має грошові активи; оскільки ОСОБА_1 подала клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги до закінчення процесуального строку, наданого ухвалою від 25 жовтня 2024 року, одночасно вчинивши процесуальну дію, суд вважає, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги підлягає продовженню. Оскарженою ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року: у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2024 року визнано неподаною та повернуто апелянту. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що: на виконання вказаної ухвали судді ОСОБА_1 подала заяву від 29 листопада 2024 року, в якій просила звільнити її від сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження. У цій заяві скаржниця вчергове посилалася на відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 11 січня 2024 року стосовно доходу ОСОБА_1 за минулий 2023 календарний рік (за період із 1 по 4 квартал 2023 року), згідно з якими вона отримала соціальну допомогу у зв`язку з народженням дитини в січні 2023 року в розмірі 860 грн. Зазначає, що сума судового збору в розмірі 16 104 грн перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній 2023 календарний рік. Також посилається на те, що відповідно до офіційно поданої нею декларації 24 березня 2024 року осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на сайті НАЗК як кандидата на посаду судді апеляційного суду, що офіційно перевірена ВККСУ та НАЗК в розділі дохід - вказана сума 860 грн державної соціальної допомоги при народженні дитини, інші кошти в сумі 10 477 грн отримані за судовим рішенням від Свалявського відділу ДВС, у зв`язку з примусовим стягненням заробітної плати за 2020 рік. Крім цього на підставі ухвали Верховного Суду скаржниці повернуто судовий збір в сумі 537 грн, яку отримано через Головне управління ДКСУ у місті Києві. Зазначає, що весь офіційний дохід ОСОБА_1 за цілий 2023 рік становить 11337 грн (860 грн + 10477 грн). Одночасно зазначає, що впродовж 2024 року у інших справах, зокрема № 306/123/22 та № 306/1029/22, ОСОБА_1 вже декілька разів сплачувала судовий збір до бюджету. Вказує, що предметом пред`явленого позову є захист її житлових прав, їй завдано моральну шкоду у зв`язку з тим, що вона не має доступу до свого майна, скаржниця не може ним володіти, користуватися і розпоряджатись, та вважає, що предмет позову підтверджено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у іншій цивільній справі № 306/872/21; згідно з доданою копією ухвали Верховного Суду від 17 травня 2024 року у справі № 306/1029/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_6 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119099746). Верховним Судом у цій ухвалі зазначено, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2023 рік, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для звільнення від сплати судового збору, не можуть вважатись достатньою підставою для такого звільнення, оскільки повно не характеризують майновий стан ОСОБА_1 та не свідчать про відсутність у неї інших доходів чи майна. Верховним Судом констатовано, що ОСОБА_1 має статус адвоката. Відомості з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація про доходи за 2023 рік) свідчать, що ОСОБА_1 має у власності житловий будинок і декілька земельних ділянок. Ще декілька об`єктів нерухомості перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 . Сукупний дохід ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 за 2023 рік становить більше 200 000 грн. Також родина має грошові активи. Верховний Суд виходив із того, що вказані відомості свідчать про те, що суд очевидно не має підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити; у цій справі судова колегія враховує обставини, встановлені у справі № 306/1029/22, щодо майнового стану ОСОБА_1 , зокрема, що ОСОБА_1 має статус адвоката, за відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація про доходи за 2023 рік), ОСОБА_1 має у власності житловий будинок і декілька земельних ділянок. Ще декілька об`єктів нерухомості перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 . Сукупний дохід ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 за 2023 рік становить більше 200 000 грн. Також родина має грошові активи; також судова колегія приймає до уваги те, що ОСОБА_1 у своїй заяві визнала ту обставину, що впродовж 2024 року у інших справах, зокрема № 306/123/22 та № 306/1029/22, вона мала можливість сплатити судовий збір. Тому колегія відхиляє необґрунтовані та безпідставні посилання скаржниці стосовно її майнового стану на отримання за судовим рішенням від Свалявського відділу ДВС коштів у розмірі 10 477 грн, внаслідок примусового стягненням заробітної плати за 2020 рік, та повернення судового збору в сумі 537 грн. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2023 рік, на які посилається ОСОБА_1 , не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки повно не характеризують майновий стан ОСОБА_1 та не свідчать про відсутність у неї інших доходів чи майна; ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів її скрутного майнового стану, важкого фінансового становища, а відтак не довела обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору. Оскільки ОСОБА_1 не має підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити. Судом було вжито необхідних заходів для реалізації скаржницею права на апеляційне оскарження, роз`яснено ОСОБА_1 , котра має статус адвоката, приклади доказів на підтвердження скрутного майнового стану, було надано та надалі продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору; враховуючи, що станом на 10 грудня 2024 року скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги, тому відповідно до статей 185, 357 ЦПК України апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути скаржнику. ОСОБА_1 30 грудня 2024 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Касаційна скарга мотивована тим, що: ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2024 року позивача було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції; позивач надала належні докази її майнового стану, які підтверджують відсутність доходів для сплати судового збору. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2023 рік позивач отримала соціальну допомогу (у зв`язку з народженням дитини) в січні 2023 року в розмірі 860 грн. Інші доходи за 2023 рік - відсутні. Відомості надані суду як доказ, але судом не враховані і не обґрунтовані підстави відхилення даного доказу; відповідно до декларації від 24 березня 2024 року осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на сайті НАЗК як кандидата на посаду судді апеляційного суду, офіційний дохід впродовж 2023 року складає 11 337 грн; за позивачем зареєстровано ряд об`єктів нерухомого майна про що містяться відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак позивач не має доступу до ряду об`єктів нерухомості по причині незаконного заволодіння відповідачами, і не може вільно володіти і розпоряджатись своїм майном, внаслідок незаконного відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Романом Р. М., накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, арешт коштів і рахунків; суд помилково сприйняв доходи чоловіка позивача за спільні доходи; суд безпідставно і необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)). Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особоюставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 521/1372/23 (провадження № 61-7136св24)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зазначено, що: «34. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

35. Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

36. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

37. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2024 року в справі № 914/2823/15 (провадження № 12-56звг24) вказано, що «64. Розглянувши скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ЄСПЛ у рішенні «ОСОБА_1 та інші проти України» дійшов висновку, що в цій справі зазначені обмеження (щодо розміру належного до сплати судового збору) порушили саму суть права заявників на доступ до суду. Суд постановив, що наявне порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відмови у доступі до вищих судів.

65. Схожі висновки ЄСПЛ уже робив у справі «Креуз проти Польщі», за обставинами якої заявник звернувся до суду з позовом до муніципалітету м. Плок, вимагаючи відшкодування збитків, завданих йому відмовою відповідача ухвалити рішення про дозвіл на будівництво мийки автомобілів. Заявник подав клопотання про звільнення його від обов`язку сплати судових витрат, мотивуючи це тим, що він є безробітним, однак йому було відмовлено; Креуз був зобов`язаний сплатити 100 000 000 старих польських злотих, що приблизно дорівнює середньому річному заробітку в Польщі на момент подання позову. У зв`язку з несплатою заявником вказаного судового збору провадження у справі було припинено.

66. У справі «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових витрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що у принципі суперечать частині першій статті 6 Конвенції; вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, котре надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес. Однак розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обов`язок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду. З цього приводу Суд відзначив, що хоча остаточна сума судових витрат і була істотно зменшена порівняно з їх попереднім розміром, вона все ж таки дорівнювала середній річній заробітній платі у Польщі, що, ясна річ, було досить обтяжливою для пересічного позивача. Крім того, висновки національних судів щодо фінансових можливостей заявника ґрунтувалися радше на гіпотетичних можливостях його перспективних доходів, аніж на реальних фактах, що на них посилався заявник. Національні суди також відмовилися взяти до уваги аргумент п. Креуза про те, що він не в змозі сплатити судові витрати, без отримання і вивчення будь-яких доказів, котрі б спростовували факти, наведені ним у його фінансовій декларації. Таким чином, національні суди дійшли висновку про фінансовий стан заявника без належного врахування представлених ним матеріалів. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що національні суди не спромоглися забезпечити належний баланс між інтересами держави щодо отримання судових витрат, з одного боку, і правом заявника на розгляд його справи у судовому порядку - з іншого. Розмір судових витрат, що їх мав сплатити заявник, був надмірним і призвів до неможливості розгляду справи п. Креуза судом, а це, на думку Суду, порушує саму сутність права на доступ до суду. Отже, мало місце порушення частини першої статті 6 Конвенції.

67. На переконання Великої Палати Верховного Суду, суди апеляційної та касаційної інстанцій подібним, формальним, чином розглянули клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 914/2823/15,обмежившись загальними висновками про те, що «скаржниками не наведено обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ними судового збору у визначеному законом порядку та розмірі».

68. Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій вказаної статті.

69. Львівський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України не надали належної правової оцінки представленим позивачами документам щодо їх середнього місячного доходу та не обґрунтували, яким чином вони врахували майновий стан позивачів та дійшли висновку, що він дозволяє їм сплатити судовий збір у розмірі їх спільного сукупного доходу за п`ять місяців». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справа № 697/2951/19 (провадження № 61-16827св21) зазначено, що: «з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20). Разом із тим, Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору». Апеляційний суд встановив, що: ОСОБА_1 має статус адвоката, за відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація про доходи за 2023 рік), ОСОБА_1 має у власності житловий будинок і декілька земельних ділянок; декілька об`єктів нерухомості перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 ; сукупний дохід ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 за 2023 рік становить більше 200 000 грн, також родина має грошові активи; ОСОБА_1 у своїй заяві визнала ту обставину, що впродовж 2024 року у інших справах, зокрема № 306/123/22 та № 306/1029/22, вона мала можливість сплатити судовий збір; ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів її скрутного майнового стану, важкого фінансового становища та не довела обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору. За таких обставин, встановивши, що надані позивачкою документи не є достатніми доказами на підтвердження її майнового стану, який унеможливлював сплату судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано відмовив задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення. Таким чином, оскільки у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу на рішення суду, не виконана ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення коштів за користування будинком та стягнення моральної шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков