Постанова 4805 № 289/872/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/872/20 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №289/872/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С. в м. Радомишлі, в с т а н о в и в: У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 12 квітня 2020 року за договором про надання банківських послуг від 02 грудня 2013 року №б/н в сумі 80 844,24 грн, яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 51 303,64 грн; заборгованості за простроченими процентами 25 214,68 грн; 500 грн штрафу (фіксованої частини) та 3 825,92 грн штрафу (процентної складової). Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву від 02 грудня 2013 року №б/н. При підписанні підтвердив свою згоду на те, що анкета-заява разом із «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком був встановлений кредитний ліміт, у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася вказана вище заборгованість. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2021 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 893,58 грн та вирішено питання судового збору. Не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у стягненні решти заборгованості з простроченого тіла кредиту, а також в частині відмови у стягненні прострочених процентів та штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відповідач особистим підписом в анкеті-заяві від 02 жовтня 2012 року засвідчив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг. Наполягає на тому, що укладений між сторонами кредитний договір є по суті договором приєднання, а тому жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами не потребується. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, а тому зазначене свідчить про згоду ОСОБА_1 із усіма умовами цього договору. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Згодом, 27 серпня 2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 1 400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що надалі збільшився до 27 000 грн. Із виписки про рух коштів за картками прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар в магазині, а отже отримав кредитні картки, а також частково погашав заборгованість за кредитним договором. За таких обставин, відповідач фактично погоджувався з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, які діяли на момент користування коштами. Банком 01 березня 2019 року внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг та згідно з п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що у разі, починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до частини другої ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 84,40 % - для картки «Універсальна» та 84 % -для картки «Універсальна голд». Отже, не ознайомлення клієнтом з Умовами та правилами надання банківських послуг, враховуючи практику Верховного Суду України, не може бути підставою для визнання неукладеним кредитного договору. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, тобто в частині стягнення на користь банку простроченого тіла кредиту у розмірі 13 893,58 грн. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідно до положень ст.367 ЦПК України, тобто в частині відмови у стягненні заборгованості з решти тіла кредиту, а також заборгованості з прострочених процентів та штрафу, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Визначальним є додержання письмової форми договору. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 02 грудня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.54). У анкеті-заяві зазначено про те, що клієнт згоден із тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Відповідач зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Отже, у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02 грудня 2013 року, яка підписана відповідачем, не зазначені процентна ставка та штраф, на стягненні яких наполягає позивач. Також у матеріалах справи міститься довідка про надання відповідачу таких кредитних карток: № НОМЕР_1 - дата відкриття 02 грудня 2013 року, термін дії 08/17; № НОМЕР_2 дата відкриття 17 жовтня 2014 року, термін дії 10/18; № НОМЕР_3 дата відкриття 10 вересня 2016 року, термін дії 05/19; № НОМЕР_4 дата відкриття 19 вересня 2016 року, термін дії 09/20; № НОМЕР_5 дата відкриття 24 червня 2017 року, термін дії 03/21 (а.с.44). Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , убачається, що за картковим рахунком № НОМЕР_1 старт карткового рахунку 02 грудня 2013 року, а 27 серпня 2014 року встановлений кредитний ліміт у розмірі 1 400 грн, який в подальшому збільшувався до 27 000 грн та 27 червня 2019 року знижений до нуля (а.с.43). Згідно з наданим банком розрахунком за відповідачем рахується заборгованість за договором про надання банківських послуг від 02 грудня 2013 року станом на 12 квітня 2020 року в сумі 80 844,24 грн, яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 51 303,64 грн; заборгованості за простроченими процентами 25 214,68 грн; 500 грн штрафу (фіксованої частини) та 3 825,92 грн штрафу (процентної складової) (а.с.11-29). Із виписки за договором прослідковується, що відповідач користувався кредитними картками, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом (а.с.30-42). Банк до анкети-заяви додав Умови і правила надання банківських послуг та витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold», ознайомлення із якими підписом відповідача не підтверджено (а.с.54-89). Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила та витяг із Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом та відповідальності за неналежне виконання умов договору саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов і правил у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення його позову. Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи та Умови і правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання умов договору Умови і правила та витяг із Тарифів не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання умов договору не дає підстав розцінювати умови, прописані в Умовах і правилах та у витягу із Тарифів, як невід`ємну складову частину змісту договору, а тому суд першої інстанції правильно не вважав надані позивачем документи складовою частиною кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату жодних процентів та неустойки, зокрема, штрафу. Підсумовуючи викладене вище, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила та витяг із Тарифів, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами апеляційним судом відхиляються. Приймаючи до уваги, що процентна ставка у анкеті-заяві від 02 грудня 2013 року, яка підписана відповідачем, не зазначена, дії банку щодо зміни процентної ставки також є неправомірними. У спірному договорі строк виконання зобов`язання не встановлений, а тому посилання в апеляційній скарзі на положення частини другої ст.625 ЦК України щодо стягнення річних процентів є передчасним. Окрім того, у цій справі, виходячи із змісту позовної заяви, вимоги про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України не заявлялися. Суд першої інстанції обґрунтовано розглянув спір у межах заявлених позовних вимог, що передбачено частиною першою ст.13 ЦПК України. За положеннями частини шостої ст.367 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Частинами першою та другою ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У анкеті-заяві 02 грудня 2013 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді жодного штрафу та, як вже неодноразово зазначалося вище, позивачем не надано доказів того, що з Умовами і правилами та Тарифами відповідач був би ознайомлений під його особистий підпис, а тому не доведена й правомірність дій банку щодо нарахування не лише процентів, а й штрафу, на стягненні якого також наполягає банк у своїй апеляційній скарзі. Оскільки позивачем не доведена правомірність дій банку щодо нарахування процентів, які бути стягнуті позивачем за рахунок коштів, які вносив відповідач на погашення заборгованості за кредитом, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні решти простроченого тіла кредиту в сумі 37 410,06 грн, стягнувши різницю між сумою витрачених відповідачем кредитних коштів та сумою коштів, внесених відповідачем на погашення заборгованості, додавши заборгованість, що склалася на початок розрахункового періоду, тобто станом на 12 квітня 2020 року. Обґрунтовано відмовив суд першої інстанції й у стягненні на користь позивача прострочених процентів у сумі 25 214,68 грн та штрафу в сумі 4 325,92 грн з підстав, викладених апеляційним судом вище, що доводи апеляційної скарги не спростовують. Отже, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, які висловлені у частині рішення, яким відмовлено позивачу у стягненні решти заборгованості за простроченим тілом кредиту, простроченими процентами та штрафом, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 банк дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а саме, процентів та штрафу. Умови щодо процентів та штрафу, які прописані в Умовах і правилах та тарифах, які відповідачем особисто не підписані, на спірні відносини не поширюються, враховуючи мотиви, викладені апеляційним судом вище із посиланням на правові позиції Верхового Суду та сталу наразі судову практику з цих питань. Підсумовуючи викладене вище, рішення суду в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.259,367-368,374-375,381-382,384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: