Постанова Київський апеляційний суд № 755/18138/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД №33/824/5730/2024 Постанова винесена суддею Мельниченко Л.А. Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю представника законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої Г.Ю. та захисника Шульженка Д.Ю., розглянувши апеляційну скаргу представника законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої Г.Ю. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и л а: Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Згідно з постановою, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 583259 від 01 жовтня 2024 року, складений щодо ОСОБА_2 , відповідно до якого - 16 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. В апеляційній скарзі представник законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Мальцева Г.Ю., вважаючи, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що ОСОБА_2 16 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: приїхавши з незнайомими людьми та бажаючи відвезти дитину додому, влаштував сварку, висловлюючись в присутності дитини нецензурною лайкою та образами, чим налякав дитину. Однак суд закрив провадження, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на формальний підхід працівника поліції при складанні адміністративного протоколу, не вжиття заходів перевірки наданих доказів та невжиття заходів до збирання доказів, що нібито позбавило суд можливості встановити, у чому полягає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Проте ОСОБА_1 , як законний представник потерпілого - малолітньої дитини ОСОБА_3 , не погоджується із постановою суду першої інстанції, яка фактично реабілітує дії ОСОБА_2 , внаслідок яких дитина довгий час перебувала у невротичному стані та боялася ходити до школи. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 583259 від 01 жовтня 2024 року зазначено, що ОСОБА_2 16 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди. Виходячи зі змісту диспозиції цієї норми відповідальність настає не тільки за наявності заподіяної шкоди, але й у випадку, коли створюється можливість заподіяння шкоди, тобто таке правопорушення має формальний склад. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливості настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 583259 від 01 жовтня 2024 року та рапорті начальника СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві умисні дії ОСОБА_2 полягають у тому, що він 16 вересня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, Гімназія А+ вчинив домашнє насильство стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме приїхав з незнайомими людьми та бажаючи відвезти дитину додому, влаштував сварку, висловлюючись в присутності дитини нецензурною лайкою та образами, чим налякав дитину. Також свідок ОСОБА_4 надав суду пояснення про те, що сварка відбулася на очах дитини, яка почала плакати, було видно, що дитина боїться як за свою безпеку, так і за безпеку ОСОБА_4 , ця ситуація спричинила стрес та негативні хвилювання у дитини. Надалі, коли дитина вийшла з машини, ОСОБА_2 схопив дитину на руки. Дитина була напружена, ОСОБА_2 не відпускав дитину та ніс до паркану школи. Відповідно ж до результатів психологічного обстеження від 22 жовтня 2024 року щодо дитини ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_3 , несподіваність для дитини появи ОСОБА_2 біля закладу освіти, поведінка ОСОБА_2 по відношенню до дитини та ОСОБА_4 , переживання беззахисного перед волею іншої людини стали для дитини травмуючою подією (травмою), яка призвела до зміни у його психоемоційному та фізичному стані, які відповідають клініці «невротичний стан». З консультативного висновку дитячого невролога від 24 вересня 2024 року вбачається, що після зустрічі дитини з батьком 16 вересня 2024 року у матері дитини з`явилися скарги на його здоров`я, а саме дитина відмовляється ходити до школи, поява нічного енурезу, підвищена тривожність, відсутність апетиту. За результатами консультації невролога дитині поставлено діагноз «невротичний стан» та призначено відповідне лікування. Вказане, як зазначає апелянт, свідчить про наявність реального завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілій малолітній особі ОСОБА_3 внаслідок дії ОСОБА_2 16 вересня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, Гімназія А+ , де він вчинив домашнє насильство стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що стверджувала законний представник потерпілої особи ОСОБА_3 та про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 583259 від 01 жовтня 2024 року. Таким чином, вважає, що нецензурні висловлювання та образи ОСОБА_2 формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення, так як такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення дитини, яка знаходиться у вразливому стані, та такі дії викликали у постраждалої особи, ОСОБА_3 , якому 6 років, побоювання за свою безпеку чи безпеку членів його сім`ї, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди психічному здоров`ю дитини у вигляді перебування дитини у невротичному стані. На апеляційну скаргу представника законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої Г.Ю. від захисника ОСОБА_2 - адвоката Балицького О.П. надійшов відзив, в якому адвокат Балицький О.П., вважаючи постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скарну адвоката Мальцевої Г.Ю. - без задоволення. Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в призначений час до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилали. При цьому захисник Шульженко Д.Ю. та представник законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Мальцева Г.Ю. не заперечували проти проведення судового розгляду без участі вказаних осіб. Поряд з цим, представник законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Мальцева Г.Ю., висловивши свою позицію щодо поданої апеляційної скарги у судовому засіданні 09 грудня 2024 року, надалі до суду апеляційної інстанції в призначений час - на 15 год. 30 хв. 16 грудня 2024 року, також не з`явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила і клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Таким чином, враховуючи, що представник законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Мальцева Г.Ю. свої пояснення щодо апеляційної скарги вже надала, та те, що, відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі вказаних осіб. Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника законного представника потерпілого ОСОБА_1 -адвоката Мальцевої Г.Ю. на підтримку доводів апеляційної скарги, які були надані у судовому засіданні 09 грудня 2024 року, а також заперечення захисника Шульженка Д.Ю. проти її задоволення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної, психологічної або матеріальної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Для встановлення події адміністративного правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли воно вчинено в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Тобто насильство має бути спрямовано проти когось із членів сім`ї, або близьких родичів. Домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій. Так людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку чи безпеку інших людей, а також завдали шкоди психічному здоров`ю особи, при цьому такі дії мають бути спрямовані проти членів сім`ї або близьких родичів. Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП. При цьому висновки про вину особи у вчиненні інкримінованого їй правопорушення мають ґрунтуватися на належних і допустимих доказах. Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини»), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Такі висновки суддя зробив на підставі оцінки зібраних по справі доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 583259 від 01 жовтня 2024 року, висновку від 22 жовтня 2024 року за результатами психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3 , заяви ОСОБА_1 від 27 вересня 2024 року, рапорту працівника поліції, консультативного висновку дитячого невролога від 24 вересня 2024 року, письмових пояснень ОСОБА_2 та пояснень свідка ОСОБА_4 , наданих у судовому засіданні. Прийняте рішення суддя мотивував тим, що фактично жодних даних, які б всебічно, повно та об`єктивно висвітлювали обставини, які відбулися 16 вересня 2024 року, надано не було, а з досліджених доказів неможливо встановити, у чому полягає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З такими висновками судді Дніпровського районного суду м. Києва погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, тому в межах даного акта і проводиться судовий розгляд. При цьому протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів. Тож, зважаючи на правову природу протоколу про адміністративне правопорушення, як акта обвинувачення, його зміст має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, яка передбачає, що у протоколі обов`язково зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а саме він має містити виклад об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-1 КУпАП, із зазначенням, які саме конкретні дії були вчинені, якими в свою чергу завдана або могла бути завдана шкода потерпілому та якого виду (фізична, психологічна, матеріальна). Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, 16 вересня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, Гімназія А+ ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Отже, у цьому протоколі, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не вказано час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей, в чому проявилося домашнє насильство з боку ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , щоб могло завдати або завдало йому відповідної шкоди. Тому, як вірно вказав суддя районного суду, з даних протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, в чому полягало домашнє насильство, яке вчинив ОСОБА_2 , а самостійно вказана неповнота та неправильність протоколу про адміністративне правопорушення не може бути усунута судом в силу його диспозитивності. При цьому, звертає на себе увагу той факт, що начальником СПДН ВП Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, яким складався протокол, з приводу події, яка мала місце 16.09.2024 року не було з`ясовано наявність свідків, очевидців події та не проведено їх опитування, тобто працівником поліції не виконані вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП. Водночас, в суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_4 , який пояснив, що він - цивільний чоловік ОСОБА_1 . Більше трьох років він проживає з ОСОБА_1 , її сином ОСОБА_3 та своїм сином однією родиною. За проханням дружини він іноді привозить ОСОБА_3 до школи. 16 вересня 2024 року, коли він з ОСОБА_3 приїхали до школи, то він побачив, як до них іде два невідомих чоловіка. Він раніше не був знайомий з ОСОБА_2 . Невідомий чоловік почав кричати та кидатися до ОСОБА_3 , останній злякався, зачинив дверні та вікно у салоні автомобіля. Чоловік кричав, застосовував нецензурну лексику, погрожував. Потім вони почали спілкуватися і він зрозумів, що це колишній чоловік його дружини. Він сам попросив ОСОБА_3 вийти з автомобіля. ОСОБА_2 схопив хлопця, почав обнімати, цілувати, а другій чоловік це знімав. ОСОБА_3 боявся чинити супротив таким діям. Потім вони разом відвели ОСОБА_3 до школи, зйомка закінчилася і ОСОБА_2 поїхав, а ОСОБА_3 залишився у школі. Він не викликав на місце події працівників поліції, оскільки звик усі проблеми розв`язувати самостійно. Він телефонував ОСОБА_1 та розповідав про події. Йому було відомо, що дружина звернулася з цього приводу з заявою до поліції, чому не одразу він не знає. Він не надавав ніяких пояснень раніше, він не проявляв ініціативу з цього приводу, а його не просив ніхто. Вперше пояснення він надав у судовому засіданні. Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 27 вересня 2024 року, вона звернулася до Дніпровського управління поліції в місті Києві із заявою про те, що 16 вересня 2024 року біля будівлі початкової школи Гімназії «А+» на парковці для авто, за адресою Регенераторна 4-в, де навчається її син, колишній чоловік та батько дитини ОСОБА_2 приїхав з незнайомими людьми, влаштував сварку, висловлювався нецензурною лайкою, налякав дитину, яку до школи привіз її цивільний чоловік ОСОБА_4 . Ця ситуація негативно сприяла психоемоційному стану дитини і тепер вона змушена звертатися за допомогою до спеціалістів. У цій заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що вже декілька років колишній чоловік влаштовує конфлікти, погрожує, вона неодноразово викликала поліцію міста Борисполя. У заяві перелічені звернення, всі вони датовані 2021 роком. Згідно рапорту начальника СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві В. Близнюк, без дати складання, 27 вересня 2024 року він отримав матеріал за зверненням ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік тривалий час висловлює погрози у її бік, 16 вересня 2024 року вчинив домашнє насильство відносно сина. Вивчивши матеріали, відеозаписи, надавши потерпілій інформацію про її права та заходи соціальних послуг, він викликав для пояснень ОСОБА_2 . Останній повідомив, що він 16 вересня 2024 року приїхав до місця навчання сина для зустрічі з ним, однак їм перешкоджав невідомий чоловік. Він не надавав цьому чоловіку згоди супроводжувати його дитину та забирати зі школи. Ніяких дій він не вчиняв, а навпаки ОСОБА_1 перешкоджає його спілкуванню з дитиною. З ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду та на нього складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 , між ним та ОСОБА_1 21 грудня 2021 року розірвано шлюб. Він з ОСОБА_1 мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до вирішення питання про місце проживання дитини проживає з матір`ю ОСОБА_3 . У Бориспільському міськрайонному суді Київської області слухаються їх позови про визначення місця проживання дитини, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, тощо. На цей час відсутня заборона на його спілкування із сином. 16 вересня 2024 року він приїхав до школи, щоб побачити сина та відвезти його додому, але невідомий чоловік намагався чинити йому перепони у спілкуванні та побаченні із сином. Невідомий повідомив, що приїхав забрати його сина зі школи, однак, він, ОСОБА_2 , не надавав йому ніяких повноважень забирати сина зі школи. Довіряючи їх спільну малолітню дитину сторонній особі, яка не має жодних прав та обов`язків щодо дитини, матір - ОСОБА_1 проявляє повну безвідповідальність щодо своїх прав та обов`язків відносно сина. Вона перешкоджає йому бачиться із сином, постійно обмовляє його, оскільки він ніякого фізичного та психологічного насильства стосовно неї та дитини не застосовує. З копії консультативного висновку дитячого невролога від 24 вересня 2024 року вбачається, що 16 вересня 2024 року до лікаря звернулася ОСОБА_1 для огляду свого сина ОСОБА_3 . Зі слів матері, у її сина були скарги на здоров`я, які з`явилися після зустрічі з батьком 16 вересня 2024 року. Відповідно до висновку за результатами психологічного обстеження психологом малолітнього ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_1 від 22 жовтня 2024 року, мати детально розповіла про їх відносини з ОСОБА_2 , починаючи з 2017 року, та на її думку який вплив це здійснює на її сина. Також ОСОБА_1 розповіла про події, які відбувалися 16 вересня 2024 року біля школи. У результатах психодіагностичного обстеження психолог визначила аналіз рівня інтелектуального розвитку та рівня загальної підготовки, мотивації до навчальної діяльності ОСОБА_3. Окремий розділ висновку містить дослідження родинних зав`язків. Своєю родиною ОСОБА_3 вважає матір, брата та батька ОСОБА_4 . Йому комфортно та затишно у цій родині. ОСОБА_2 . ОСОБА_3 називає виключно ОСОБА_2, надає негативний висновок щодо поведінки та відношення кровного батька, особливо, не бажання зустрічатися з ним, оскільки ці зустрічі супроводжуються наявністю друзів та алкоголю. Крім того, психолог зазначає, що окремо були досліджені обставини подій 16 вересня 2024 року. Крім пояснень матері та ОСОБА_3 , вона повністю дослідила відеозапис події та дала висновки. Разом з тим, наведені докази не містять відомостей, які б прямо та беззаперечно вказували про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенню до дитини - ОСОБА_3 . Так, з пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що він привіз ОСОБА_3 до школи, в цей час до машини підійшло два незнайомих йому чоловіки, один з яких почав кричати на дитину, чим довів його до сліз, цим незнайомцем виявився ОСОБА_2 . Після цього свідок вийшов з машини, поговорив з останнім та відчинив двері машини, звідки вийшов ОСОБА_3 . ОСОБА_2 почав обнімати та цілувати ОСОБА_3 , а інший незнайомець знімати їх на відео. Потім свідок і ОСОБА_2 разом відвели ОСОБА_3 до школи. Трохи згодом він подзвонив до матері дитини - ОСОБА_1 та повідомив, що сталося. З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він прийшов забрати дитину зі школи та відвезти його додому, однак невідомий чоловік намагався чинити йому опір, через що у них виникла сварка саме з невідомим чоловіком, на дитину він не кричав. Таким чином, між поясненнями свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_2 містяться суттєві суперечності, які не можна спростувати жодним із доказів по справі. При цьому свідок ОСОБА_4 не розкриває характер дій ОСОБА_2 , які можна розцінювати як насильство в розумінні вимог ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Що стосується заяви ОСОБА_1 , то суд враховує, що вона була подана останньою 27 вересня 2024 року, тобто більш ніж через 10 днів після події. Також суд враховує, що ОСОБА_1 не була безпосереднім очевидцем події, а знає про неї лише зі слів ОСОБА_4 . При цьому, зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 повідомила, що її колишній чоловік приїхав до школи сина з невідомими людьми та влаштував сварку. Однак з пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вбачається, що останній приїхав до шкоди з одним чоловіком, який знімав їх на відео. Також зі змісту заяви ОСОБА_1 неможливо встановити, з ким ОСОБА_2 почав сварку, з дитиною чи ОСОБА_4 . Рапорт начальника СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві В. Близнюк також містить інформацію, викладену в заяві ОСОБА_1 від 27 вересня 2024 року, яка дізналася про подію зі слів ОСОБА_4 , та пояснення самого ОСОБА_2 , згідно яких невідомий чоловік перешкоджав йому у спілкуванні з сином. Висновок за результатами психологічного обстеження психологом малолітнього ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_1 від 22 жовтня 2024 року не може свідчити про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він не містить жодних відомостей про події, що сталися 16 вересня 2024 року. За змістом висновку психолог проводила загальне психологічне дослідження індивідуального розвитку дитини, рівня його загальної підготовки, мотивації до навчальної діяльності. Про стосунки з колишнім чоловіком та про події, які відбулися 16 вересня 2024 року, розповіла мати - ОСОБА_1 . Аналогічна ситуація і з висновком дитячого невролога від 24 вересня 2024 року, відомості до якого внесено, зокрема підстави звернення та суть справи, зі слів матері ОСОБА_1 . Отже, сукупність наведених доказів не містить сукупних ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б поза розумним сумнівом вказували на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно свого сина - ОСОБА_3 , тобто адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За таких обставин, приходжу до висновку, що постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим не вбачаю підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга представника законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої Г.Ю. не підлягає задоволенню. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу представника законного представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої Г.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Горб І.М.