Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/27502/23

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 р. Справа № 520/27502/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/27502/23 за позовом Приватного підприємства Торговий дім Золота миля до Харківської митниці Держмитслужби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: - визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000207/2 від 27.04.2023 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000217. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 позов задоволено. Визнано противоправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000207/2 від 27.04.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000217. Стягнуто з Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, 135А, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001, код ЄДРПОУ 34470937) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок. Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час митного контролю товарів за митною декларацією від 27.04.2023 № 23UA807200004685U5 програмним комплексом автоматизованої системи управління ризиками (АСУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів та у випадках, передбачених статтею 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Митний орган стверджує про наявність розбіжностей у наданих позивачем документах та відсутність у таких документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП «ТД «Золота Миля» 27.04.2023 подано до Харківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 23UA807200004685U5 щодо оформлення товару - Олія кокосова рафінована, відбілена дезодорована, без зміни хімічного складу у твердому стані, температура плавлення 24,2 С, з вмістом вільних жирних кислот 0,041%, в упаковці масою нетто 20кг 1110 картонних коробок 22 200кг., що надійшов в рамках Контракту № BO-199-210920 від 21.09.2020 з Компанією NGO CHEW HONG Edible Oil Pte. Ltd (Сінгапур). Харківською митницею Державної митної служби України 27.04.2023 відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000217 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000207/2 від 27.04.2023. Цінової інформації (ціни договорів) щодо вартості ідентичних товарів в розумінні ст.59 та з урахуванням ст. 61 МК України у максимально найближчий до дати експорту оцінюваного товару в Україні термін у митниці не виявлено (згідно даних ПІК «Інспектор»). У зв`язку з чим, митну вартість товарів визначено згідно ст. 60 МК України за методом визначення митної вартості за ціною ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. З урахуванням викладеного, Харківська митниця Держмитслужби визначила ціну на імпортований товар - «Олія кокосова» за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) на рівні 2,20 доларів США/кг, в оскаржуваному рішенні відсутня будь-яка інформація, що було взято за обґрунтування ціни ідентичних чи подібних товарів. Позивач вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність оскаржуваного рішення та картки відмови. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому, відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Згідно із частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно із частиною третьою статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, установлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631). Відповідно до п.п. 4.5.4 п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: контроль із застосуванням СУР, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСУР. Bказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Згідно зі статтею 361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. За приписами частини 2 статті 361 МК України митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625. Колегія суддів встановлено, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення UA807000/2023/000207/2 від 27.04.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000217 стало те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також подані декларантом документи містять розбіжності та/або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значеня складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Досліджуючи перелік документів, який був наданий позивачем при митному оформленні, колегією суддів встановлено наступні обставини. Так, позивач подав електронну митну декларацію від 27.04.2023 № 23UA807200004685U5 щодо оформлення товару - Олія кокосова рафінована, відбілена дезодорована, без зміни хімічного складу у твердому стані, температура плавлення 24,2 С, з вмістом вільних жирних кислот 0,041%, в упаковці масою нетто 20кг 1110 картонних коробок 22 200кг., що надійшов в рамках Контракту № BO-199-210920 від 21.09.2020 з Компанією NGO CHEW HONG Edible Oil Pte. Ltd (Сінгапур). Специфікацією №14 від 18.01.2023 до Контракту № BO-199-210920 від 21.09.2020 передбачено поставку рафінована відбілена дезодорована кокосова олія в кількості 22 200 кг, ціна товару 1285,00 дол. США/тона, вартістю 28 527,00 доларів США; на умовах поставки FOB Пасір Гуданг або Танжунг Пелепас, Малайзія (INCOTERMS 2020). 20 000 кг. товару має бути відвантажено не пізніше ніж 15.03.2023. Умови оплати на дану поставку товару - 50% передоплати; 50 % по отриманню сканкопій відвантажувальних документів, зазначених в параграфі 8 Контракту № BO-199-210920 від 21.09.2020, через 7 день від дати Коносаменту. З метою підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а сааме: Сертифікат якості 1922/23 від 27.03.2023; Пакувальний лист б/н від 27.03.2023; Проформа інвойс 1100039940 від 18.01.2023; Інвойс 5100069306 від 27.03.2023; Коносамент 225614806 від 03.04.2023; CMR б.н від 24.04.2023; Супровідний документ MRN23PL322080NS5UXNC9 від 24.04.2023; Сертифікат про походження товару 01074 від 05.04.2023; Платіжне доручення про оплату за товар 329 від 13.02.2023; Платіжне доручення про оплату за товар 373 від 13.04.2023; Транспортний рахунок 5653217666 від 18.04.2023; Транспортний рахунок 55-1 від 12.04.2023; Транспортний рахунок 55-2 від 12.04.2023; Довідка про транспортні витрати б/н від 27.04.2023; Прайс лист б/н від 18.01.2023; Калькуляція б/н від 18.11.2022; Контракт BO-199-210920 від 21.09.2020; Специфікація 14 від 18.01.2023; Додаткова угода 1 від 07.10.2021; Додаткова угода 2 від 06.01.2023; Додаткова угода 3 від 23.03.2023; Транспортний договір TO1808 від 18.08.2022; Транспортний договір UA00069121 від 20.09.2021; Декларація про відсутність ГМО б.н від 27.03.2023; Cертифікат виробника б/н від 27.03.2023; Лист б/н від 02.01.2023; Сертифікат аналізу 1922А/23 від 27.03.2023; Інформаційний лист щодо вартості товару б.н від 27.04.2023; Комерційна пропозиція б.н від 18.01.2023; Експортна декларація J33-2-03009904/23 від 25.03.2023. Також колегією суддів встановлено, що митним органом 27.04.2023 направлено запит (повідомлення) до МД №23UA807200004685U5 декларанту, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та додатково запрошені наступні документи: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза). Однак, колегія суддів зазначає, що зміст запиту митного органу від 27.04.2023 не містить конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також необхідності перевірки спірних відомостей. ПП «ТД «Золота Миля» 27.04.2023 (вих. № 23/12/94) надані митному органу пояснення в яких зазначено, що згідно наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм Митного кодексу України щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та ці документи не містять розбіжностей щодо ціни поставленого товару. Щодо запрошених додаткових документів, повідомлено наступне:

1. Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - ПП «ТД «Золота миля» не має таких рахунків;

2. Виписку з бухгалтерської документації - платіжне доручення з відміткою банку було надано у пакеті документів до ВМД (Платіжне доручення № 329 від 13.02.2023; платіжне доручення №373 від 13.04.2023);

3. Ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - такі договори ПП «ТД «Золота миля» не укладались;

4. Каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - разом з митною декларацією ПП «ТД «Золота миля» було надано прайс-лист.

5. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) - ПП «ТД «Золота миля» не має таких висновків. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в позивачем ні під час подання позивачем митної декларації, ні під час судового розгляду справи не було надано належного обґрунтування та доказів того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товару. Таким чином, митним органом не доведено суду наявність правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта. Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену правову позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18. Отже, колегією суддів встановлено, до митного оформлення було надано документи, які повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості у них не мають протиріч або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості товару за основним методом. Щодо доводів апеляційної скарги про вiдсутність каталогiв, специфiкацiй, загальних прейскурантів (прайс-листів, калькуляцiй тощо) виробника товару та надання митному органу документів, виданих суб`єктом господарювання Kara Marketing (М) SDN BHD., колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки позивачем разом з митною декларацією вiд 27.04 .202Зр. №23UA807200004685U5 був наданий прас-лист б/н вiд 18.01.2023, калькуляцiя вiд 18.11.2022р., комерцiйна пропозицiя б.н. вiд 18.01.2023, якi виданi компанiею NGO CHEW HONG Edible Oil Pte. Ltd (Сiнгапур), з якою позивачем укладений Контракт на поставку товару. Щодо доводів відповідача, що митна декларацiя країни вiдправлення, яка надана продавцем товару, датована 25.03.2024, тобто ранiше, нiж дата видачi коносаменту, колегія суддів зазначає, що вказані обставини жодним чином не впливають на числовi значення складових митної вартостi товару, а тому є необґрунтованими. При цьому, позивачем разом з митною декларацiєю були наданi платiжнi доручення про оплату за товар №329 вiд 13.02.2023, №373 вiд 13.04.2023, якi повнiстю iдентифiкуються з наданими проформа iнвойс 1100039940 вiд 18.01.2023, специфiкацiею №14 вiд 18.01.2023, контрактом №BO-199-210920 вiд 21.09.2020. Щодо зауваження митного органу про ненадання банкiвських та платiжних документiв, що пiдтверджують факт оплати транспортно-експедицiйних послуг, колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованими, з огляду на наступне. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК Украiїни, документами, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, є транспортнi (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенi у вартiсть товару, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартість перевезення оцiнюваних товарiв. Вiдповiдно до Правил заповнення декларації митної вартостi, затверджених Наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 24.05.2012 р. №599, для пiдтвердження витрат на транспортування декларантом вiдповiдно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортнi (перевізні) документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть перевезення оцінюваних товарiв. Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт вiд виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що мiстить реквiзити сторiн, суму та умови платежу, iншi вiдомостi, вiдповiдно до яких встановлюється належнiсть послуг до товарiв; банкiвськi та платiжнi документи, що пiдтверджують факт оплати транспортно-експедицiйних послуг вiдповiдно до виставленого рахунка-фактури; калькуляцiя транспортних витрат. Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелiк документiв, якi пiдтверджують транспортнi витрати iмпортера при ввезеннi товару. Основною вимогою законодавства до таких документiв є наявнiсть в них iнформацiї щодо вартостi перевезення оцiнюваних товарiв. Згiдно з п.п. 1 п. 6, п.10 ст. 58 МК України митна вартiсть товару включає витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з митною декларацiею №23UA807200004685U5 вiд 27.04.2023р. були наданi митному органу наступнi транспортнi документи: CMR б/н вiд 24.04.2023; коносамент доручення №225614806 вiд 03.04.2023, договiр надання транспортних послуг №UA00069121 вiд 20.09.2021р. з компанiєю Maersk; транспортний рахунок № НОМЕР_1 18.04.2023; договiр надання транспортних послуг №ТО 1808 вiд 18.08.2022 з компанiєю Arkanar; транспортний рахунок №55-1 вiд 12.04.2023р. та №55-2 вiд 12.04.2023; довiдка про транспортнi витрати б/н вiд 27.04.2023. Платiжним дорученням № 380 вiд 20.04.2023 позивачем був сплачений рахунок, наданий компанiею Maersk №5653217666 вiд 18.04.2023. Платiжним дорученням №406 вiд 24.04.2023 позивачем були сплаченi рахунки, наданi компанiею Arkanar №55-1 вiд 12.04.2023р.; №55-2 вiд 12.04.2023. Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Отже, вказані в оскаржуваному рішенні митного органу розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість заявленого позивачем для митного оформлення товару та необгрунтовують неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом. Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що вимога позивача про скасування картки вiдмови є неналежним способом захисту прав, оскільки така позовна вимога про скасування картки вiдмови є похiдною вiд позовної вимоги про скасування рiшення про коригування митної вартостi i є способом захисту одного ·i того ж порушення права - права позивача про розмитнення товару з визначенням митної вартостi товару за першим методом. Належнiсть способу захисту шляхом скасування карток вiдмови у митному оформленнi товарiв внаслiдок визнання протиправними рiшень про коригування митної вартостi підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах вiд 05.06.2020 у справi №820/1151/17, вiд 12.04.2018р. у справi №820/2014/17. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані документи підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості товару визначення митної вартості за ціною подібних товарів на підставі цінової інформації АСУР Держмитслужби. Отже, доводи митного органу щодо ненадання позивачем митному органу повного переліку додаткових документів, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару. У той же час колегією суддів встановлено, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числове значення. Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у постановах від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16, про те, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ПП «Торговий дім «Золота миля» та визнання противоправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000207/2 від 27.04.2023 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000217, оскільки вказані рішення суб`єкта владних повноважень не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийняті без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття та за відсутності обґрунтованих підстав для їх прийняття. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі № 520/27502/23 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло