Постанова Київський апеляційний суд № 752/9926/24
від 06.01.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 752/9926/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/1255/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 січня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Гаращенка Д.Р., Болотова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманого майна, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманого майна, при цьому зазначивши місце перебування відповідача за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 100/40, 03022 (згідно з довідкою переселенця ВПО). В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до Голосіївського районного суду з вимогою повернути на рахунок АТ ««Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» безпідставно отриманих коштів відповідачем в розмірі 167 123, 04 грн. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року справу за позовом акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до ОСОБА_1 передано на розгляд до Ленінського районного суду міста Запоріжжя (69000, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 2). Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 24.05.2024 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає у скарзі про те, що приймаючи рішення про передачу даної справи до іншого суду м. Запоріжжя, суд першої інстанції не врахував того, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (згідно з довідкою переселенця ВПО), також не застосував положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та «Порядок декларування і реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 року №
265. Вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 27 ЦПК України і передача справи до Ленінського районного суду м. Запоріжжя збільшує строки розгляду справи. Крім того зазначає, що позивач і відповідач знаходяться в м. Києві, де безпечніша ситуація ніж у м. Запоріжжі, яке перебуває в безпосередній близькості до лінії фронту та під щоденними обстрілами, у зв`язку з чим, досягнення мети ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав значно утруднюється. При цьому апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 29.07.2019 року (справа № 409/2636/17), аналітичну довідку від 22.09.2022 року Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Станом на день розгляду справи до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку: Основним доводом апелянта було те, що вказана справа підсудна саме Голосіївському районному суду м. Києва, оскільки відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , 03022 (згідно з довідкою переселенця ВПО), а ухвала суду не відповідає вимогам статті 27 ЦПК України і передача справи до Ленінського районного суду м. Запоріжжя збільшує строки розгляду справи. З наведеною позицією апелянта апеляційний суд погодитися не може. За загальним правилом позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ст. 27 ЦПК України). Частинами 6 - 9 ст. 187 ЦПК України встановлено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Процесуальним законом передбачені правила територіальної підсудності, тобто відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України. В даному випадку відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, яка надійшла на запит суду першої інстанції, станом на 10.05.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тобто за територіальною підсудністю Енергодарського міського суду Запорізької області. Згідно розпорядження Верховного Суду від 14.09.2022р. №49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» підсудність справ Енергодарського міського суду Запорізької області визначена за Ленінським районним судом м. Запоріжжя. Таким чином, встановивши, що справа підсудна Ленінському районному суду м. Запоріжжя, із врахуванням вимог загальної підсудності, що передбачені ч. 1 ст. 27 ЦПК України, Голосіївський районний суд м. Києва правомірно передав справу на розгляд до цього суду ухвалою від 10 травня 2024 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України. З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції. На думку апеляційного суду, підстави звернення до Голосіївського районного суду м. Києва за правилами альтернативної підсудності відсутні, відтак, такий позов повинен пред`являтися за загальними правилами територіальної підсудності відповідно до положень ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача, якщо інше не передбачено законом. Доводи апеляційної скарги, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (згідно з довідкою переселенця ВПО),правильних висновків суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду не спростовують, з огляду на те, що такі висновки ґрунтуються на актуальній інформації Єдиного державного демографічного реєстру станом на 10 травня 2024 року, отриманої судом в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 187 ЦПК України. За даними інформації Єдиного державного демографічного реєстру № 1010203 від 06 січня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.117). Крім того, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.ч. 1, 2 стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»). При цьому, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача при визначенні підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 28 ЦПК України. Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Однак у матеріалах справи відсутня зазначена довідка щодо реєстрації відповідача у м. Києві вул. Васильківська, 100/40, 03022, на яку посилається позивач в позовній заяві, а також останнім не надано такий доказ на підтвердження доводів апеляційної скарги. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги інформацію про довідку щодо взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану відповідачу, відповідно до якої фактичним місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 , та дійшов правильного висновку про передачу матеріалів справи на розгляд до іншого суду. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування судового рішення - відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.О. Журба Судді: Д.Р. Гаращенко Є.В. Болотов