Постанова 4857 № 465/4659/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 465/4659/24 пров. № А/857/27456/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Дзеньдзюра С.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначено), в адміністративній справі №465/4659/24 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №2 УПП у Львівській області Левицького Сергія Івановича, Управління патрульної поліції у Львівській області, про визнання незаконними дій, скасування постанови і закриття провадження у адміністративній справі, встановив: У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №2 УПП у Львівській області Левицького С.І. (далі - відповідач-1), Управління патрульної поліції у Львівській області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) поновити строк розгляду позовної заяви; 2) визнати незаконними дії відповідача-1 щодо винесення постанови серії ЕНА №2220937 від 23.05.2024 року відносно позивача про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП; 3) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2220937 від 23.05.2024 року, складену відповідачем-1; 4) закрити провадження у адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова від 28.06.2024 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав не зазначення в позовній заяві адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача 1 - поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №2 УПП у Львівській області Левицького С.І., а також не наданням документа про сплату судового збору. 01.07.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова від 14.08.2024 відкрито провадження у справі. Відповідач УПП у Львівській області подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної заяву у зв`язку з її безпідставністю. Також подав клопотання про залишення позовної заяви без руху через неповажність підстав пропуску строку звернення до суду. Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 09.10.2024 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .. З цією ухвалою суду першої інстанції від 09.10.2024 не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є необґрунтованою та незаконною, так як її було винесено з грубим порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час відкриття провадження суд мав би перевірити строки позивачем звернення до суду та обґрунтування позивача щодо поновлення строку на звернення до суду. Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву, дійшов до висновку, що позивачем не доведено поважності пропуску строку звернення до суду. Однак, судом не надано додатковий час для усунення недоліків позивачу і не з`ясовано усі обставини справи, а отже, грубо обмежив права позивача щодо доступу до суду та розгляду справи незалежним та неупередженим судом і тому оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції передчасно. Судом не перевірено чи дійсно підпис стоїть саме ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові, а не іншої особи. Позивач в позовній заяві зазначав, що оскаржувану постанову не отримував. Однак суд не перевірив належним чином факт отримання постанови. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 09.10.2024 і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити. Судом встановлено, що предметом спору у розглядуваній адміністративній справі являється правомірність постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2220937 від 23.05.2024 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по праві про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП (а.с. 18). Залишаючи без розгляду позовну заяву на підставі ч.3 ст.123 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а зазначені у позовній заяви підстави пропуску строку оскарження не відповідають дійсності. Інших підстав для визнання причин пропуску звернення до суду поважними немає. Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, є передчасними, які не відповідають нормам процесуального права. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Також статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до частини другої цієї статті, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України). Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 09.06.2024 та оспорює, зокрема, постанову серії ЕНА №02220937 від 23.05.2024 року відносно нього про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Отже, спір у вказаній справі існує між позивачем та відповідачами, і полягає у правомірності/протиправності постанови органу поліції у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Суд апеляційної інстанції враховує, що у вказаній категорії справ порядок звернення до суду врегульований статтею 286 КАС України, якою передбачено право на звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). У позовні заяві позивач зазначив, що копію оскаржуваної постанови, винесеної відповідачем-1, отримав лише 31.05.2024, оскільки оскаржувану постанову під час її складання не отримував та особистий підпис не ставив. З тих підстав просив поновити строк звернення до суду з позовом. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував, що на відеозаписі, що долучений представником відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області до відзиву, зафіксований факт винесення постанови відносно позивача 23.05.2024 року, факт проставлення підпису ОСОБА_1 на вказаній постанові та факт отримання її копії 23.05.2024 року. З огляду на це суд вважав, що обставини, викладені представником позивача щодо дотримання строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2220937 від 23.05.2024 року, не відповідають дійсності. Інших підстав для визнання причин пропуску звернення до суду поважними немає, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розглядуваний адміністративний позов подано до адміністративного суду із пропуском встановленого законом строку звернення до суду. Однак, звертаючись до суду, позивач звернувся із клопотанням про поновлення строку звернення до суду для оскарження постанови відповідача-1. Таке клопотання було одразу відображено в пункті 1 резолютивної частини адміністративного позову. Як визначено процесуальними нормами, що наведені у статті 123 КАС України, перед поверненням позовної заяви чи залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд (суддя) повинен з`ясувати обставини про те, чи подано позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду та чи є поважними причини пропуску такого строку. У процесі судового розгляду цієї справи суд першої інстанції, встановивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду та вважаючи неповажними вказані позивачем підстави для поновлення такого строку, не вирішив питання про залишення позовної заяви без руху саме для надання позивачу можливості подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням (обґрунтуванням) інших підстав для поновлення строку. Тобто, до моменту винесення судом першої інстанції спірної ухвали від 09.10.2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, позивачу не було надано можливості реалізувати право на подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку. Таким чином, суд першої інстанції, не вирішивши питання щодо наявності у позивача поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, дійшов передчасних висновків про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, що підтверджує обґрунтованість доводів апелянта про неправомірність прийнятої ухвали суду. Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи сформовано помилкові висновки, що не відповідають обставинам справи, а оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (питання), а тому ухвалу суду першої інстанції від 09.10.2024 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 308, 272, 286, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити. Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №465/4659/24 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №2 УПП у Львівській області Левицького Сергія Івановича, Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання незаконними дій, скасування постанови і закриття провадження у адміністративній справі - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 03.01.2025 року, у зв`язку із перебуванням суддів Гуляка В.В. та Ільчишин Н.В. у відпустках із 19.12.2024 року до 02.01.2025 року.