Постанова 4852 № 280/6360/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/6360/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №280/6360/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 06.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2023 №Ф-57312-50-У. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2024 позивачем від органу ДВС отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2023 №Ф-57312-50-У, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача сплатити єдиний внесок за 2020 рік у загальному розмірі 9049,48 грн. Водночас, позивач не веде господарську діяльність як фізична особа-підприємець та не має доходу від такої діяльності. Позивач був зареєстрований як фізична особа- підприємець з 15.10.2008 по 30.11.2020 (запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 30.11.2020, номер запису: 2001030060004060296, підстава: власне рішення). Також зауважує, що протягом 2023 року він був найманим працівником, та єдиний внесок сплачував за нього роботодавець. Крім того вказує, що контролюючий орган самостійно визначив суму грошових зобов`язань, без наявності жодних підстав та без будь-якого контролю, передбаченого законодавством. На підставі вищевикладеного, просить скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2023 №Ф-57312-50-У. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2023 №Ф-57312-50-У. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску тому буди відсутні підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2023 №Ф-57312-50-У. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 проведені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме за періоди: 4 квартал 2019 - 2020 рр. на загальну суму 9049,48 грн. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 15.10.2008 №23420000000004441 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. 30.11.2020 Державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис №2001030060004060296 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Підстава: власне рішення. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57312-50-У від 06.10.2023 на загальну суму боргу 9049,48 грн., у т.ч.: недоїмка 9049,48 грн. Позивач вважає протиправною вказану вимогу. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За правилами частини 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз.2 п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ №2464-VI в редакції станом на 01.01.2017). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІ внесено зміни до абзацу 2 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: слова "році" та "року" замінити відповідно словами "кварталі" та "кварталу". Після внесених змін норма викладена в такій редакції: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску». Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 п.8 ст.9 ЗУ №2464-VI). Згідно з ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (Інструкція № 449). Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. При цьому, відповідно до чинного законодавства проведення перевірки платника єдиного внеску не є єдиною і обов`язковою передумовою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки). Матеріалами справи підтверджується, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця у період часу з 16.10.2008 по 30.11.2020. Отже, у період ІV квартал 2019 року - ІV квартал 2020 року позивач мав обов`язок нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Разом із тим, у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постановах від 23.01.2020 №480/4656/18, від 19.05.2020 у справі №560/1959/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України). В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Матеріали справи не містять (відповідачем не надано) доказу, що позивач у період з ІV кварталу 2019 року по ІV квартал 2020 року включно фактично здійснював підприємницьку діяльність та отримував доходи від неї. Декларації за вказаний період позивачем до контролюючого органу не подавалися, що не є спірним. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що у зазначений період позивач був найманим працівником, тому обов`язок по сплаті єдиного внеску покладався на його роботодавця. Так, матеріалами справи містять довідку ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» № 202-К від 19.11.2013, відповідно до якої ОСОБА_1 працює з 19.11.2013 у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (а.с.18). Разом з цим, у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 16.06.1999 наявна відмітка уповноваженої особи ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про те, що наразі позивач продовжує працювати (а.с.12). Також, матеріали справи містять Індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), якими підтверджується сплата за позивача єдиного внеску роботодавцем ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» у період, зокрема, з ІV квартал 2019 року по ІV квартал 2020 року (а.с.13-15). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та, відповідно, були відсутні підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2023 №Ф-57312-50-У. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 19.12.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя Н.А. Олефіренко