Постанова 4851 № 440/5902/24

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2025 р. Справа № 440/5902/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, по справі № 440/5902/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 02.08.1979 по 02.11.1979 згідно трудової книжки від 01.08.1979; періоди роботи в колгоспі «Перемога» (КСП «Перемога», СТОВ «Перемога») Кобеляцького району Полтавської області згідно трудової книжки колгоспника від 15.09.1979: 15.09.1979-31.12.1992, 01.01.1994-31.12.1995, 01.01.1998-31.01.1999, 02.02.1999-28.02.1999 , 02.03.1999-30.06.2000, періоди роботи в колгоспі «Перемога» (КСП «Перемога», СТОВ «Перемога») Кобеляцького району Полтавської області згідно трудової книжки колгоспника від 15.09.1979: 01.07.2000-28.02.2001, 16.03.2001-31.03.2001, 31.05.2001-31.05.2001, 31.07.2001-31.07.2001, 13.09.2001-30.11.2001, 03.12.2001-31.12.2001, 02.01.2002-3.08.2002, 09.09.2002-30.09.2002, 17.10.2002-31.10.2002, 16.11.2002-30.11.2002, 17.12.2002-31.12.2002, 17.01.2003-31.01.2003, 15.02.2003-28.02.2003, 16.03.2003-31.05.2003, 16.04.2003-30.06.2003, 16.05.2003-31.05.2003, 16.06.2003-30.06.2003,16.07.2003, 31.07.2003, 16.08.2003-31.08.2003, 16.09.2003-30.09.2003,16.10.2003-31.10.2003, 16.11.2003-30.11.2003, 16.12.2003-31.12.2003, а також періоди роботи по архівній довідці № Я-01-09/120 від 05.04.2024. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 16.04.2024 № 163850003764. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу наступні періоди роботи з 02.08.1979-02.11.1979, 15.09.1979-31.12.1992, 01.01.1994-31.12.1995, 01.01.1998-31.01.1999, 02.02.1999-28.02.1999, 02.03.1999-30.06.2000, 01.07.2000-28.02.2001, 16.03.2001-31.03.2001, 31.05.2001-31.05.2001, 31.07.2001-31.07.2001, 13.09.2001-30.11.2001, 03.12.2001-31.12.2001, 02.01.2002-3.08.2002, 09.09.2002-30.09.2002, 17.10.2002-31.10.2002, 16.11.2002-30.11.2002, 17.12.2002-31.12.2002, 17.01.2003-31.01.2003, 15.02.2003-28.02.2003, 16.03.2003-31.05.2003, 16.04.2003-30.06.2003, 16.05.2003-31.05.2003, 16.06.2003-30.06.2003, 16.07.2003, 31.07.2003, 16.08.2003-31.08.2003, 16.09.2003-30.09.2003, 16.10.2003-31.10.2003, 16.11.2003-30.11.2003, 16.12.2003-31.12.2003, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи, оскільки трудові книжки містять виправлення та недоліки, які не дають можливості на підставі вказаного документа підтвердити наявний у позивача страховий стаж. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, 09.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавській області із заявою про призначення пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 163850003764 від 16.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Обґрунтовуючи відсутність необхідного пільгового стажу пенсійний орган у оскаржуваному рішенні зазначив, що страховий стаж заявника становить 7 років 3 місяці 16 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: - з 02.08.1979 по 02.11.1979 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1979, оскільки виправлено дату прийому; - періоди роботи в колгоспі: 15.09.1979-31.12.1992, 01.01.1994-31.12.1995, 01.01.1998-31.01.1999, 02.02.1999-28.02.1999, 02.03.1999-30.06.2000, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1979, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи, а в архівній довідці щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві № Я-01-09/120 від 05.04.2024 по батькові заявника вказано не повністю; - періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 15.09.1979: 01.07.2000-28.02.2001, 16.03.2001-31.03.2001, 31.05.2001-31.05.2001, 31.07.2001-31.07.2001, 13.09.2001-30.11.2001, 03.12.2001-31.12.2001, 02.01.2002-3.08.2002, 09.09.2002-30.09.2002, 17.10.2002-31.10.2002, 16.11.2002-30.11.2002, 17.12.2002-31.12.2002, 17.01.2003-31.01.2003, 15.02.2003-28.02.2003, 16.03.2003-31.05.2003, 16.04.2003-30.06.2003, 16.05.2003-31.05.2003, 16.06.2003-30.06.2003,16.07.2003, 31.07.2003 16.08.2003-31.08.2003, 16.09.2003-30.09.2003,16.10.2003-31.10.2003, 16.11.2003-30.11.2003, 16.12.2003-31.12.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії та необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши спірні періоди роботи да стажу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року. Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII. Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно до пунктів 1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму. Отже, за аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається. Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком ґрунтуються, у тому числі, на твердженні про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи періоду з 02.08.1979 по 02.11.1979 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.08.1979, оскільки запис містить виправлення дати прийому. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З огляду на викладене безпідставними є посилання відповідача на те, що запис у трудовій книжці за період з 02.08.1979 по 02.11.1979 містить виправлення дати прийому. За наведених обставин колегія суддів зазначає, що вказані недоліки ведення трудової книжки не спростовують факт зайнятості на відповідних роботах, а відтак наявність трудового стажу позивача у зазначений період, з огляду на що доводи пенсійного органу про неврахування вказаного періоду не знайшли свого підтвердження. Стосовно незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі: 15.09.1979-31.12.1992, 01.01.1994-31.12.1995, 01.01.1998-31.01.1999, 02.02.1999-28.02.1999, 02.03.1999-30.06.2000 колегія суддів зазначає наступне. Доводи пенсійного органу, викладені у оскаржуваному рішенні, щодо відсутності підстав для зарахування вказаного періоду роботи до стажу зводяться до твердження про те, що у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи, а в архівній довідці щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві № Я-01-09/120 від 05.04.2024 по батькові заявника вказано не повністю. Втім, така позиція не знайшла свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 від 01.08.1979 містить записи про відповідні періоди роботи, встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві, відсутні неточності, які б давали підстави сумніватись у достовірності записів. Посилання пенсійного органу на відсутність печатки та підпису відповідальної особи є безпідставними, оскільки як зазначено вище, неточності у оформленні трудової книжки, порушення порядку ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача. Крім того на підтвердження спірного періоду роботи позивачем було надано архівну довідку щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві № Я-01-09/120 від 05.04.2024, яка не прийнята пенсійним органом з огляду на те, що містить неповне зазначення по батькові позивача. Так, відповідно до архівної довідки № Я-01-09/120 від 05.04.2024 у відомостях нарахування заробітної плати колгоспникам колгоспу «Перемога» Кобеляцького району Полтавської області вказано ОСОБА_1 * за 1986-1988 рр.; ОСОБА_1 * 1989-1990 рр. і є такі відомості про відпрацьовані вихододні та нараховану заробітню плату. Згідно трудової книжки колгоспника позивач дійсно працював у колгоспі «Перемога» з 15.09.1979 та 15.03.2000 був переведений в члени СТОВ «Перемога». Також згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Красненського старостинського округу від 26.04.2024 № 16.9.1-08/181, позивач дійсно проживає з моменту народження і до цього дня за адресою: с. Красне, Полтавського (Кобеляцького) району Полтавської області, інші громадяни із прізвищем ОСОБА_1 на території старостату не проживають. На підставі викладеного, відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.08.1979 з викладених відповідачем підстав є необґрунтованою. Стосовно незарахування періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 15.09.1979, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, колегія суддів зазначає наступне. Так, страхові внески в Україні є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. В силу ст. 106 зазначеного Закону відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Колегія суддів зазначає, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві. Таким чином, відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків не може бути підставою позбавлення позивача права на зарахування до його страхового стажу періоду роботи, на підтвердження якого надано відповідні документи, зокрема трудову книжку, зміст записів якої в частині спірного періоду пенсійним органом з інших підстав не оспорювався. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених в оскаржуваному рішенні пенсійного органу підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 16.04.2024 № 163850003764, та наявність підстав для його скасування, зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу позивача. Отже, враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, беручи до уваги обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. Таким чином, враховуючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі № 440/5902/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов