Ухвала КЦС ВС № 760/16248/23

УХВАЛА 03 січня 2025 року м. Київ справа № 760/16248/23 провадження № 61-17354ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дев`ятки Олександра Григоровича на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів щомісячно. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 липня 2023 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню, змінено. Зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання з 1/4 до 1/6 частки від його заробітку (доходу), щомісячно. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року залишено без змін. 20 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дев`ятка О. Г. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року (надійшла до суду 27 грудня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 грудня 2024 року автоматизований розподіл не відбувся з підстав, недостатня кількість суддів, що мають на час розподілу повноваження для здійснення процесуальних дій. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 січня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., суддя, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дев`ятка О. Г. посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що справа має виняткове значення для заявника. Однак, представником заявника не наведено мотивів та не надано доказів на підтвердження посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд, врахувавши предмет спору, правовідносини сторін та доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, не знаходить обставин, які б могли бути підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Дев`ятка О. Г. подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дев`ятки Олександра Григоровича на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник