Постанова 4856 № 600/8033/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/8033/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 02 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення від 18.12.2023 р. №73011400000673 Управління Державної Міграційної служби України в Чернівецькій області про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в оформленні (видачі) тимчасової посвідки на тимчасове проживання; - зобов`язати Управління Державної Міграційної служби України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 щодо оформлення та видачі тимчасової посвідки на тимчасове проживання в Україні. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Також до суду від Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області надійшла заява про вступ у справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Розглянувши подане клопотання, а також дослідивши докази, надані на його обґрунтування, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. При цьому, згідно ч. 4 ст. 49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Відповідно до ч. 5 ст. 49 КАС України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши заявлене клопотання, подане в порядку ст. 49 КАС України про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області суд зазначає, що обставин, за яких би суд дійшов висновку, що ухвалене за результатами розгляду справи рішення може вплинути на права, інтереси або обов`язки Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області області, судом не встановлено. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, до участі у справі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, позивач 25.11.2022 р. отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , з датою закінчення - 23.11.2023 року. (а.с.15). ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання. За результатами розгляду поданої заяви 18.12.2023 р. Управління Державної Міграційної служби України в Чернівецькій області прийнято рішення №73011400000673 про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в оформленні (видачі) тимчасової посвідки на тимчасове проживання. Підставою для відмови вказано підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 322. (а.с. 14). Не погоджуючись з рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення містить посилання на норми Порядку №322, на підставі якої було відмовлено в оформленні/видачі посвідки. При цьому, про мотиви прийняття оскаржуваного рішення, а саме наявності листа Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 01.12.2023 р. №75/2/3-875, відповідачем повідомлено у відзиві під час розгляду справи в суді. Суд погодився з доводами відповідача, що наявність вказаної інформації СБУ щодо позивача є підставою для відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання. Попри вказане, суд не надавав оцінки доводам позивача щодо не вчинення жодних дій/бездіяльності, які б загрожували національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, як і не вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, та не розшукуюся у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визначається тяжким злочином, оскільки предметом спору в цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення від 18.12.2023 р. №73011400000673 про відмову в оформленні (видачі) тимчасової посвідки на тимчасове проживання, а не оскарження рішень, дій чи бездіяльності Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області в частині зазначеної інформації в листі від 01.12.2023 р. №75/2/3-875. Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI). Пунктами 7, 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI визначено, що: іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 322 (далі - Порядок №322). Згідно п. 9 Порядку №322 оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр). Відповідно п. 12 Порядку №322 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС. Пунктом 13 Порядку №322 визначено, що видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально. Пункт 21 Порядку №322 передбачає, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку. Відповідно до положень пунктів 53-59 Порядку №322 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення, обміну. Відповідно до змісту п. 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом. Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області відмовлено у оформленні (видачі) тимчасової посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 18.12.2023 р. про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в оформленні (видачі) тимчасової посвідки на тимчасове проживання. Підставою для відмови вказано підпункт 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №

322. Відповідно до матеріалів справи підставою для прийняття спірного рішення став лист Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 01.12.2023 р. №75/2/3-875 в якому зазначено, що Управління не погоджує надання дозволу на оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (7301.4-6228/73.1-23) у зв`язку із здійсненням вказаною особою підривної діяльності на шкоду державній безпеці України шляхом вчинення антиукраїнських дій та виправдання російської агресії, в т.ч. з використанням мережі Інтернет. (а.с. 44). Пунктом 13 частини 1 статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229) передбачено, що вказаний орган має право брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну. Як передбачено статтею 2 Закону № 2229, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2229 Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань. Частиною 1 статті 1 Закону України від 21.06.2018 № 2469-VIII «Про національну безпеку України» (далі - Закон № 2469) передбачено, що загрози національній безпеці України - це явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2229-ХІІ Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань. Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури; 4) охорону державної таємниці (стаття 19 Закону № 2469). Враховуючи вищенаведене, органи СБУ наділені повноваженнями надавати органам УДМС інформацію про невідповідність інтересам держави та національній безпеці перебування окремих осіб на території України. Суд також враховує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень ДМС на здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом, адже така інформація сприймається як достовірна, оскільки отримана в процесі виконання виключних повноважень Служби безпеки України. У той же час, суду не надані належні докази, які дозволяють будь - яким чином спростувати наявність такої інформації або обґрунтовано не взяти зазначене до уваги. Зважаючи на це, суд не може поставити під сумнів як існування відповідної інформації загалом, так і її значення для безпеки держави і громадян зокрема. Одночасно з цим, доводи, на які посилається позивач (у тому числі щодо відсутності стосовно позивача відповідних кримінальних проваджень або досудових розслідувань, його позитивної характеристики та благодійних внесків) не спростовують покликання відповідача на підставу, яка передбачена підпунктом 7 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018. Отже, рішення Управління Державної Міграційної служби України в Чернівецькій області від 18.12.2023 р. №73011400000673 про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в оформленні (видачі) тимчасової посвідки на тимчасове проживання, на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку №322 прийнято відповідно до наданих повноважень, є законним та обґрунтованим. При прийнятті рішення, колегія суддів враховує докази надані до суду Управлінням Служби безпеки України в Чернівецькій області, на підставі яких управління листом від 01.12.2023 №75/2/3-875 проінформувало Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо відсутності підстав для погодження надання дозволу на оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину РФ ОСОБА_1 . Зокрема, Управлінням Служби безпеки України в Чернівецькій області надано Акт огляду та аналізу сторінок Веб-сайтів мережі інтернет: соціально-орієнтовної мережі "Однокласники" (сторінка користувача облікового запису "ОСОБА_1") від 09.06.2023 та Копію офіційного застереження ОСОБА_1 про неприпустимість протиправної поведінки від 16.06.23. При цьому, суд не надає оцінки доводам позивача щодо не вчинення жодних дій/бездіяльності, які б загрожували національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, як і не вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, та не розшукуюся у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визначається тяжким злочином, оскільки предметом спору в цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення від 18.12.2023 р. №73011400000673 про відмову в оформленні (видачі) тимчасової посвідки на тимчасове проживання, а не оскарження рішень, дій чи бездіяльності Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області в частині зазначеної інформації в листі від 01.12.2023 р. №75/2/3-875. Щодо тверджень апелянта про те, що рішення відповідача має негативний вплив на сімейний стан позивача, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено винятків із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не змінює вимог щодо дотримання міграційного законодавства України. Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Враховуючи, що в умовах воєнного стану забезпечення інтересів держави, суверенітету, державної безпеки та оборони є пріоритетним обов`язком усіх органів державної влади, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.