Постанова 4820 № 688/3239/15-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2025 року м. Хмельницький Справа № 688/3239/15-ц Провадження № 22-ц/820/244/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Цідик А.Ю. від 19 листопада 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа Військова часина НОМЕР_1 . Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд встановив: У серпні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд із вказаною скаргою, зазначав, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2015 року у справі № 688/3239/15-ц 2/688/938/15 з нього стягнуто на користь держави, Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину у розмірі 464513 грн. На виконанні у Шепетівському відділі ДВС перебуває відповідний виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь в/ч НОМЕР_1 464513 грн., з 19.11.2015 року відділом здійснюється виконавче провадження № НОМЕР_5. 08.07.2024 року постановою державного виконавця накладено арешт на його карткові рахунки: ІВАN НОМЕР_2 ; ІВАN НОМЕР_3 ; ІВАN НОМЕР_4 . На цей час скаржник є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , отримує стабільний щомісячний дохід, який дає змогу у перспективі погасити борг за виконавчим провадженням № НОМЕР_5. Відповідно до постанови державного виконавця від 29.02.2016 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2014 року № 464 проводиться утримання коштів в рахунок погашення заборгованості. Станом на 11.07.2024 року залишок до стягнення становить 350152,06 грн. Місце служби, на якому проводяться стягнення є в/ч НОМЕР_1 , фактично є стягувачем у справі, що забезпечує додатковий контроль за виконанням рішення і стягнення коштів. Карткові рахунки, на які накладено арешт у процесі примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_5, призначені для виплати грошового забезпечення та соціальних виплат, тож їх арешт перешкоджає реалізацію ним конституційного права на працю та отримання заробітку, передбаченого статтею 43 Конституції України. Листом від 24.07.2024 року № 25.20-28-50506/10 Шепетівський відділ ДВС відмовив у знятті арешту з коштів скаржника у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав. Проте рахунки, на які накладено арешт, мають спеціальний режим використання і звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. З цих підстав ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність начальника Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Репецької Ю.Л. та головного державного виконавця відділу Давидюка В.В. щодо відмови звільнити всі належні ОСОБА_1 карткові рахунки з-під арешту та зобов`язати начальника Шепетівського відділу ДВС Репецьку Ю.Л. звільнити з-під арешту карткові рахунки ОСОБА_1 : ІВАN НОМЕР_2 ; ІВАN НОМЕР_3 ; ІВАN НОМЕР_4 . Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника та державного виконавця Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду як незаконну та задовольнити його скаргу. На думку апелянта, одночасне стягнення боргу з доходу боржника, який проходить військову службу у військовій частині, яка є стягувачем та арешт його рахунків є явно неспівмірним. Норма ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає й інші можливості та підстави зняття арешту за рішенням суду, окрім зазначених у інших частинах цієї статті, також слід врахувати принцип диспозитивності, визначений ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, частиною 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право боржника висловлювати свою думку щодо черговості і порядку стягнення. Апелянт надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі. Інші учасники справи в судове засіданні не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належно. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, судом встановлено, що на виконанні у Шепетівському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_6 про стягнення з ОСОБА_1 на користь в/ч НОМЕР_1 майнової шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, у розмірі 464513 грн. Боржник ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , з його заробітної плати (грошового забезпечення) утримуються грошові кошти в рахунок погашення шкоди в розмірі 10 % заробітку щомісячно. Станом на 11.07.2024 залишок до стягнення становить 350152,06 грн. Постановою державного виконавця від 08.07.2024 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , розміщені на рахунках боржника ІВАN НОМЕР_2 ; ІВАN НОМЕР_3 ; ІВАN НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк». Ці рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним режимом використання, а є поточними рахунками, призначеними для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, у тому числі один з них - для отримання заробітної плати. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зазначені боржником арештовані рахунки з грошовими коштами не мають спеціального режиму використання, рішення суду не виконано, тому державний виконавець правомірно відмовив у скасуванні арешту з грошових коштів на рахунках ОСОБА_1 та діяв відповідно до Закону. Доводи апеляційної скарги про неправомірну відмову державного виконавця у скасуванні арешту з грошових коштів на рахунках боржника є необґрунтованими. Так, відповідно до частин першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч.2 ст. 451 ЦПК). Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 10 Закону №1404-VIII одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Згідно ч.ч.1-2 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 Закону України «Про теплопостачання», статті 18 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. За ч.ч.1, 2, 3, 4, 10 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Відповідно до п.1 ч.4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Статтею 73 Закону №1404-VIII передбачено вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернуте стягнення. Відповідно до статті 39 Закону №1404-VIII підставами для зняття арешту з грошових коштів є, зокрема, отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду, який його видав. Суд першої інстанції правильно констатував, що рахунки боржника ІВАN НОМЕР_2 ; ІВАN НОМЕР_3 ; ІВАN НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання, а є поточними рахунками, призначеними для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, у тому числі один з них - для отримання заробітної плати. ОСОБА_1 не надав державному виконавцю відомостей про те, що арештовані рахунки з грошовими коштами мають спеціальний режим використання. Відтак у державного виконавця не було підстав, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для скасування арешту з грошових коштів на його рахунках. За наведеного державний виконавець діяв правомірно, підстави для скасування арешту з грошових коштів на рахунках ОСОБА_1 відсутні. Посилання апелянта на те, що він проходить військову службу у військовій частині, яка одночасно є стягувачем, отримує стабільний заробіток, з його заробітної плати стягується борг не мають істотного значення для вирішення питання щодо скасування арешту з грошових коштів на його банківських рахунках. Водночас боржник може скористатися своїм правом та погасити наявний борг за виконавчим документом у повному обсязі, що буде підставою для зняття арешту з його банківських рахунків. Посилаючись на ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII, апелянт не просив суд скасувати арешт і не наводив відповідних підстав. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції . Суд першої інстанції прийняв ухвалу з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 січня 2025 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк