Постанова Львівський апеляційний суд № 457/1893/24

Справа № 457/1893/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В. Т. Провадження № 33/811/1832/24 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ткачука Андрія Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ткачука Андрія Юрійовича на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 04 листопада 2024 року, встановив: цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять гривень) 60 копійок. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 26.09.2024 о 23 год 11 хв в м. Трускавці на вул. Мазепи, 31, керував транспортним засобом "Subaru Impresa", д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Тестування на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки з допомогою газоаналізатору "Alcotest Drager 6820", результат 1,16 проміле. На вказану постанову захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Ткачук А.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 04 листопада 2024 року, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказує про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, внаслідок чого підлягає скасуванню, зважаючи на наступне. Апелянт зазначає, що стороною захисту було подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак судом першої інстанції було проведено розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, відтак вважає, що в даному випадку було порушено права особи, відповідно до ст. 268 КУпАП, та такі дії суду першої інстанції є порушенням доступу до правосуддя та є грубим нехтуванням гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зазначає, що транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції безпідставно, оскільки останній не порушував Правила дорожнього руху. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до протоколу докази слід визнати недопустимими, як такі, що отримані з порушенням встановленого законом порядку. Вказує, що відеозаписи наявні у матеріалах справи є неповними, такими, що не відображають всієї картини подій. Такі відеозаписи не фіксують процесу складання та оголошення змісту протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відтак вважає такі відеозаписи неналежними та недопустимими доказами. Зауважує, що ОСОБА_1 був не згоден з результатом проведеного огляду на місці зупинки, однак поліцейський не направив останнього для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що зі змістом оскаржуваної постанови він ознайомився лише 04.12.2024 після опублікування такої на веб-сайті «Судова влада України», відтак вважає такий строк пропущено з поважних причин. У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. Відкладаючи справу, суд сприяв у реалізації права на участь у судовому засіданні, однак таким правом учасник справи не скористався. Тому згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає за необхідне провести розгляд справи у його відсутності. Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами. Заслухавши виступ захисника - адвоката Ткачука А.Ю., який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 137577 від 27.09.2024 (а.с.4); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.09.2024 серія ЕНА № 3140985, згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу (а.с.9); роздруківці з приладу "Alkotest Drager 6820", результат тесту 1,16 ‰, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень (а.с.5); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат тесту 1,16 ‰ (а.с.8); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.7); відеозаписі події, який підтверджує обставини викладені в протоколі серії ЕПР1 № 137577 від 27.09.2024 (а.с.3); рапорті інспектора СРПП ВнП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції В.Березяка від 27.09.2024 (а.с.6), які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 137577 від 27.09.2024, ОСОБА_1 , 26.09.2024 о 23 год 11 хв в м. Трускавці на вул. Мазепи, 31, керував транспортним засобом "Subaru Impresa", д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Тестування на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки з допомогою газоаналізатору "Alcotest Drager 6820", тест № 216, результат 1,16 ‰ проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як слідує з рапорта інспектора СРПП ВнП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції В.Березяка, в такому зазначено, що 26.09.2024 в ході патрулювання вул. І.Мазепи, 31 в м. Трускавці, ними був помічений автомобіль марки "Subaru Impresa", д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку транспортного засобу біля залізничного переїзду. Підійшовши до даного автомобіля для здійснення перевірки документів та представившись, водій на законну вимогу не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив Правила дорожнього руху України. В ході спілкування з водієм, були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу Драгер "Alcotest Drager 6820", тест № 216, результат тесту: 1,16‰. Також водію було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у Трускавецькій МЛ, на що останній відмовився проходити. Відносно водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесено постанову про адміністративне правопорушення ЕНА № 3140985 за ч.2 ст. 126 КУпАП, порушення п. 2.1 (а) ПДР України та складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 137577 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушення п. 2.9(а) ПДР України. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, автомобіль залишено на місці зупинки без порушення ПДР. З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 1,16 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою, яку ОСОБА_1 засвідчив підписом. При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу "Драгер", чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги. Щодо відеозапису події, про які зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі, слід зазначити наступне. Інструкцією «Про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер» № 100 від 3 лютого 2016 року, за якими визначено, що нагрудна відеокамера активується поліцейськими, так як не має постійного джерела живлення, та не передбачає зберігання відеозйомки, проведеною такою камерою в одному файлі, та противагу відеореєстратору, що встановлюється на службовому транспортному засобі у відповідності до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, за якою визначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка цим реєстратором, є безперервною до її завершення. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння на приладі "Драгер", результат тесту - 1,16 ‰. При цьому жодних заперечень щодо справності приладу "Драгер" чи незгоди з таким результатом ОСОБА_1 не висловлював. Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи відеозаписи є неповними, не відображають всієї картини подій, а відтак такі є неналежними і недопустимими доказами у справі, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та його результати. Щодо доводів апелянта про те, що постанова судді винесена за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений прав, передбачених ст. 268 КУпАП, то слід зазначити, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції таке право відновлено шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, та надання можливості подачі пояснень, клопотань та доповнень, разом з тим, захисником адвокатом Ткачуком А.Ю. та особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували останнього вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості. Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 137577 від 27.09.2024 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, то слід зазначити, що зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 137577 від 27.09.2024, ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його підпис, проставлений у відповідних графах. Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував та жодних заперечень щодо правомірності проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп`яніння із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» не висловлював. Твердження захисника, що транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції безпідставно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. Також апеляційний суд зазначає, що на час скоєння адміністративного правопорушення, в країні діяв воєнний стан, у цей час можуть бути обмежені громадянські права, а працівники поліції наділені повноваженнями зупиняти транспортні засоби та перевіряти документи водіїв. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги захисника про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, внаслідок чого підлягає скасуванню, є безпідставними. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Оскільки, ОСОБА_1 , 26.09.2024 о 23 год 11 хв в м. Трускавці на вул. Мазепи, 31, керував транспортним засобом "Subaru Impresa", д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Тестування на стан сп"яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки з допомогою газоаналізатору "Alcotest Drager 6820", результат 1,16 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено п.2.9 а Правил дорожнього руху, жодним чином не спростовано. Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено. Щодо поданого до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, то слід зазначити наступне. Враховуючи положення ст. 270, ч. 1 ст. 271 КУпАП, а саме права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді має право представляти захисник або представник такої особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Відповідно до наданих суду матеріалів справи ОСОБА_1 має захисника Ткачука А.Ю., який вправі представляти його інтереси та безпосередньо приймати участь у судовому засіданні. Окрім цього, чинним КУпАП передбачається, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості. Проте, жодних клопотань особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подано не було. Отже, чинним законодавством України особі, яка притягається до адміністративної відповідальності надано вичерпний перелік способів, якими він може захистити свої права та безпосередньо прийняти участь в судовому засіданні, зокрема в режимі відеоконференції та за допомогою захисника, якому надано право представляти інтереси підзахисного у суді. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі з підстав того, що він на даний час проходить військову службу не можуть бути задоволені. Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду. Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються. Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: поновити захиснику адвокату Ткачуку Андрію Юрійовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 04 листопада 2024 року. Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ткачука Андрія Юрійовича залишити без задоволення, а постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 04 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Л.Я. Гончарук