Ухвала КАС ВС № 360/567/24

УХВАЛА 30 грудня 2024 року м. Київ справа №360/567/24 адміністративне провадження № К/990/46838/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №360/567/24 за позовом Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: 27 травня 2024 року Дяченко О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 лютого 2019 року по 18 січня 2023 року включно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 лютого 2019 року по 18 січня 2023 року включно у сумі 597 038 гривень 97 копійок. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 360/567/24 у задоволенні позову відмовлено. До Суду надійшла касаційна скарга Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №360/567/24. Верховний Суду ухвалою від 16 грудня 2024 року касаційну скаргу залишив без руху надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, в зв`язку з відсутності документу про сплату судового збору. При цьому, у тексті касаційної скарги зазначено, що у цій справі порушено права учасника бойових дій. Указано, що відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій у справах пов`язаних з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору. Крім того, скаржник посилається на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 27 червня 2018 року у справі №572/2088/17. На виконання цієї ухвали скаржник направив до суду заяву, у якій повторно указує, що у цій справі порушено права учасника бойових дій. При цьому, знову ж таки посилається на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 27 червня 2018 року у справі №572/2088/17. Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що хоча указана норма [пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами. Ураховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить до сплати на загальних підставах. Колегія суддів, також, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. З огляду на викладене, Верховний Суд, відхиляючи посилання скаржника на висновки, викладені у постанові від 27 червня 2018 року у справі №572/2088/17, керується правовою позицією у подібних правовідносинах, висловленою пізніше. Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту. Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» залишилася незмінною. Окрім того, Суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеній заяві, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 16 грудня 2024 року у цій справі, якою вирішувалось питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження. Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув. Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху. Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику. Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №360/567/24 - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду