Ухвала КАС ВС № 990/406/24

УХВАЛА 27 грудня 2024 року м. Київ справа № 990/406/24 адміністративне провадження № П/990/406/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів Гімона М. М., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В., Шишова О. О., розглянувши заяву судді Дашутіна Ігоря Володимировича про самовідвід у справі № 990/406/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в : До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про: - визнання протиправною бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо регулярного оновлення набору даних "Реєстр декларацій родинних зв`язків та доброчесності" за 2023-2024 роки у формі відкритих даних, встановленого статтею 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835; - зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оновити на своєму офіційному веб-сайті та веб-сторінці Єдиного державного веб-порталу відкритих даних набір даних "Реєстр декларацій родинних зв`язків та доброчесності" за 2023-2024 роки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №

835. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2024 року для розгляду цієї справи визначено суддю-доповідача Дашутіна І. В., а також склад колегії суддів: Гімона М. М., Ханову Р. Ф., Хохуляка В. В., Шишова О. О. Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя Дашутін І. В. подав заяву про самовідвід від розгляду справи, яка вмотивована тим, що на розгляді Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя перебуває скарга позивачки у цій справі - ОСОБА_1 - стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна Ігоря Володимировича. Зважаючи на повідомлені обставини, суддя Дашутін І. В. зазначає, що питання у зазначеній скарзі не пов`язане зі справою, що розглядається, проте для забезпечення права особи (позивачки) на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору мають бути усунені будь-які підозри, які можуть позначитися на ухваленні законного і обґрунтованого судового рішення, у зв`язку з чим просить задовольнити його заяву про самовідвід. Вирішуючи подану заяву про відвід колегії суддів та заяву про самовідвід судді Дашутіна І. В., колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема та запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: - суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та - об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Зважаючи на викладене, сама по собі наявність у Вищій раді правосуддя дисциплінарних скарг стосовно суддів, які розглядають цю справу, до того ж і за відсутності доказів, що питання у скаргах пов`язані зі справою, що розглядається, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у суддів особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості та/або об`єктивності при розгляді адміністративної справи. Тому, викладені у заяві про самовідвід обставини не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості як з погляду суб`єктивного критерію, так і з погляду об`єктивного критерію, яким керується ЄСПЛ, у зв`язку з чим заява про самовідвід задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248 КАС України, у х в а л и в: Відмовити у задоволенні заяви судді Дашутіна Ігоря Володимировича про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/406/24. Ухвала набирає законної сили після її підписання і окремо оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді М. М. Гімон Р. Ф. Ханова В. В. Хохуляк О. О. Шишов