Постанова Дніпровський апеляційний суд № 336/1804/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/11118/24 Справа № 336/1804/24 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року по справі за позовною заявою Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2024 року Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради знаходиться особова справа по призначенню допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , місце перебування якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі заяви від 30.01.2023 відповідачу була призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000,00 грн. на дорослу особу на місяць. Згідно рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент (опубліковано у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради в мережі Інтернет) Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району. Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам призначається та виплачується відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №332, зі змінами. У серпні 2023 року за результатами проведеної Міністерством соціальної політики України перевірки виявлено, що громада, у якій зареєстрована відповідач, не входить до зони бойових дій, та що відповідач з 01.01.2023 не мала права на отримання допомоги. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №329. Відповідачеві були надміру перераховані (виплачені) бюджетні кошти в сумі 16000,00 грн за період з 01.01.2023 по 31.08.2023. Повідомлення про припинення надання та повернення надміру отриманої допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання неодноразово були направлені поштою на адресу проживання відповідача(листи від 18.09.2023, від 08.11.2023, від 05.12.2023). Станом на дату подання позову до суду кошти у добровільному порядку відповідачем не повернені. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради надміру виплачені кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в сумі 16000,00 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн. Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи відмовлено. В апеляційній скарзі Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради - є правонаступником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (а.с. 7-13). На обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради у зв`язку із призначенням допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі перебуває відповідачка ОСОБА_1 . Згідно довідки №2302/5002537787 від 27.01.2023 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 14). 30 січня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву №72 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с. 15). Відповідно до рішення 50000-15170599-2023-1 від 30.01.2023, ОСОБА_1 призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 2000,00 грн з 01.01.2023 на дорослу особу щомісячно (а.с. 16). У серпні 2023 року за результатами проведеної Міністерством соціальної політики України перевірки виявлено, що громада, у якій зареєстрована відповідачка, не входить до зони бойових дій, відповідно, ОСОБА_1 з 01.01.2023 не мала права на отримання допомоги (повідомлення, виготовлене за допомогою програмного забезпечення). Згідно повідомлення про проведену верифікацію внутрішньо переміщеним особам виявлено, що громада не входить до зони бойових дій, з 01.01.2023 особа не мала права на отримання допомоги. Прийнято рішення про зупинення справи з 01.09.2023 та виставлення надмірно нарахованих коштів ОСОБА_1 (а.с. 18). Відповідно до довідки-розрахунку від 14.09.2023 по особовому рахунку №5000-15170599 відповідачці за період з січня 2023 року по серпень 2023 року перераховані грошові кошти за рахунок коштів бюджету, а саме допомога на проживання ВПО. Довідка-розрахунок містить причину проведення перерахунку від 14.09.2023 - не мала права на отримання допомоги (а.с. 19). 18.09.2023, 08.11.2023 та 05.12.2023 на адресу фактичного проживання відповідачки Департаментом направлено повідомлення про припинення надання та повернення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, за змістом якого виплата допомоги ОСОБА_1 припинена з 01.09.2023, надміру перераховані бюджетні кошти їй потрібно повернути до 20.11.2023 (а.с. 20, 21-22, 23). Судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту перерахування та отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 16000,00 грн як допомогу на проживанням внутрішньо переміщеній особі. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. За приписами ч.1,2 ст.17, ч.1 ст.20 Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (далі Порядок). Відповідно до п.2 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою), допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. Відповідно до п.3 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою), допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Крім того, за змістом п.6,8,10 Порядку №322 визначено, що для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Порталу Дія. Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до органу соціального захисту населення, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. За наявності у сформованих Мінцифри переліках внутрішньо переміщених осіб всієї необхідної інформації для призначення і виплати допомоги орган соціального захисту населення забезпечує призначення такої допомоги за відповідний період. У разі відсутності у зазначених переліках необхідної інформації або некоректності її викладення орган соціального захисту населення за наявності засобів зв`язку інформує внутрішньо переміщену особу, включену до сформованого Мінцифри переліку, про надання такою особою необхідної інформації для призначення допомоги за відповідні періоди, а у разі невключення інформації про особу до переліку така особа додатково подає інформацію, збережену на носіях, що підтверджує факт подання заяви засобами Порталу Дія. Перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія. У разі виявлення помилки у персональних даних одержувача, даних номера банківського рахунка (за стандартом IBAN) або категорії одержувача (працездатна особа, дитина, особа з інвалідністю) орган соціального захисту населення проводить коригування відповідної інформації та здійснює перерахунок розміру допомоги (з урахуванням раніше виплачених сум допомоги). Державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики» на підставі списків, отриманих від органів соціального захисту населення або централізованого нарахування допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до абзацу другого пункту 9 цього Порядку, щомісяця до 2, 12 і 22 числа формує Реєстри внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги на проживання, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку через АТ «Ощадбанк» на банківський рахунок (за стандартом IBAN) у банку, в якому відкрито рахунок одержувача. Крім того, згідно з п.11 Порядку, у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Повернення одержувачами коштів виплаченої їм допомоги проводиться на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в органах Казначейства. Відповідно до пункту 29 Порядку № 332, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку. За даними наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 25.04.2022 №75, зареєстрованого в МЮУ 25 квітня 2022 за №453/37789 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року» зі змінами (до втрати чинності наказом) та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в МЮУ 23 грудня 2022 за №1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (яким скасовано попередній наказ), станом на час призначення та виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги вказаного різновиду, до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, м.Синельникове Дніпропетровської області не включено. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Як правильно встановлено судом першої інстанції, нараховані відповідачці кошти у розмірі 16000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку відповідачки, винність її дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат; враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують виникнення помилки при нарахуванні допомоги відповідачці та дозволяють з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою; враховуючи, що належних доказів фактичного перерахування відповідачці та отримання нею грошової допомоги у розмірі 16000,00 грн матеріали справи не містять, - місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянта про те, що відповідач знала про обставини, що можуть вплинути на отримання допомоги ВПО та не повідомила позивача, що є зловживанням з її боку - є лише власним баченням представником позивача ситуації, оскільки відсутні нормативно-правові акти, які б зобов`язували відповідачку слідкувати за відповідними змінами та повідомляти позивача. Та обставина, що позивач як орган влади не слідкував за змінами в статусі населених пунктів та не припинив виплату вчасно, не може ставитися у вину відповідачці по справі, адже саме позивач діяв в даному випадку безвідповідально та без належного контролю за статусом населених пунктів, з яким пов`язується виплата допомоги ВПО. Клопотань про надання доказів чи витребування доказів судом позивачем не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради залишити без задоволення. Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 30 грудня 2024 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова