Ухвала КЦС ВС № 520/10934/13-ц

УХВАЛА 30 грудня 2024 року м. Київ справа № 520/10934/13-ц провадження № 61- 17234ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Баранова Оксана Володимирівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 520/10934/13-ц за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просив суд замінити стягувача акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника у цивільній справі № 520/10934/13-ц. Заява обґрунтована посиланням на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2013 року у цивільній справі № 520/10934/13-ц з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на АТ «УкрСиббанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року у загальному розмірі 229 547,94 грн. 15 грудня 2023 року між АТ «УкрСиббанк» та товариством з обмежено відповідальністю «Інком Фінанс» було укладено договір факторингу № 15/12/2023, за умовами якого кредитор передав (відступив), а ТОВ «Інком Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за споживчими договорами № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року та № 11251721000 від 23 листопада 2007 року. Того ж дня, між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Інком Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 26 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., за реєстровим номером 4163, та за договором іпотеки, посвідченим 23 листопада 2007 року Харитоновою Т. Є. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 4629. Крім того, 15 грудня 2023 року між ТОВ «Інком Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року та № 11251721000 від 23 листопада 2007 року, а також договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 26 жовтня 2006 року Савченко С. В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером 4163 та за договором іпотеки, посвідченим 23 листопада 2007 року Харитоновою Т. Є. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером 4629. Посилаючись на те, що він є новим кредитором за кредитним договором № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року та новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 26 жовтня 2006 року, ОСОБА_2 просив задовольнити його вимоги. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведено належними доказами факту передання права вимоги за споживчими договорами № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року та № 11251721000 від 23 листопада 2007 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Інком Фінанс», а також факту відступлення прав вимоги за споживчими договорами № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року та № 11251721000 від 23 листопада 2007 року між ТОВ «Інком Фінанс» та ОСОБА_2 . Зауважено, що згідно з інформацією про виконавче провадження, відкрите щодо боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа від 10 лютого 2014 року у справі №52010934-13-ц, таке виконавче провадження перебуває у статусі «Завершено». За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва. Постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2024 року змінено, викладено її мотивувальну частину в іншій редакції. В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2024 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для вирішення питання про заміну сторони у завершеному виконавчому провадженні. Водночас зазначено, що суд першої інстанцій безпідставно зазначив про відсутністьдоказів передання права вимоги за споживчими договорами № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року та № 11251721000 від 23 листопада 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Інком Фінанс», а також факту відступлення прав вимоги за споживчими договорами № 11065299000 від 26 жовтня 2006 року та № 11251721000 від 23 листопада 2007 року між ТОВ «Інком Фінанс» та ОСОБА_2 . Зазначені факти підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас, суд апеляційної інстанції констатував, що оскільки фізична особа ОСОБА_2 не є фінансовою установою, тому ТОВ «Інком Фінанс» не було наділено правом передавати йому свої права вимоги за споживчими договорами та іпотечним договором. 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Баранова О. В., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року (повний текст якої складено 25 листопада 2024 року), у якій просить суд скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції у частині зміни мотивувальної частини, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2024 року залишити без змін. Підставами касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду заявникзазначає порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв нові докази на стадії апеляційного перегляду справи, не врахував, що виконавче провадження № 49551586 щодо нього, як боржника, було завершено у зв`язку з погашенням боргу. Заочного рішення від 05 грудня 2023 року, про яке зазначає суд, не існує. Виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за договором № 11251721000 від 23 листопада 2007 року відкрито та ним сплачується борг. Посилається на відмінність правових понять «відступлення права вимоги» та «переведення боргу», «заміна кредитора у зобов`язанні» і «заміна сторони в договорі», а також відсутність правових підстав для відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи. Крім того, зазначає, що апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, а довідка про доставку електронного документу не є об`єктивним доказом того, що строк на апеляційне оскарження судового рішення був пропущений апелянтом з поважних причин. Згідно з частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість. У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частин першої, другої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи. Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом з доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21). Встановивши, що виконавче провадження щодо виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2013 року у справі № 520/10934/13-ц завершене, а заявник не ставить питання про його відновлення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 520/10934/13-ц. Посилання суду на наявність доказів матеріального правонаступництва, а також відсутності правових підстав для відступлення права вимоги за споживчими договорами та іпотечним договором на користь фізичної особи, в контексті розгляду заявлених вимог про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 520/10934/13-ц, не впливають на правильність ухваленого судового рішення. Доводи касаційної скарги щодо безпідставного прийняття до розгляду судом апеляційної інстанції скарги ОСОБА_2 , поданої з пропуском процесуального строку, є необґрунтованими та спростовуються висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження, наведеними в ухвалі Одеського апеляційного суду від 23 липня 2024 року. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ Волчлі проти Франції, № 35787/03, § 29, 26 липня 2007 року). Надмірний формалізм - це, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки переважають принцип розумності (доцільності, раціональності). Зі змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, не виявлено порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Правильність застосування апеляційним судом вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись частинами першою, другою статті 389, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Баранова Оксана Володимирівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 520/10934/13-ц за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович