Ухвала КЦС ВС № 176/1618/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року м. Київ справа № 176/1618/23 провадження № 61-17175ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання. 09 вересня 2024 рокуЖовтоводський міський суд Дніпропетровської області своєю ухвалою, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні скарги. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п.п.1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, а тому державний виконавець діяв відповідно до закону, а відтак скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. 24 грудня 2024 року адвокат Мотуз О. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, сформовану в системі «Електронний суд». Касаційна скарга мотивована тим, що дія пунктів 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Заявник вважає, що такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов наступних висновків. Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із частиною другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані» від 07 лютого 2024 року розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року доповнено пунктом 1-4 такого змісту: «Установити, що до 01 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21 (провадження № 61-7048св22) зазначено, що «…виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України, про що правильно вказав апеляційний суд. За іншого тлумачення статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» виокремлення в цій правовій нормі серед інших виплат, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не мало б правового сенсу (за умови, що відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, охоплюється, як вважає заявник, іншими виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами). Оскаржувана постанова державного виконавця не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом». Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входять до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», дійшов правильного висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця та відмову в її задоволенні. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що зупинення виконавчого провадження призводить до порушення його прав на отримання відшкодування моральної шкоди, несвоєчасного виконання судового рішення не є підставою для задоволення його скарги, оскільки обов`язковою передумовою для задоволення скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є встановлення неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (частина друга статті 451 ЦПК). У цій справі суди правильно встановили, що державний виконавець діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, касаційна скарга є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 належить відмовити. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов