Постанова Черкаський апеляційний суд № 700/223/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/301/24 Справа № 700/223/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Пічкур С. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2024 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 15.04.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ли- сянка Звенигородського р-ну Черкась- кої обл., громадянина України, який має середню освіту, одружений, не працює, військовослужбовець ЗСУ, ВЧ НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 , притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду першої інстанції, 3.03.2024 р. в 11:40 год. в с. Лисянка Черкаської обл. по вул. Вільного Козацтва, 12, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Logan, р/номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest», результат позитивний та склав 1,12 ‰, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на оскарження, оскільки він пропущений з поважних причин. Клопотання про поновлення строку мотивує тим, що постанова ухвалена 15.04.2024 р., копію постанови отримала за довіреністю ОСОБА_2 18.04.2024 р., останнім днем подання апеляційної скарги є 29.04.2024 р., та в цей же день апеляційна скарга була здана на пошту (а. пр. 40). В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адмінправопорушення у його діях. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У поліцейських не було підстав для зупинки автомобіля. В протоколі не зазначені свідки, що в цілому ставить під сумнів об`єктивність документів, а визначення суті адмінправопорушення за результатом вивчення таких даних протоколу безпосередньо та у сукупності з долученими на підтвердження викладених в ньому обставин уповноваженою особою поліції матеріалами, як доказів, якими доводиться вина особи, яка притягається до адмінвідповідальності, не є очевидним. Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП та відповідною Інструкцією, однак в матеріалах справи не міститься направлення на огляд. Працівники поліції не направляли його у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, а використання технічного приладу «Drager Alcotest 6810» є незаконним, оскільки даний технічний прилад не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України, а тому результати такого огляду не можуть бути використані судом як беззаперечний доказ вини. Крім того, зауважує, що необґрунтованість протоколу за ст. 130 КУпАП за перевищення проміле, зафіксоване на місці алкотестером можна довести законодавством, перевищення норми стосується саме вмісту алкоголю в крові, а не в парах етанолу. В матеріалах відсутні докази, які свідчать про законність підстав для зупинки автомобіля, відсутні достовірні про правові підстави зупинки транспортного засобу, не зафіксовано безпосередньо рух транспортного засобу, зупинку поліцейськими, крім того відео «розбите на декілька частин» і не може вважатися належним доказом. Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. В апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 15.04.2024 р. посилаючись на отримання правопорушником повного тексту судового рішення лише 18.04.2024 р. Строк на апеляційне оскарження даної постанови слід поновити, оскільки він пропущений з поважних причин, так як ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи в суді першої інстанції, оскаржувану постанову вчасно не отримав, що позбавило його можливості вчасно подати апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП. Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі. Суд першої інстанції правильно встановив, що 3.03.2024 р. в 11:40 год. в с. Лисянка Черкаської обл. по вул. Вільного Козацтва, 12, ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Logan, р/номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», результат позитивний та склав 1,12 ‰, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд першої інстанції дослідив матеріали справи, які надійшли від органу Національної поліції та дійшов до висновку, що під час складання протоколу та проведення відео-запису скоєного ОСОБА_1 правопорушення, не було допущено порушень вимог нормативних актів. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних відео-камер, який доданий до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції, складається з двох частин, перша частина тривалістю 30 хв., друга 6 хв. 26 сек. Записи безперервні, якісні, з яких апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. На відеозапису також зафіксовані дії, які передували складанню протоколу про адмінправопорушення та складання протоколу про адмінправопорушення. На відеозапису видно, як поліцейські наздоганяють та зупиняють автомобіль Renault Logan, р/номер НОМЕР_2 , спеціальним сигналом. ОСОБА_1 вийшов з-за керма, привітався з поліцейськими, які підійшли до його автомобіля після зупинки спецсигналом, перебуває поруч з автомобілем, не заперечує, що він є водієм цього автомобіля, керував ним безпосередньо перед тим, як почався відеозапис. На відеозапису чутно роз`яснення поліцейського про те, що підставою зупинки стало порушення правил виїзду з прилеглої території, а саме не ввімкнення водієм покажчика повороту, незастосування водієм паска безпеки, а також те, що водій викинув зі свого автомобіля сміття, яке влучило прямо на лобове скло поліцейського автомобіля, а тому доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 є безпідставними. Крім того, чути усне пояснення ОСОБА_1 про зауваження поліцейського про запах алкоголю від нього, що: «Сьогодні не пив, пив вчора, позавчора». На пропозицію поліцейського пройти огляд на місці або у найближчому медичному закладі спочатку відмовився, а потім погодився пройти огляд на місці зупинки. Вина в скоєнні ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 311969 від 3.03.2024 р. підтверджується і роздруківкою результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 3.03.2024 р., виконаного із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6810», який є позитивним та склав 1,12 ‰, підписаний ОСОБА_1 , що вказує на ознайомлення останнього з його змістом (а. пр. 4), ОСОБА_1 не заперечував проти результату; свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а. пр. 5 ); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння та позитивним результатом тесту - 1,12 ‰; відеозаписом з боді-камер поліцейських (а. пр. 7). Апеляційний суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 встановлені порушення п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду. Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд апеляційної інстанції розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та не звільнять його від відповідальності за скоєне. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим по-годились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи скарги про те, що в діях працівника поліції є порушення порядку та інструкцій направлення водіїв транспортних засобів на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, наявність свідків при проведенні огляду на стан сп`яніння необхідна тільки в разі неможливості застосування відеозапису, тому доводи апеляції в цій частині є безпідставними. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.). Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв`язку з порушеннями норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами. З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та встановлення у нього ознак алкогольного сп`яніння запропонували останньому два варіанти огляду: на місці зупинки за допомогою спеціального приладу «Drager Alcotest 6810» або у лікарні, останній погодився на огляд на місці зупинки за допомогою спеціального приладу, результат огляду позитивний та склав 1,12 ‰. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог ст. 254 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги про те, що в разі його незгоди особи з результатами огляду на місці, то огляд проводиться в закладі охорони здоров`я, є непереконливими. Доводи апеляційної скарги про допущені порушення в процесі провадження у цій справі, а саме, що використання спеціального приладу «Drager Alcotest 6810» є незаконним, оскільки даний технічний прилад не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України, а тому результати такого огляду не можуть бути використані судом як доказ вини, перевищення проміле, зафіксоване на місці алкотестером можна довести законодавством, перевищення норми стосується саме вмісту алкоголю в крові, а не в парах етанолу, що на думку апелянта свідчить про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було. Чинний КУпАП та нормативні акти допускають встановлення наявності етанолу у повітрі що видихається при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги щодо визнання неналежними доказами результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6810» через відсутність даних відносно чинних сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку та калібрування є неспроможними з наступних підстав. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірники вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «градуювання» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest®6510 та Drager Alcotest®6810, становить 1 рік. Для використання приладів у професійній діяльності в підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я, службах охорони праці та безпеки підприємств необхідно своєчасне проведення операцій «Сервісне обслуговування», «Калібрування» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців. Відповідно до наданих матеріалів у чеку драгера із результатом тестування на алкоголь є посилання на останнє калібрування 12.09.2023 р., отже, на час проходження огляду на стан сп`яніння 1 рік ще не минув, тож у даному випадку огляд водія працівниками поліції проводився газоаналізатором, який відповідав вимогам чинного законодавства. До того ж, матеріалами провадження підтверджується той факт, що з результатом огляду водій погодився, підписав чек з драгера, будь-яких заперечень щодо результату огляду не мав, в матеріалах провадження також відсутні й відомості про те, що під час складання протоколу він пред`являв вимогу про надання сертифікату відповідності чи свідоцтва про повірку та калібрування вищезазначеного газоаналізатора. На момент зупинки працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, ці обставини останній не спростовував та підтвердив вживання алкоголю. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником або його захисником суду апеляційної інстанції не надані. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Лисянського райсуду Черкаської обл. від 15.04.2024 р. Постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 15.04.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.