Постанова 4805 № 278/593/21
від 26.12.2024 ·УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/593/21 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №278/593/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 травня 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Грубіяна Є.О. в м.Житомирі, в с т а н о в и в: У березні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 11 лютого 2021 року за кредитним договором про надання банківських послуг від 02 березня 2011 року №б/н в сумі 90 987,62 грн, яка складається із: заборгованості за процентами за користування кредитом 1 887,23 грн; заборгованості за пенею 89 100,39 грн. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву від 02 березня 2011 року та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Також 12 березня 2019 року сторони підписали додаткову угоду, відповідно до якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п.1.2 додаткової угоди, якщо ОСОБА_1 здійснить платіж в розмірі та в строки, вказані в п.1.5.1 додаткової угоди. Відповідно до п.1.6 додаткової угоди, ця угода відповідно до ст.212 ЦК України укладається під відкладальну обставину. У пункті 1.7.2 додаткової угоди прописано, що вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту, який визначається відповідно до п.1.7.1 угоди, є простроченою. Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань із повернення отриманого кредиту, утворилася зазначена вище заборгованість. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відповідно до укладеного договору від 02 березня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,6% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Укладаючи кредитний договір, який фактично є договором приєднання, сторони за власним волевиявлення досягли домовленості з істотних умов договору та відповідач власноручно підписав його, чим взяв на себе відповідні зобов`язання, у тому числі, зі сплати процентів за користування кредитом. Суд першої інстанції залишив поза увагою належний та допустимий доказ, а саме, виписку по рахунку відповідача, яка є первинним документом та підтверджує факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що узгоджується із постановою Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду України у справі №200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, своєчасне погашення заборгованості за кредитом не здійснив, а суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду та неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Сторонами 12 березня 219 року укладена додаткова угода, чого суд першої інстанції також до уваги не взяв. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 банк дотримався вимог щодо узгодження у письмовому вигляді між сторонами всіх істотних умов, у тому числі, про сплату процентів та пені. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з мотивів. Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За таких обставин, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 із метою отримання банківських послуг 02 березня 2011 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку (а.с.6). Ця анкета-заява іншої ідентифікації окрім зазначення цифр 1308130200201874709 не містить. У заяві зазначено про те, що ОСОБА_1 згодний із тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами, які надані йому у письмовому вигляді, а також розміщенні на офіційному сайті ПриватБанка www.privatbank.ua. ОСОБА_1 зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на зазначеному сайті банка. Апеляційний суд констатує факт, що у анкеті-заяві від 02 березня 2011 року, яка підписана відповідачем, процентна ставка за користування кредитом та ставка пені за порушення строків розрахунків, підстави та порядок нарахування процентів за користування кредитом та пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, не прописані. Разом із тим, пославшись на створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 02 березня 2011 року №SAMDN50000041575945, сторони 12 березня 2019 року підписали додаткову угоду №SAMDN50000041575945, за умовами якої узгодили заборгованість, що виникла у період з дати підписання договору до дати підписання цієї угоди, що складає 97 047,62 грн. Проте, матеріали справи не містять ідентифікації або тотожності анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 02 березня 2011 року, у якій містяться посилання лише на цифри 1308130200201874709, із кредитним договором від 02 березня 2011 року №SAMDN50000041575945 у розумінні додаткової угоди від 12 березня 2019 року. Крім того, у додатковій угоді не прописані складові означеної суми заборгованості. Водночас, за положеннями частини шостої ст.81 ЦПК України доказування ґрунтуватися на припущеннях не може. Отже, беззаперечними доказами не доведений зв`язком між додатковою угодою від 12 березня 2019 року і анкетою заявою від 02 березня 2011 року та наявність заборгованості за тілом кредиту за анкетою-заявою від 02 березня 2011 року, яка міститься на аркуші 6 матеріалів цієї справи. В умовах додаткової угоди від 12 березня 2019 року прописано, що банк здійснює анулювання пені на 83 258,15 грн. Процентна ставка за кредитом становить 0,01% (підпункт 1.4 п.1 додаткової угоди). Відповідно до підпункту 1.6 п.1 додаткової угоди, ця угода згідно з ст. 212 ЦК України укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань, передбачених договором та підпунктом 1.5 угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені підпунктом 1.2 угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачена підпунктом 1.4 угоди. Підпунктом 1.6.1 угоди передбачено, що в разі прострочення виконання ОСОБА_1 будь-якого із зобов`язань, передбачених підпунктом 1.5.2 угоди та/або будь-якого із зобов`язань, передбачених договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена підпунктом 1.2, та умова про зміну процентної ставки, передбачена підпунктом 1.4 угоди, не застосовується. Відповідно до підпункту 1.7 у разі порушення ОСОБА_1 строків із погашення кредиту, зазначених в підпункті 1.5.2, понад 31 день безперервно: терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3 угоди) (підпункт 1.7.1); вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, який слідує за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до підпункту 1.7.1 угоди), є простроченою (підпункт 1.7.2 угоди) (а.с.7). Відповідно до підписаного відповідачем 12 березня 2019 року графіку погашення боргу за реструктуризацією на термін 3-х місяців, сума щомісячного платежу визначена у розмірі 3 876,49 грн, починаючи з 25 квітня по 25 червня 2019 року (а.с.8). Отже, хоча у додатковій угоді від 12 березня 2019 року сторони дійшли згоди щодо поточної процентної ставки, яка використана позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості на рівні 0,01%, без конкретизації у місяць чи річна, але ключовим є те, що не доведено бази для нарахування процентів за користування кредитом, оскільки у позовній заяві зазначено, що тіло кредиту дорівнює нулю, у додатковій угоді загальна сума заборгованості не містить складових та, як вже зазначено вище, відсутні беззаперечні докази відношення додаткової угоди від 12 березня 2019 року саме до анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02 березня 2011 року. У свою чергу, підстави нарахування пені та її ставка, що застосована банком у розрахунку заборгованості на рівні 0,24% умовами додаткової угоди від 12 березня 2019 року та умовами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02 березня 2011 року, які підписані відповідачем ОСОБА_1 , взагалі не визначені. Із розрахунку, наданого банком, за відповідачем обліковується заборгованість станом на 11 лютого 2021 року в сумі 90 987,62 грн, яка складається з: заборгованості за процентами за користування кредитом 1 887,23 грн та заборгованості за пенею - 89 100, 39 грн (а.с.5). При такому нарахуванні сума пені значно (у 46 разів) перевищила суму процентів за користування кредитом, що свідчить про істотний дисбаланс на користь банка. Колегія судів апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про не дослідження та не надання оцінки судом першої інстанції випискам про рух коштів ОСОБА_1 , що є визначальним доказом при встановленні фактичних обставин стосовно використання відповідачем кредитних коштів та свідчить, на погляд позивача, про прийняття відповідачем умов кредитного договору такими, якими їх розуміє банк. Як убачається із наявних в матеріалах справи виписок по рахункам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , вони складені банком за період із 12 березня 2019 року, тобто з моменту підписання сторонами додаткової угоди, що не надає можливості дослідження та достовірного встановлення суми дійсної заборгованості за анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02 березня 2011 року. Підсумовуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та додаткового обґрунтування не потребують. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Прикінцевими положеннями Закону України від 19 червня 2024 року №3831-ІХ передбачено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.367-368,374-375,381-382,384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: