Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/1254/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7923/24 Справа № 191/1254/24 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 грудня 2024 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Ткаченко І.Ю., суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою адвоката Вартанової Гаяне Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року В С Т А Н О В И В: 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу. Не погодившись з такою ухвалою суду, адвокат Вартанова Г.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 (донька сторін) проживає та перебуває на повному утриманні ОСОБА_1 . Вказує, що ОСОБА_2 з початку 2024 року перестав систематично надавати матеріальну допомогу, а з моменту укладання нового шлюбу зовсім припинив брати участь у житті їх дитини. Зазначає, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та має гідне фінансове забезпечення, а ОСОБА_1 з донькою перебувають за кордоном, тому ОСОБА_1 не має можливості самостійно забезпечити всі потреби дитини. Посилається на надмірний формалізм суду першої інстанції. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга адвоката Вартанової Г.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу про відмову у видачі судового наказу підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції, виходив з того, що з витребуваної в порядку ч. 5 ст. 165 ЦПК України інформації щодо зареєстрованого місця проживання боржника, суду стало відомо, що відповідно до відповіді № 507469 від 25 березня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24 липня 2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Наказне провадження - це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги. Відповідно до ч.1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені ст. 163 ЦПК України, а саме, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Згідно ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Перелік підстав для видачі судового наказу є вичерпним. Отже, встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи боржника має значення для визначення підсудності справи. Відповідно до положень ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. У той же час законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача, зокрема частина перша статті 28 ЦПК України, на яку міститься посилання у заяві про видачу судового наказу, передбачає, що позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачу надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Отже, за змістом наведеного можна дійти висновку, що не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів. При цьому суд не має права обмежувати вибір позивача (заявника) для розгляду справи у конкретному суді. Таким чином, заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів можуть бути подані як за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача (боржника), так і за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача (заявника) за вибором останнього. Колегія суддів звертає увагу на те, що із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , з 24 липня 2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто також за межами Синельниківського району Дніпропетровської області. Тобто, а ні ОСОБА_1 , а ні ОСОБА_2 не мають зареєстрованого місця проживання на території Синельниківського району Дніпропетровської області. З матеріалів справи за заявою ОСОБА_1 та з апеляційної скарги взагалі незрозуміло чому заява була подана саме до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. За таких обставин, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу були передані за підсудністю до Заводського районного суду м.Запоріжжя. Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 06 травня 2024 року матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу повернуто до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з огляду на те, що справа помилково передана за підсудністю, оскільки згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.167 ЦПК України Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області мав відмовити в видачі судового наказу. Дана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційна скарга задоволена, ухвала Заводського районного суду м.Запоріжжя скасована, справа направлена до Заводського районного суду м.Запоріжжя для продовження розгляду. 06 листопада 2024 року Заводським районним судом м.Запоріжжя видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 . Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Вартанової Гаяне Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді: