Ухвала КАС ВС № 320/11528/23

ф У Х В А Л А 27 грудня 2024 року м. Київ справа №320/11528/23 адміністративне провадження №К/990/48610/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 320/11528/23 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ України), у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09 січня 2023 року № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України або на аналогічній посаді у БЕБ України. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 09 січня 2023 року № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України з 11 січня 2023 року. У задоволені решти позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу БЕБ України задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до БЕБ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовлено. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Перевіривши касаційну скаргу, судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки скаржницею не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Так, оскаржуючи судове рішення суду апеляційної інстанції у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржниця не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, в цьому випадку, у зв`язку із незазначенням в касаційній скарзі обставин, за яких допускається касаційний перегляд справ незначеної складності та інших справ, що розглянуті за правилами спрощеного провадження, наявні підстави для залишення касаційної скарги без руху. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. На підставі положень частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом зазначення та обґрунтування наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, для оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 320/11528/23 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді залишити без руху. Надати скаржниці десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині. Роз`яснити скаржниці, що неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для повернення касаційної скарги особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді Н. М. Мартинюк В. Е. Мацедонська