Постанова 4824 № 369/2762/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 грудня 2024 року місто Києва Справа 369/2762/24 Провадження№22-ц/824/13922/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про зобов`язання поновити електропостачання та визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського Київської області з позовом до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про зобов`язання поновити електропостачання та визнання незаконним відключення від мережі електропостачання. Ухвалою Києво-Святошинського Київської області від 29 лютого 2024 року цивільну справу за цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про зобов`язання поновити електропостачання та визнання незаконним відключення від мережі електропостачання передано на розгляд до Бородянського районного суду Київської області (вул. Шевченка, 3, смт. Бородянка, Київська область, 07800).. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема зазначає, що суд, передаючи справу за підсудністю до Бородянського районного суду Київської області, безпідставно посилається на правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, яка жодним чином не стосується правовідносин, які виникли у даній справі. Предметом даного позову є визнання дій відповідача незаконними, а отже висновок суду першої інстанції, що спір стосується нерухового майна, є безпідставним. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року в складі колегії суддів відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що звертаючись з позовом саме до Києво-Святошинського районного суду м. Києва він виходив із зареєстрованого у встановленому законом порядку місця місцезнаходженням одного з відповідачів юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», та керувався положеннями ч. 2 ст. 27 ЦПК України. Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи на розгляд Бородянського районного суду Київської області, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного спору є припинення/надання послуг з утримання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а тому на нього поширюється виключна підсудність. Оскільки, відповідно до адміністративного поділу адреса: АДРЕСА_1 відноситься до Бородянського районного району , тому дійшов висновку про передачу справи за підсудністю до Бородянського районного суду Київської області. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. За правилом, встановленим ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Аналогічний висновок викладений у постанові № 911/2390/18 від 16 лютого 2021 року Великої Палати Верховного Суду. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. У разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18. Тому на спори, предметом яких є, зокрема, права користування та отримання житлово-комунальних послуг, поширюються норми ч. 1 ст. 30 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів позову ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , Правовідносини між споживачем та постачальником електроенергії врегульовані +4 посилання. Оскільки між сторонами виник спір з приводу дій відповідачів, а саме щодо відключення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від електропостачання та зобов`язання відповідачів ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відновити електропостачання до будинку та стягнення моральної шкоди, то Києво-Святошинський районний суд Київської області в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку, що справа підсудна саме Бородянському районному суду Київської області, оскільки вказане житлове приміщення, в яке позивачу надавались послуги з електропостачання, розташоване на території Бородянського району Київської області. Виходячи із викладеного висновки суду першої інстанції про передачу матеріалів позову ОСОБА_1 за підсудністю до Бородянському районному суду Київської області є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону. З огляду на викладене, відповідно до статті 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняттята оскарженню в касаційному порядку не підлягає . Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна