Постанова 4824 № 753/10336/23

справа № 753/10336/23 головуючий у суді І інстанції Колесник О.М. провадження № 22-ц/824/14302/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 04 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, вселення до житлового приміщення, усунення перешкод у користуванні квартирою, - в с т а н о в и в : У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом, у якому просив суд: встановити порядок користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками, виділивши у користування ОСОБА_2 окрему кімнату житловою площею 19,7 м2 в квартирі АДРЕСА_1 ; у користування ОСОБА_1 - іншу окрему кімнату житловою площею 20,3 м2 в квартирі АДРЕСА_1 , місця загального користування квартири та кімнату житловою площею 13,1 м2 залишити у загальному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вселити ОСОБА_2 в окрему кімнату житловою площею 19,7 м2 в квартирі АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_2 в окрему кімнату житловою площею 19,7 м2 в квартирі АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних долях. Позивач є власником 1/2 частини указаної квартири на підставі договору дарування частини квартири від 08 лютого 2023 року. Після набуття права власності ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з проханням надати йому доступ до квартири та запропонував встановити порядок користування житлом у позасудовому порядку, тим більше, що відповідач у спірній квартирі не проживає. Однак на зустрічі відповідач з невідомими особами почали погрожувати позивачу фізичною розправою та залякувати кримінальним переслідуванням у випадку, якщо позивач буде намагатися вселитись до квартири, вимагали перереєструвати право власності позивача на 1/2 частину квартири на відповідача. Після цього ОСОБА_2 офіційно звернувся з вимогою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, яка була отримана відповідачем особисто 29 березня 2023 року, але була проігнорована. У подальшому відповідач з метою психологічного тиску на позивача почав звертатись до правоохоронних органів із заявами про шахрайські дії позивача щодо отримання частині квартири, викрадення людини, тощо, факти по яких не знайшли свого підтвердження. Жодних підстав чинення перешкод позивачу відповідачем у користуванні квартирою немає. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено конкретний порядок користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками: виділено у користування ОСОБА_2 окрему кімнату житловою площею 19,7 м2 в квартирі АДРЕСА_1 ; виділено у користування ОСОБА_1 іншу окрему кімнату житловою площею 20,3 м2 в квартирі АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Місця загального користування квартири та кімнату житловою площею 13,1 м2 залишено у загальному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вселено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в окрему кімнату житловою площею 19,7 м2 в квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 220 грн 80 коп. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що визначення та встановлення порядку користування в спірній трьохкімнатній квартирі окремої кімнати жилою площею 19,7 м2 позивачу є меншим розміром від виділеної окремої кімнати відповідачу жилою площею 20,3 м2 і вказане не порушує розмір їх часток власності у спірній квартирі. При встановлені саме такого порядку користування жилим приміщенням, запропонованим позивачем, він більше всього відповідає принципу розумності та справедливості. У задоволенні частини позову про виділення позивачу та відповідачу вказаних вище кімнат разом з балконами суд вважав необхідним відмовити, оскільки виділення в окреме користування співвласникам квартири окремих приміщень відноситься саме до житлових приміщень, а балкони є місцями загального користування і не відносяться до житлових приміщень. Відповідач порушує житлові права відповідача і не допускає його до квартири, тобто чинить перешкоди йому як співвласнику нерухомого майна у його користуванні та володінні, що знайшло своє повне підтвердження у судовому засіданні і не викликає сумніву. За таких обставин позов в частині вселення та усунення перешкод у користуванні власністю підлягає задоволенню Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Вітера В.М. про ухвалення додаткового рішення у справі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розгляд справи відбувся без участі відповідача у справі та його представника, чим суд першої інстанції порушив право відповідача на доступ до правосуддя. Вказує, що до суду завчасно було подано клопотання про неможливість взяти участь в судовому засіданні в день слухання справи, однак суд першої інстанції, порушуючи права відповідача, розглянув справу без врахування позиції ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 мав намір особисто надати покази у судовому засіданні, крім того саме ОСОБА_1 заявлено клопотання про залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_3 , який зареєстрований в спірній квартирі, та був співвласником цієї квартири, оскільки судом не було перевірено на стадії підготовки до судового розгляду по даній справі осіб, які зареєстровані в спірному житлі, хоча саме позовні вимоги суттєво порушують права усіх осіб, які проживають, зареєстровані у спірній квартирі, що вказувало на те, що ОСОБА_1 зацікавлений в об`єктивному та всесторонньому розгляді справи,та законному рішенні по справі. Обставини, що лягли в обґрунтування цієї справи стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування спірної частини квартири. Вказує, що судом першої інстанції не враховано того, що в квартирі постійно проживає відповідач у справі разом з родиною, порядок користування вже визначений протягом багатьох років, таким чином, що сім`я відповідача: дружина, дочка з чоловіком, їх неповнолітні діти займають кімнати 19,7 кв.м та 13,1 кв.м, а ОСОБА_3 кімнату площею 20,3 кв.м де у нього знаходяться його особисті речі по теперішній час. В оскаржуваному рішенні суду не зазначено, чи з`ясовувалося у судовому засіданні про обставини користування квартирою особами, які постійно проживають в спірній квартирі, та у разі задоволення позову, яким чином враховано права осіб, які були вселенні в квартиру з дозволу власників та членів сім`ї користувачів спірної квартири. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлена сума витрат на професійну правову допомогу у розмірі 26 000 грн та сума, яка була за рішенням суду стягнута з відповідача - 20 000 грн неспівмірна з реальним обсягом наданої правової допомоги у суді першої інстанції, часом витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат. Зазначає, що виготовлення позовної заяви, клопотання про витребування доказів не вимагало значного обсягу технічних робіт. Вказує, що незначна тривалість судових засідань, витрати на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань. Від представника ОСОБА_2 - адвоката Вітера В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення - без змін. Одночасно представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке обґрунтоване тим, що він ознайомився із ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року про відкриття апеляційного провадження у приміщенні суду 27 листопада 2024 року та не отримував цю ухвалу засобами поштового зв`язку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження та надано учасникам строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали на подання відзиву на апеляційну скаргу. Представник ОСОБА_2 - адвокат Вітер В.М. ознайомився з матеріалами справи 27 листопада 2024 року, що підтверджується розпискою, яка наявна у матеріалах справи (а.с. 53 т. 2). На підставі викладеного, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази отримання представником позивача копії ухвали про відкриття апеляційного провадження раніше ніж 27 листопада 2024 року, клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до статті 127 ЦПК України підлягає задоволенню апеляційним судом. Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Представник ОСОБА_2 - адвокат Вітер В.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, який призначений на 04 грудня 2024 року о 10:15 год., у зв`язку з перебуванням у відрядженні за межами території України. На підтвердження указаних обставин до клопотання додано копію контракту на англійській мові, що перешкоджає апеляційному суду встановити його зміст, оскільки відповідачем не надано переклад цього документу українською мовою. Вирішуючи подане клопотання, апеляційний суд ураховує, що до клопотання не надано належних доказів на підтвердження обставин, які у ньому зазначені, а згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації 06 вересня 2001 року, та відповідно до дубліката свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 , виданого Відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької районної державної адміністрації м. Києва 06 вересня 2001 року, квартира АДРЕСА_1 належить у рівних долях належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.12 т. 1 ; 80). 08 лютого 2023 року ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарований) уклали договір дарування частки квартири за умовами якого дарувальник передав, а обдарований безоплатно прийняв у дарунок частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-10 т. 1). Указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О. 08 лютого 2023 року і зареєстрований у реєстрі за № 61-у, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 08 лютого 2023 року о 12:41:23 годин, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав (а.с. 11 т. 1). Відповідно до плану квартири АДРЕСА_1 її загальна площа становить 77,2 кв.м, житлова площа - 53,1 кв.м, складається із трьох житлових кімнат площею 13,1 кв.м, 20,3 кв.м, 19,7 кв.м (а.с. 14-16 т. 1). 23 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві із заявою про чинення перешкод йому у користуванні спірною квартирою відповідачем і погрози та залякування з його боку (а.с. 23 т. 1). 27 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся із письмовою вимогою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, яка була отримана відповідачем особисто 29 березня 2023 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення (а.с. 21-22 т. 1). 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві із заявою про вчинення шахрайських дій щодо заволодіння невідомими особами частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 83 т. 1). Відповідно до відповіді Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 14 квітня 2023 року на підставі заяви від 08 грудня 2022 року представника ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_5 та комплекту документів, визначених пунктом 9 інформаційної картки видано дублікат свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних долях (а.с. 85 т. 1). У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про скасування наказу про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 96-103 т. 1). Згідно з відповіддю Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві від 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 звертався із повідомленнями щодо можливих протиправних дій відносно квартири АДРЕСА_1 за період з 08 лютого 2023 року та його звернення зареєстровані: ЄО № 12540, 12542, 12554, 12555, 12560 від 24 березня 2023 року указані звернення розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» як таке, що не містить ознак кримінального правопорушення та передане на архівне зберігання; ЄО № 13552 від 31 березня 2023 року звернення розглянуто за спрощеним порядком розгляду заяв і повідомлень без ознак кримінального правопорушення; ЄО № 39601 від 18 серпня 2023 року звернення розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» як таке, що не містить ознак кримінального правопорушення та передане на архівне зберігання; ЄО 44520 від 05 жовтня 2023 року звернення розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» як таке, що не містить ознак кримінального правопорушення та передане на архівне зберігання; ЄО № 48631 від 05 жовтня 2023 року, яке зареєстроване до ЄРДР за частиною 2 статті 190 КК України та знаходиться у провадженні слідчого відділу (а.с. 140-141 т. 1). Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом. Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. Частинами 1, 3 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Винятки із загального правила можуть встановлюватись законом, зокрема статтею 361 ЦК України щодо самостійного права співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Згідно з частиною 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Позивачу належить частини спірної квартири на підставі договору дарування, укладеного 08 лютого 2023 року із ОСОБА_3 . У вказаному договорі зазначено, що предмет договору - частина спірної квартири належить дарувальнику - ОСОБА_3 на підставі дублікату свідоцтва про право власності. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується із законністю видачі ОСОБА_3 дубліката свідоцтва про право власності на спірну квартиру, у зв`язку з чим він звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про скасування наказу про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло. Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Апеляційний суд враховує, що договір дарування від 08 лютого 2023 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на підставі якого позивачу належить частині спірної квартири не оспорений, а право власності позивача на указане майно зареєстроване у встановленому законом порядку. Відповідачем не надано доказів на спростування указаних обставин. Відповідно до відповідей Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2023 року, тобто після укладення договору дарування частини квартири, неодноразово звертався до поліції із заявами про протиправні дії відносно квартири АДРЕСА_1 . Позивач направляв ОСОБА_1 заяву про усунення перешкод у користуванні частини квартири АДРЕСА_1 , і така заява отримана відповідачем, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення. При цьому відповідачем не надано доказів направлення позивачу відповіді на цю заяву із зазначенням про те, що ним не чиняться перешкоди та про можливість вселення ОСОБА_2 до квартири. У свій апеляційній скарзі відповідач також не заперечує факт вчинення ним перешкод у користуванні ОСОБА_2 спірною квартирою. Указана поведінка ОСОБА_1 правильно оцінена судом першої інстанції як така, що чинить перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житлом, співвласником якого він є. Установивши, що ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири, однак не має можливості користуватися і володіти своїм житлом, оскільки відповідач чинить йому перешкоди у реалізації цих прав, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, і такий спосіб захисту, з урахуванням правовідносин, які виникли у цій справі, є ефективним із застосуванням заходів щодо вселення. При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно. Установивши, що частини у спірній квартирі належить позивачу, власником іншої - частини є відповідач, між сторонами існує спір щодо користування цим майном, суд першої інстанції, з урахуванням плану квартири та площі кімнат, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення між сторонами порядку користування квартирою за запропонованим позивачем варіантом, який відповідає інтересам обох її співвласників, враховує частки кожного власника у праві спільної часткової власності, відповідає цим часткам та їх не змінює. Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою його клопотання про неможливість взяти участь в судовому засіданні в день слухання справи безпідставно проведено розгляд справи відбувся без участі відповідача та його представника, чим порушено право відповідача на доступ до правосуддя. Відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в разі: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 ЦПК України) Отже, процесуальним законом суду надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки. Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України). Виходячи з наведеного, суд у межах своїх повноважень має право визнати неявку учасника справи в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на те, що сторона відповідача належним чином повідомлена про судове засідання у справі, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду. Враховуючи викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не відклав розгляд справи, призначений на 09 квітня 2024 року, та ухвалив рішення про задоволення позовних вимог, оскільки до дати ухвалення оскаржуваного судового рішення (09 квітня 2024 року) відповідач та його представник приймали участь у судових засіданнях, відповідач скористався правом на подання відзиву на позов з долучення доказів. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він мав намір особисто надати покази у судовому засіданні, однак не зазначає, які саме докази він не зміг подати через розгляд справи судом першої інстанції за його відсутності, а також не заявив про їх долучення або витребування суду апеляційної інстанції. Згідно з частиною 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано того, що в квартирі постійно проживає відповідач у справі разом з родиною: дружиною, дочкою з чоловіком, їх неповнолітніми дітьми, оскільки такі обставини не підтверджені доказами. Щодо додаткового рішення суду. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 посилається на те, що заявлена сума витрат на професійну правову допомогу у розмірі 26 000 грн та сума, яка була за рішенням суду стягнута з відповідача - 20 000 грн неспівмірна з реальним обсягом наданої правової допомоги у суді першої інстанції, часом витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2024 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Вітер В.М. подано до Дарницького районного суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000 грн (а.с. 173-175 т. 1). На підтвердження зазначеної суми витрат до указаної заяви було додано: договір № 16-06/23 від 16 червня 2023 року про надання правової допомоги; детальний опис наданих послуг; акт приймання-передачі наданих послуг від 10 квітня 2024 року; квитанція до прибуткового касового ордеру (а.с. 176-179 т. 1). Враховуючи, що представником позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, з дотриманням частини 1 статті 134 ЦПК України, подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції (а.с. 24 т. 1) та з дотриманням частини 8 статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (10 квітня 2024 року) подано заяву про відшкодування судових витрат (а.с. 173-175 т. 1), колегія апеляційного суду вважає, що порядок встановлений частиною 1 статті 134 та частиною 8 статті 141 ЦПК України, - дотриманий. Надані представником позивача докази є належними та допустимими доказами понесення ним витрат на правову допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22. Відповідачем, якому направлено копію заяви про ухвалення додаткового рішення суду 10 квітня 2024 року (а.с. 180 т. 1), не заявлено про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, під час розгляду справи судом першої інстанції. Про неспівмірність розміру судових витрат позивача ОСОБА_1 зазначено лише в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні. Оскільки судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, а з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правову допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 5 500 грн (1 000 грн усна консультація + 1 000 грн підготовка та подання адвокатського запиту + 3 500 грн участь у судовому засіданні апеляційного суду). Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року залишити без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року залишити без задоволення. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 500 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 27 грудня 2024 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська