Постанова 4824 № 759/21293/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 грудня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/16774/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р. при секретарі Мудрак Р. Р. за участі представника позивача - адвоката Проц А.В. відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Шило Є. П. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шила Євгенія Павловича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Горбенко Н. О. від 10 липня 2024 року у цивільній справі № 759/21293/23 Святошинського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року адвокат Проц А.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Глобал Гарант», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути: з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 30 385,67 грн; вартість проведення та виготовлення звіту у розмірі 1 500,00 грн., судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 188,57 грн.; з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоду в розмірі 11 916,43 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, судовий збір у розмірі 1 073,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 191,64 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що 24.09.2021 року о 12 год. 30 хв. в м. Києві на пр. Палладіна (Святошинський район м. Києва) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який, порушивши правила дорожнього руху, здійснив зіткнення з транспортним засобом Suzuki SX4 д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року у справі № 759/23426/21 винним у настанні описаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, що підтверджується, зокрема, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року у справі № 759/23426/21, відтак, ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди, і саме ОСОБА_1 є відповідальною особою за відшкодовування шкоди, нанесеної ним ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді 24.09.2021 року. Разом з тим, на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільна правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Глобал Гарант» відповідно до Полісу № 203450822. Відповідно до Звіту вих. № 18503/1 від 25.09.2023 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Suzuki SX4 д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу транспортного засобу, становить 30 385,67 грн, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Suzuki SX4 д.н.з. НОМЕР_2 становить 42 302,10 грн. Таким чином, позивач вважав, що з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на його підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 30 385,67 грн, а з ОСОБА_1 в порядку ст. 1194 ЦК України - стягненню різниця у розмірі 11 916,43 грн (42 302,10 грн - 30 385,67 грн). Також вказав, що в результаті вчинення ДТП ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду, оскільки належний позивачеві автомобіль Suzuki SX4 д.н.з. НОМЕР_2 був його основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало йому страждань та негативно вплинуло на його моральний стан. Моральна шкода, завдана протиправними діями ОСОБА_1 , внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб Suzuki SX4 д.н.з. НОМЕР_2 , за внутрішнім переконанням позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості має бути відшкодована у розмірі 50 000,00 грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 30 385,67 грн та вартість проведення та виготовлення звіту у розмірі 1 500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоду в розмірі 11 916,43 грн та моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 188,57 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 258,63 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 491,56 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Шило Євгеній Павлович, в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Судові покласти на позивача. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу у стягненні майнової шкоди з скаржника, оскільки у даному випадку у страховика Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» виник обов`язок з відшкодування шкоди, тому що він застрахував цивільно-правову відповідальність скаржника. Водночас вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача не перевищувала страховий ліміт скаржника в 130 000 грн. Адвокат вказував, що звіт № 18503/1 від 25 вересня 2023 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власника колісного транспортного засобу не містить інформації про те, що він складений для подання до суду, а також відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність, яке виконане на замовлення позивача. Звертав увагу суду про те, що позивач не надав доказів (квитанцій, платіжних доручень, платіжних інструкцій) здійснення відновлювального ремонту його транспортного засобу, з яких можна було б встановити дійсний його розмір. Окремо звернув увагу, що судом першої інстанції не встановлювалось, а скаржнику не відомо чи дійсно страхова компанія не здійснювала перерахування коштів позивачу за страховий випадок. Позивач не надав жодного доказу щодо того, що на його картковий рахунок в банку не надходило жодних коштів від страхової компанії за період з 26 жовтня 2021 року до дати подання позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині відшкодування завданої позивачу внаслідок ДТП моральної шкоди, скаржник вказував на те, що суду не було надано належних та достовірних доказів того, що цей транспортний засіб був дійсно основним засобом пересування, не надано жодного експертного висновку про рівень душевних страждань позивача, не надано підтвердження того, що пошкодження автомобіля вплинуло на моральний стан позивача, а також останнім не було зазначено у чому проявлялись душевні страждання. Крім того, транспортний засіб позивача не зазнав пошкодження, які б унеможливили його експлуатацію. Позивач більше двох років не ремонтує автомобіль, вільно його експлуатує. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, апелянт вказував на те, що висновки суду про доведеність вказаних витрат і їх відповідність критерію реальності не відповідають дійсним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, в зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. 15 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Проц А. В., в інтересах ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним, долучивши до відзиву рішення МТСБУ від 20 серпня 2024 року про виплату шкоди в розмірі 31 885,67 грн та ухвалу господарського суду м. Києва у справі №910/4993/23 від 10.06.2024 року про затвердження ліквідаційного балансу банкрута ПрАТ «СК «Глобал Гарант» та його ліквідацію. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та адвокат Шило Є. П., який діє в його інтересах, підтримали подану апеляційну скаргу. Представник позивача - адвокат Проц А. В. проти задоволення апеляційної скарги заперчив, просив рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача - адвоката Проц А. В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шила Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» підлягає стягненню на користь позивача вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 30 385,67 грн, відповідно до звіту вих. № 18503/1 від 25.09.2023 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Водночас, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), необхідно стягнути з нього на користь позивача різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) і розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні у розмірі 11 916,43 грн (42 302,10 грн - 30 385,67 грн). Також суд першої інстанції вважав, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на користь позивача вартість проведення та виготовлення звіту у розмірі 1500 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачу, а саме, у позивача був порушений звичайний спосіб життя, пов`язаний з експлуатацію автомобіля, він був позбавлений можливості використовувати автомобіль за призначенням, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя. Суд першої інстанції з урахуванням принципів співмірності та справедливості, прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 3 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_2 є власником автомобіля Suzuki SX4 д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 24). 24.09.2021 року о 12 год. 30 хв. в м. Києві на пр. Палладіна (Святошинський район м. Києва) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який, порушивши правила дорожнього руху, здійснив зіткнення з транспортним засобом Suzuki SX4 д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 10-13). Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року у справі № 759/23426/21 винним у настанні описаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 (а.с. 8-9). Відповідно до звіту вих. № 18503/1 від 25.09.2023 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного СОД - ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту становить 42 302,10 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 30 385,67 грн.(а.с. 30-65). За проведення дослідження позивачем було сплачено 1 500,00 грн. (а.с. 28-29). Транспортний засіб Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП був забезпечений ПрАТ «СК «Глобал Гарант» згідно поліса № 203450822 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260 000,00 грн, за шкоду майну 130 000,00 грн, франшиза 0,00 грн. (а.с. 14-16). 26.10.2021 року позивач із заявою про страхове відшкодування звертався до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» (а.с. 25-27). Проте, останнім страхове відшкодування позивачу не сплачено. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик в межах страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав суду першої інстанції жодного належного та допустимого доказу, що завдана позивачу в результаті ДТП шкода перевищує міру відповідальності страховика ПрАТ «СК «Глобал Гарант», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Наведене обмеження щодо відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, встановлено для страховиків цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 755/518/19, провадження № 61-22992св19. Також у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20). Доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем Звіт вих. № 18503/1 від 25.09.2023 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу не містить інформації про те, що він складений для подання до суду, а також відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність, яке виконане на замовлення позивача, суд апеляційної інстанції відхиляє. Відповідно до ч. 7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наданий позивачем Звіт не є висновком експерта в розумінні ст. 106 ЦПК України, а є письмовим доказом, який визначає розмір матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту. Оскільки позивачем надано Звіт суб`єкта оціночної діяльності, який має відповідні ліцензії та кваліфікацію, а отже є належним та допустимим доказом, що визначає вартість заподіяної шкоди. Також суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що представником відповідача не спростовано суму завданого матеріального збитку, а також не заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи, з метою визначення суми матеріального збитку, тобто не вчинено жодних дій необхідних для визначення розміру матеріального збитку. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів (квитанцій, платіжних доручень, платіжних інструкцій) здійснення відновлювального ремонту його транспортного засобу, з яких можна було б встановити дійсний його розмір, суд апеляційної інстанції відхиляє, та вважає за необхідне навести наступні правові висновки Верховного Суду. Верховний Суд в постанові від 22.04.2019 у справі №761/14285/16-ц зазначив таке: «Посилання заявника у касаційній скарзі на необхідність позивачем відремонтувати автомобіль та надати акт виконаних робіт у підтвердження понесених збитків суперечить положенням статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи». Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 25.04.2018 у справі №760/5618/16-ц, в якій зокрема зазначено наступне: «Позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача грошових коштів для здійснення відновлення (ремонту) пошкодженого автомобіля. Відсутність розрахункового документа за проведене відновлення транспортного засобу (ремонт) не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку та відшкодування реальних витрат, яких зазнав позивач відповідно до статті 22 ЦК України. Крім того, Верховний Суд в постанові від 21.07.2021 у справі №757/33065/18-ц, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, зазначив: «Посилання апеляційного суду як на підставу відмови у стягненні шкоди у визначеному позивачем розмірі на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими. Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права». При цьому, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №757/33065/18-ц міститься посилання на вищезгадані постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №757/33065/18-ц та від 22.04.2019 у справі №761/14285/16-ц. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав суду першої інстанції доказів того, що цей транспортний засіб був дійсно його основним засобом пересування, не надав жодного висновку експертів про рівень його душевних страждань, не надав підтвердження пошкодження автомобіля, що вплинуло на його моральний стан, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки обставини, при яких відбулося зіткнення належних сторонам транспортних засобів повно і всебічно з`ясовані судом та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 . Встановлені судом обставини свідчать про те, що автомобіль позивача був пошкоджений в результаті порушення Правил дорожнього руху (протиправних та винних дій) відповідача ОСОБА_1 , між якими та шкодою є причинний зв`язок. В результаті цих протиправних, винних дій відбулося порушення цивільних прав позивача, які підлягають відновленню, в тому числі шляхом відшкодування душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням свого майна. При цьому сам факт душевних страждань є очевидним та доказування не потребує, а глибина цих страждань, на думку колегії суддів, врахована судом при визначенні розміру грошового відшкодування шкоди у розмірі 3000 грн. Завдана позивачеві моральна шкода не охоплюється страховою виплатою, тому підлягає відшкодуванню особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази витрати часу адвокатом на виконання відповідних робіт та детального опису робіт (наданих послуг) адвоката. Вказував, що у Додатку № 1 до договору значиться лише про 10% від розміру отриманого відшкодування, а це по своїй правовій природі є гонорар успіху, а не доказ витрат часу та обсягу робіт. Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими твердженнями скаржника. Встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду надано: договір про надання правової допомоги № 26/09/23-АП від 26.09.2023 року з додатком № 1, згідно якого вартість правової допомоги становить 10 % від розміру отриманого відшкодування, які сплачуються виключного після отримання замовником коштів; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 9406/10, посвідчення адвоката Проц А. В. № 9406/10 від 18.09.2020 року (а.с. 65-68). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України. Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені статтею 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті іншою стороною в порядку компенсації сплаченого адвокату гонорару, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару та визначено гонорар успіху, то вимога апелянта щодо надання акту виконаних робіт для детального встановлення обсягу наданої правової допомоги є безпідставними. Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки гонорар адвоката не залежить від кількості проведених процесуальних дій, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо стягнення витрат на правову допомогу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Шила Євгенія Павловича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 20 грудня 2024 року. Судді: Є. П. Євграфова Т. О. Писана Д. Р. Гаращенко