Постанова Харківський апеляційний суд № 645/1222/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 645/1222/24 Головуючий 1 інстанції: Шевченко С.В. Провадження №: 33/818/1766/24 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , без участі її захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Селезень С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2024 року о 02:34 год. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 124 по пр. Г. Харкова в м. Харкові з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. На місці зупинки транспортного засобу від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку газоаналізатором «Drager 6820» та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовилась. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним 24.02.2024 року, яким зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом біля будинку № 124 по пр. Г. Харкова в м. Харкові та відмови від проходження огляду на стан сп`яніння; направленням ОСОБА_1 на огляд до КНП ХОР «ОКНД» з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що остання відмовилась від проходження такого огляду; рапортом командира роти № 5 батальйону № 3 УПП в Харківській області Кириленка Дмитра, з якого вбачається, що 24.02.2024 року о 02:27 год. ним був виявлений автомобіль «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався біля будинку № 124 по пр. Г. Харкова в м. Харкові. Під час перевірки за базами НДІС, АРМОР у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; відеозаписами з боді-камери поліцейського та відео реєстратора з автомобілю патрульної поліції, які додані до матеріалів справи і якими підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , та факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник вказує на те, що відеозаписи з бодікамер поліцейських не можуть підтверджувати ознак сп`яніння, натомість апелянт зазначає, що згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Апелянт зазначає, що підставою направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння є обов`язкове встановлення поліцейськими ознак, що особа перебуває у такому стані, які не можуть бути надуманими, а повинні бути реальними та відповідати переліку ознак, встановлених п.п. 2, 3 розд. І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Апелянт стверджує, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. Також захисник зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом або передачі цього транспортного засобу іншій особі. На думку апелянта, мало місце порушення п. 13 розд. 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, відповідно до якого особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому. На думку апелянта, вказані вимоги виконані не були. Враховуючи викладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Позиції учасників апеляційного провадження Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ані захисник в судове засідання, призначене на 18 грудня 2024 року о 10:30 не з`явилися, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату. З метою забезпечення права доступу осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, до правосуддя, суд апеляційної інстанції переніс судове засідання на 25 грудня о 10:00. 25 грудня 2024 року, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, особа, що притягується до адміністративної відповідальності та її захисник в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, жодних клопотань до суду не надійшло. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції. Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд завчасно повідомляв захисника і правопорушницю про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов`язковою. У відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи. Виходячи з цього судом апеляційної інстанції прийнято рішення про розгляд справи за відсутності правопорушниці чи її захисника. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.02.2024 року о 02:34 год. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 124 по пр. Г. Харкова в м. Харкові з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. На місці зупинки транспортного засобу від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку газоаналізатором «Drager 6820» та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовилась. Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. На думку суду апеляційної інстанції, доводи апелянта про те, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, а також що матеріали справи не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом або передачі цього транспортного засобу іншій особі, є безпідставними та необґрунтованими. Так, з відеозапису чітко вбачається, що поліцейськими було пояснено її право пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або проїхати з ними до закладу охорони здоров`я для проходження огляду там. ОСОБА_1 остаточно відмовилася від проходження огляду, ані на місці, ані в закладі охорони здоров`я. А про відсторонення правопорушниці від керування транспортним засобом свідчать не лише відеоматеріали, а й рапорт (а.с.6). Також безпідставними, на думку суду апеляційної інстанції, є доводи апелянта про те, що не були виконані вимоги п. 13 розд. 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, відповідно до якого особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому. Так, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що правопорушниці було запропоновано надати пояснення, від чого остання відмовилась, що зокрема підтверджується записом у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно неї, де зазначено, що вона відмовилась від пояснень по суті порушення на підставі ст. 63 Конституції України. Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта про те, що відеозаписи з бодікамер поліцейських не можуть підтверджувати ознак сп`яніння, натомість стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, про що також зазначено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), а також до доводів апелянта про те, що підставою направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння є обов`язкове встановлення поліцейськими ознак, що особа перебуває у такому стані, які не можуть бути надуманими, а повинні бути реальними та відповідати переліку ознак, встановлених п.п. 2, 3 розд. І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Так, суд апеляційної інстанції погоджується, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, однак, як було встановлено, правопорушниця від огляду категорично відмовилась. З відеозапису вбачається, що о 02:44:14 у відповідь на пояснення поліцейського про відповідальність, що настає за відмову від проходження даного огляду, ОСОБА_1 чітко зазначила, що знає про відповідальність, але відмовляється. Стосовно ж того, що ознаки сп`яніння, що попередньо встановлюються поліцейськими, мають бути реальними у відповідності до пунктів 2, 3 розд. І вищезазначеної Інструкції, то суд апеляційної інстанції, ретельно дослідивши відеозаписи, долучені до матеріалів справи, з`ясував, що ознаки сп`яніння ОСОБА_1 були чітко виражені, зокрема порушення координації рухів та незв`язність мови. Додатково суд апеляційної інстанції звернув увагу на додаткові обставини, зафіксовані на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, зокрема на таке: - порушення ОСОБА_1 комендантської години; - порушення нею абз. 3 п. 3.2 Правил дорожнього руху України «Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку». Так, за правопорушницею їхали два екіпажі поліції з увімкненими синім і червоним проблисковими маячками та звуковою сиреною, однак остання, ігноруючи це, доїхала аж до місця свого призначення, припаркувавши автівку у дворі біля житлового комплексу; - на відео зафіксовано, як ОСОБА_1 комусь зателефонувала, а потім до неї та поліцейських вийшов чоловік і лаяв її, кажучи зокрема про те, що вона його «соромить», та що вона «догралася». Отже, оскільки у правопорушниці працівники поліції виявили ознаки можливого алкогольного сп`яніння, які передбачені в пункті 3 розділу I вищезазначеної Інструкції, на місці зупинки транспортного засобу, вони у відповідності до чинного законодавства запропонували пройти ОСОБА_1 огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, від чого остання відмовилась, порушивши цим п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушниця притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак її вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування її в стані алкогольного сп`яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає. Виходячи з того, що факт відмови правопорушниці від проходження встановленого законом огляду на предмет перебування її в стані алкогольного сп`яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винуватою за відмову від проходження огляду на предмет перебування її в стані алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 , склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника правопорушниці, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило