Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/11949/23

26.12.24 22-ц/812/1760/24 Справа №490/11949/23 Головуюча у 1-й інстанції Черенкова Н. П. Провадження № 22ц/812/1760/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 25 грудня 2024 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем: Андрієнко Л. Д., за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Деревецького В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Черенкової Н. П. в залі суду в місті Миколаєві о 11 годині, зі складанням його повного тексту, по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ СК «АРКС»), третя особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про визнання окремого положення договору страхування недійсним, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ СК «АРКС», третя особа АТ «Ощадбанк», в якому просив про визнання недійсними окремого положення договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 18 серпня 2023 року №203217Га3м, укладеного між ним та відповідачем, а саме пункту 29.2.15 у частині зазначення про те, що «збитки, що сталися… на території… оголошеної чи неоголошеної війни, збройного конфлікту, військових та бойових дій» відносяться до випадків, «що не є страховими». В обґрунтування позову посилався на те, що 18 серпня 2023 року між ним та ПрАТ СК «АРКС» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №203217Га3м, предметом якого є майнові інтереси сторін, пов`язані з володінням, користування і розпорядженням належного позивачу автомобіля «Renault Koleos», 2023 року випуску. За умовами договору страхування здійснюється за пакетом «повне КАСКО» - добровільне страхування транспортного засобу у разі дорожньо-транспортної пригоди, стихійних лих, пошкодження стороннім предметом, пожежі та вибуху, умисного знищення або пошкодження транспортного засобу третіми особами, незаконного заволодіння транспортним засобом». Тому страховик взяв на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими випадками, наведеними у змісті договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також компенсувати додаткові витрати передбачені договором у разі настання страхового випадку. Між тим, згідно пункту 29.2.15 договору визначено, що «збитки, що сталися внаслідок та/або на території оголошеної або неоголошеної війни …, впливу будь-якої зброї (…), покинутих знарядь війни (…)» не є страховими випадками». Наведена умова договору, на думку позивача, є несправедливою, оскільки з огляду на оголошення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, та війни, що триває, перелічені страхові випадки не підлягають компенсації страховиком, внаслідок чого належний йому автомобіль не знаходиться під страховим захистом відповідача. На пропозицію позивача внести зміни до укладеного договору відповідач відповів пропозицією придбання окремого страхового продукту «Залізний купол» для покриття збитків від впливу зброї, що безпідставно призведе до збільшення витрат позивача. Посилаючись на викладення у договорі суперечливих умов, що є порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів», у відповідності до яких виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими, та вводять споживача в оману внаслідок нечесної підприємницької діяльності, та які у випадку істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу можуть бути змінені або визнані недійсними з моменту укладення договору, просив задовольнити його позовні вимоги. У відзиві на позовну заяву відповідач пред`явлені до нього вимоги не визнав, вказуючи на їх необґрунтованість, виклав основні положення цивільного законодавства щодо свободи укладення договору та підстави визнання договорів недійсними, окремі положення спірного договору страхування. При цьому зауважив, що страховий платіж за спірним договором розраховано без врахування покриття воєнних ризиків, а позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання умов недійсними (нікчемними) і настанням відповідних наслідків, а саме наявність несправедливих умов, істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, нечесну підприємницьку діяльність. Зауважив, що позивач фактично у позові просить про внесення змін до договору, а не про визнання недійсними його окремих положень. Вказував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів недодержання вимог статті 203 ЦК України в момент укладення договору, а сам договір підписано ним без зауважень, що свідчить про відповідність його умов внутрішній волі позивача. У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вважав доводи відзиву необґрунтованими, наголосив, що його позов поданий саме про визнання недійсними окремих положень договору, надав відповіді на поставлені відповідачем запитання. Третьою особою заперечень чи відзивів на позов не надано. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання окремого положення договору в частині недійсним. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення ним норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач виклав доводи аналогічні зазначеним ним у позовній заяві, та наполягав на зрозумілості та вичерпності предмету його позову. Зауважив, що його вимоги не стосуються виключення з переліку страхових випадків «воєнних» ризиків, а пов`язані із викладенням у оспореній ним частині пункту відсутності підстав для відшкодування збитків, «що сталися… на території… оголошеної чи неоголошеної війни, збройного конфлікту, військових та бойових дій», при тому що на території України ведуться воєнні дії. Вказував, що пропозиція відповідача на придбання страхового продукту «Залізний купол» на суму 41 034 грн збільшило б його разовий страховий платіж до 120 229 грн 70 коп., та призвело б до погіршення його стану, як споживача, внаслідок нечесної практики страховика, який не попереджав його про необхідність придбання додаткових страхових продуктів для покриття збитків під час воєнного стану. Зазначене, на думку позивача, є доказом несправедливості та нерівноправності договору, відсутності справедливості та рівноправності, вчинення його з використанням відповідачем нечесної підприємницької практики, оскільки без укладення договору страхування він не зміг би укласти кредитний договір на суму, якої йому не вистачало для придбання автомобіля. Зауважував, що суд першої інстанції не надав у рішенні правової оцінки фактичному визнанню позову відповідачем у тексті відзиву, в той час як у його позові йдеться про звичайні страхові випадки, передбачені пакетом страхування «КАСКО», але не пов`язані із застосування до належного йому автомобіля, та вимоги позову не стосуються «воєнних ризиків», вказаних щодо впливу зброї та знарядь війни, зазначених у пункт 29.2.15 договору. Сама процедура укладення договору, який надрукований дрібним шрифтом, що ускладнює його читання, свідчить про відсутність у позивача можливості укласти їх на інших умовах та з іншими контрагентами. У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач вважав її доводи необґрунтованими, а рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, оскільки по факту позивач просив суд змінити умови договору, які ним погоджені з відповідачем в частині додаткового покриття «воєнних ризиків», які за загальними правилами по КАСКО не є страховими випадками та не підлягають покриттю, так як урегульовані іншим страховим продуктом. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Зазначені положення узгоджуються з частинами 1 та 3 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставами недійсності правочинів є суперечність їх волевиявленню учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішньій волі, або суперечити актам цивільного законодавства. Згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом статті 979 ЦК України, статті 16 Закону України «Про страхування» (у редакції закону на час укладення договору), та пунктів 59 та 69 статті 1 Закону України «Про страхування» (в чинній редакції) визначається, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України). Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування» (у редакції закону на час укладення договору) для укладання такого договору страхування страхувальник винен подати страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Статтею 17 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинної на час укладення договору) визначено правила страхування, зокрема, зазначення сторонами у змісті договору страхові випадки та виключення із страхових випадків, та обмеження страхування. За положеннями статті 93 Закону України «Про страхування», у редакції чинній на час апеляційного перегляду, страхові ризики і страхові випадки, що визначаються у договору страхування, мають відповідати таким ознакам: 1) вірогідності та ймовірності настання; 2) неможливості передбачити конкретний час, місце, обставини настання події, а також розмір шкоди в разі настання страхового випадку; 3) відсутності ймовірності невідворотності настання події в період дії договору страхування, про що страхувальник або страховик заздалегідь були або мали бути повідомлені; 4) настання події спричинить негативні матеріальні наслідки для страхового інтересу страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування; 5) настання події не пов`язано з навмисними діями страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування (крім випадків, визначених законом або міжнародним звичаєм), і не передбачає отримання неправомірної вигоди. Сам договір страхування має містити вичерпний перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування, на які не поширюється дія страхового захисту за договором страхування, якщо інше не передбачено законом. Винятки із страхових випадків та обмеження страхування викладаються зрозумілою для страхувальника мовою, не повинні містити суперечностей та допускати неоднозначне тлумачення змісту. Такий перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством. З аналізу наведених норм права, слід виснувати, що договір добровільного, а не обов`язкового, страхування укладається за погодженням сторін та за наявності їх вільного волевиявлення, у якому чітко визначається увесь перелік страхових випадків та вичерпний перелік винятків із страхових випадків, які не є підставою для страхового відшкодування. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 , АТ «Ощадбанк» та ПрАТ СК «АРКС» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 203217Га3м для транспортного засобу, який позивач придбав наступними днями за рахунок кредитних коштів та передав у заставу банку (а.с.6-12). За умовами вказаного договору страховий платіж визначено у сумі 79 195 грн 62 коп. щороку. Період дії договору розраховано тривалістю у три роки, з 21 серпня 2023 року по 20 серпня 2026 року. Пунктом 17 встановлено початок строку дії договору - 21 серпня 2023 року, після внесення страхового платежу (а.с.6) Тому, на виконання спільних домовленостей, діючи за власним волевиявленням, позивачем ОСОБА_1 21 серпня 2023 року з третьою особою АТ «Ощадбанк» укладено договір про споживчий кредит №586_060 для придбання транспортного засобу «Renault Koleos», 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , на суму 410 340 грн, строком на 29 місяців із терміном остаточного повернення кредитних коштів не пізніше 20 січня 2026 року, та за умови здійснення позичальником (заставодавцем) страхування автомобіля за пакетом «Повне КАСКО» на користь банку (а.с.17-21). Того ж дня ОСОБА_1 укладено з третьою особою договір про споживчий кредит №587_060 (лінія на сплату КАСКО) за договором страхування транспортного засобу за пакетом повне КАСКО від 18 серпня 2023 року № 203217Га3м (а.с.28-38) на суму 95 750 грн, строком на 29 місяців з терміном остаточного повернення кредитних коштів не пізніше 20 січня 2026 року, а також договір застави майна №586_060 (а.с.39-46). За змістом пункту 2.4. договору застави предметом застави є рухоме майно, а саме транспортний засіб «Renault Koleos», 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.39-46). 21 серпня 2023 року позивачем, як страхувальником, за рахунок кредитних коштів вигодонабувача, на користь страховика виплачено страховий платіж (а.с.13), внаслідок чого договір добровільного страхування «Все включено» розпочав свою дію. У змісті цього договору, у пунктах 4 та 24, його сторонами (страховиком, страхувальником та вигодонабувачем) визначено, що страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику (вигодонабувачу) прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками до яких відносяться викрадення шляхом грабежу, крадіжки, розбою, збитки внаслідок ДТП та збитки внаслідок інших подій, тобто викрадення окремих складових частин транспортного засобу чи додаткового обладнання, вказаного у розділі 6 договору, а також пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання, вказаного у розділі 6 договору, внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України, пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання , вказаного у розділі 6 договору, внаслідок стихійного лиха (урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, сильної зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, обвалу, лавини, сильного морозу, сильного снігопаду, шторму) надзвичайних явищ природи, пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на транспортний засіб (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів) попадання каміння та інших предметів, що відлетіли з-під коліс транспортного засобу, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових, раптових непередбачуваних подій (окрім вказаних у пунктах 24.2.1. та 24.2.2.), якщо такі події не є виключеними зі страхових випадків відповідно до умов пункту 29 цього договору. Тому у розділі 29 цього договору сторонами узгоджено чіткий перелік випадків, що не є страховими, зокрема, пунктом 29.2.15, з окремими положеннями якого не погоджується позивач, визначено, що такими не є збитки, що сталися внаслідок та/або на території ( територія визначається на підставі належних та допустимих доказів) оголошеної або неоголошеної війни, збройного конфлікту, військових або бойових дій, дій бідь-яких законних або незаконних формувань, бандитизму, диверсії, найманства, повстання, революції, заколоту, путчу, бунту, дій, спрямованих на зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, посягання та територіальну цілісність, громадянських (масових заворушень), інших масових порушень громадського порядку, самоуправства, вчинення терористичних актів, здійснення терористичної діяльності, проведення страйків, локаутів, блокад, конфіскації, примусового вилучення, реквізиції арешту, пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу за розпорядження існуючого де-юре або де-факто уряду (невизнаного, самопроголошеного, фактичного) або будь-якого органу влади, дій та дій по контролю, попередженню та боротьбі з наслідками подій, зазначених у цьому пункті договору, впливу будь-якої зброї (стрілецької вогнепальної зброї, мін, бомб, снарядів, ракет тощо), покинутих знарядь війни (зброї та боєприпасів). Такі умови договору прочитані його підписантами, узгоджені під час його укладання та у пункті 33.7 зазначені, як зрозумілі, оскільки не містять двозначних формулювань та не укладаються під впливом будь-якої іншої сторони, помилки тощо (а.с.12). За наведеного слід дійти висновку, що при укладенні договору добровільного страхування та договору про споживчий кредит по лінії КАСКО, а також виплаті страхового платежу від 21 серпня 2023 року, у позивача, як і у третьої особи, вигодонабувача, заперечень стосовно переліку винятків із страхових випадків, не виникало, внаслідок чого ОСОБА_1 підтвердив своє вільне волевиявлення на укладення договору саме на таких умовах. Втім, враховуючи що на час укладення договору у країні вже був впроваджений воєнний стан, та наявності у позивача можливості отримати страхові послуги у інших компаніях меншої вартості, виходячи із пояснень позивача ОСОБА_1 , що надані ним у суді апеляційної інстанції, позивач прийняв рішення звернутися до адвоката, з яким здійснив трактування пункту 29.2.15. в частині визначення того, що «збитки, що сталися… на території… оголошеної чи неоголошеної війни, збройного конфлікту, військових та бойових дій» відносяться до випадків, «що не є страховими», таким чином, що ці застереження розповсюджуються під час воєнного стану в країні і на звичайні страхові випадки, які визначені у інших розділах договору, внаслідок чого стали вважати, що при вірогідності події, що є страховим випадком за пунктами 24.2.1 24.2.3, набутий позивачем ОСОБА_1 автомобіль не буде знаходиться під захистом відповідача. Тому 3 листопада 2023 року позивачем на адресу відповідача направлена пропозиція про внесення змін до договору страхування, а саме пункту 29.2.15., у якому ним висловлено прохання виключити з початкового речення «збитки, що сталися… на території… оголошеної чи неоголошеної війни..» словосполучення «та/або на території», внаслідок чого такі умови виглядали б по іншому, а саме наступним чином: «збитки, що сталися внаслідок ..оголошеної або неоголошеної війни» (а.с.15). Направлену позивачем пропозицію обґрунтовано сприйнято відповідачем, як пропозицію додаткового страхування від «воєнних ризиків», оскільки запропоновані зміни до умов договору шляхом виключення словосполучення «та/або на території» з пункту 29.2.15. несуть саме таке лінгвістичне та юридичне навантаження. Тому листом №450 від 17.11.2023 року позивачу запропоновано можливість придбання окремого страхового продукту (а.с.16). Самі посилання позивача та його представника на інші умови їх пропозиції страхової компанії не підтверджені змістом фактично надісланої ними пропозиції (а.с.15), внаслідок чого правильно оцінені судом першої інстанції в ухваленому ним судовому рішенні. Таким же є твердження позивача та його представника про нівелювання окремими положеннями пункту 29.2.15. інших умов договору стосовно визначеного ними переліку страхових випадків, оскільки, по-перше, пункт 29.2.15. не поділяється на окремі речення, які не підлягають окремому застосуванню до подій, визначених у пунктах 24.2.1 24.2.3, так як пункт 29.2.15 складається з одного великого та складного речення, яке об`єднано одним смисловим навантаженням, та не стосується загальних страхових випадків; по-друге, відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, внаслідок чого наведене визначення «воєнного стану» не має відношення до пропозиції позивача, що викладена ним у листі від 3.11.2024; і в решті-решт, усі доводи позивача стосовно розповсюдження пункту 29.2.15 на інші умови договору, що викладені у розділі 24, ґрунтуються виключно на його особистих припущеннях, не маючи під собою доказового підтвердження. Між тим, позивач наведені ним доводи вважав достатніми для оспорювання окремих положень договору та визнання їх недійсними. В той же час, у відповідності до статей 16, 203, 215, 217 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину або його окремих частин недійсними необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Втім, заявляючи про недійсність окремих положень пункту 29.2.15. договору добровільного страхування, позивач вказував на нечесну підприємницьку практику відповідача, який ввів його в оману, що вплинуло на внутрішнє волевиявлення, яке не було вільним та призвело до укладення ним договору на невигідних умовах. Так, згідно з частинами 1, 2, 5, 7 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. У відповідності до пункту 2 частини 1, пункту 1 частини 2 частини 6 статті 19 вищевказаного Закону нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. При тому тлумачення обману міститься у статті 230 ЦК України, яке свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України). Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсно викликана умисними діями другої сторони правочину. У відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Разом з тим, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач самостійно звернувся до відповідача з метою укласти договір добровільного страхування за направленням вигодонабувача, з яким мав намір укласти договір кредитування. При укладенні договору страховик ознайомив позивача з усіма правилами та умовами страхування, у змісті якого викладено, як чіткий перелік страхових випадків, так і визначено події, які не є страховими випадками. Під час укладення договору ОСОБА_1 підтверджено, що йому зрозумілі усі умови правильно, та вони не містять двозначних формулювань, внаслідок чого його твердження про нечесну підприємницьку діяльність страховика, введення його в оману тощо, не знайшли свого підтвердження, як у суді першої інстанції, так не є доведеними у суді апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Тому судом першої інстанції правильно визначено предмет спору, досліджені усі надані сторонами докази та обґрунтовано встановлено про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. При з`ясуванні та встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права. В зв`язку з чим, апеляційна скарга в силу статті 375 ЦПК підлягає відхиленню. Посилання позивача на інше обґрунтування позовних вимог у змісті апеляційної скарги та у наданих ним до апеляційної інстанції письмових пояснень, не заслуговують на увагу, так як вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції та про них заявлено лише під час апеляційного перегляду судового рішення Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова