Постанова 4805 № 275/959/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/959/24 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 275/959/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Данилюк О.С. у смт. Брусилові в с т а н о в и в: У серпні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №660529 від 21.07.2021 у розмірі 23 660, 76 грн, судовий збір 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 21.07.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №660529, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 15 000 грн., що були перераховані на картковий рахунок. Вказує, що первісним кредитором були виконані зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 15000 грн., проте, відповідач порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 23 660, 76 грн., з яких: 11 169, 64 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 491, 12 грн - заборгованість за відсотками. Зазначає, що 28.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №660529 від 21.07.2021 у загальному розмірі 23 660, 76 грн. Станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором №660529 від 21.07.2021 не погашена, а тому враховуючи вищевикладене позивач просив задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 660529 від 21.07.2021 р. в сумі 23 660 гривень 76 копійок, судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень, а всього 32 083 (тридцять дві тисячі вісімдесят три) гривні 16 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 Пузін Д.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач ОСОБА_1 кредитний договір № 660529 від 21.07.2021 року в електронному вигляді з Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. До суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. На цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування ТОВ «Слон Кредит» коштів відповідачу згідно із договором № 660529 від 21.07.2021 року про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до Договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджі Фінанс», відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити апеляційну скаргу. ТОВ «Діджи Фінанс» надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що позивач довів належними доказами факт укладення відповідачем кредитного договору, невиконання його умов відповідачем, факт укладення договору факторингу, повідомлення боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором, а також розмір боргу, правильність якого відповідачем не оспорено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення повністю позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 660, 76 грн. Звертає увагу на те, що договір №660529 про надання споживчого кредиту від 21.07.2021 укладений в паперовій формі з нанесенням особистих підписів сторін, що і було вірно встановлено судом першої інстанції, а отже не заслуговують на увагу суду доводи представника скаржника, що при укладені даного правочину сторони мали керуватися Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис». Вказує, що належними доказами, які підтверджують перерахування ТОВ «Слон Кредит» відповідачу певної суми кредитних коштів можуть бути первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зазначає, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №6564 від 21 липня 2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «Слон Кредит» кредитних коштів ОСОБА_1 на умовах визначених договором №660529 про надання споживчого кредиту від 21.07.2021. Звертає увагу на те, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у позивача, ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань і не застосовувалося жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, позивач лише просив суд першої інстанції стягнути із відповідача ту заборгованість за договором, яка була нарахована первісним кредитором. Крім того, заявив про попередній орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн у суді апеляційної інстанції. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 21.07.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №660529 про надання споживчого кредиту (а.с.41-44). Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно п. 1.3 сума кредиту (загальний розмір) складає 18 750,00 грн. Тип кредиту кредит. Пунктом 1.4 договору визначено, що строк кредиту 730 днів, з кінцевим терміном повернення 21.07.2023 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); - за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100% річних (п. 15.5 договору). Відповідно до п. 1.8 договору орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 43427,46 грн. Пунктом 2.1 сторони погодили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 15 000, 00 гривень на поточний рахунок Споживача НОМЕР_1 в АТ «Альфа Банк», код банку 300346 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству у будь-який спосіб; у розмірі 3 750, 00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту в порядку, передбаченому п. 2.1. договору (п. 2.4 договору). Згідно п. 4.1. договору ТОВ «Слон Кредит» має право, зокрема, укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача. Відповідно до п. 5.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів. Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що з метою укладення цього договору, зі сторони товариства договір підписується аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, а зі сторони споживача власноручним підписом. Підписуючи цей договір, споживач стверджує, що, зокрема, перед укладанням цього договору йому була у чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті (п. 9.8 договору). Підписанням цього договору споживач підтверджує, що свій примірник укладеного договору він отримав (п. 9.11 договору). Зазначений договір, заява-анкета, паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №660529 від 21.07.2021) підписані ОСОБА_1 власноручно (а.с.44-46). Копії паспорту та довідки про реєстрацію місця проживання особи також завірені власноручним підписом ОСОБА_1 (а.с.47-48). Відповідно до платіжного доручення №6564 від 21.07.2021, ТОВ «Слон Кредит» перерахувало на платіжну картку грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. Призначення платежу: видача кредиту згідно договору №660529 від 21.07.2021, ОСОБА_1 (а.с.22). Відповідно до договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» та витягу з додатку до договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 660529 від 21.07.2021 на загальну суму 23 660, 76 (а.с. 28-33, 10,12). ОСОБА_1 направлялась досудова вимога від 15.11.2023 про те, що 28.08.2023 було укладено договір факторингу, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 660529 від 21.07.2021 і ТОВ «Діджи Фінанс» набуло прав кредитора. Відповідача проінформовано про наявність заборгованості в сумі 23 660, 76 грн., рекомендовано сплатити дану заборгованість та роз`яснено, що спір буде вирішуватись в судовому порядку (а.с.18). Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів за Договором виконав у повному обсязі. Згідно з умовами зазначеного Договору (п. 4.4) споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором. Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання. Також встановлено, що 28.08.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 2808-23, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача. За таких обставин, враховуючи, що у встановлений договором строк та всупереч його умовам відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту, процентів за його користування не виконала, а позивач набув права вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості за кредитом, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача вище вказаної суми є обґрунтованою та підтвердженою доказами, наявними в матеріалах справи, через що суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» грошових коштів за кредитним договором у сумі 23 660, 76 грн. Суд вважав, що розмір витрат на правничу допомогу, які поніс позивач, підтверджений, вказана сума є обґрунтованою та такою, що відповідає обсягу та виду наданих адвокатом послуг та відповідає попередньому розрахунку цих витрат, вказаних в позові, а відповідач не заявляв про зменшення даного розміру судових витрат. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 гривень. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Частиною першою ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного кредитного договору між ТОВ «Слон Капітал» та ОСОБА_1 . Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 660529 від 21.07.2021. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. У вказаній справі встановлено, що 21 липня 2021 року ОСОБА_1 підписала договір про надання споживчого кредиту №660529, згідно умов якого, їй було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 15 000 грн., термін кредиту 730 днів, спосіб отримання кредиту - зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця, процентна ставка 25% в день за перший день користування та 100% за всі наступні дні, загальні витрати за кредитом 43 427,46 грн. Вказаний договір підписаний власноручно відповідачем. Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 23 660, 76 грн., що складається із: 11 169,64 грн заборгованості за тілом кредиту та 12491,12, грн заборгованості за процентами за користування кредитом. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Відповідач не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на її рахунок, враховуючи, що ТОВ «Діджи Фінанс» не є первісним кредитором та не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень щодо підписання відповідачем кредитного договору № 660529 від 21.07.2021 року в електронному вигляді, однак колегія суддів вважає ці доводи необгрунтованими, оскільки договір №660529 підписаний ОСОБА_1 власноручно. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження укладення кредитного договору не заслуговують на увагу. Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 27.06.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 27.06.2024, додаткову угоду №003470611182 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року, договір про надання правової допомоги від 11.12.2023. Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною. За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої у розмірі 2 000 грн. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 133, частини другої статті 137, частини другої статті 141 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ««Діджи Фінанс» просило стягнути 6000 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Враховуючи складність справи та виконані роботи (а саме написання відзиву), розгляд справи у письмовому провадженні, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ ««Діджи Фінанс» в суді апеляційної інстанції 1 500 грн. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині судових витрат, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу з 6000 грн до 2000 грн, а загалом суму стягнення з 32 083,16 грн до 28 083,16 грн. В решті рішення суду необхідно залишити без змін. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Пузіна Дениса Миколайовича задовольнити частково. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2024 року змінити в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу, зменшивши їх суму з 6000 грн до 2000 грн, а загальну суму з 32 083,16 грн до 28083,16 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1500 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді