Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/260/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.09.2024 року м.Дніпро Справа № 912/260/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Мороз В.Ф., Паруснікова Ю.Б., при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г. представники учасників провадження: від боржника: Колісниченко А.С. (поза межами суду); інші учасники не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 (повна ухвала підписана 29.04.2024, суддя Глушков М.С. ) у справі №912/260/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 визнано кредитором у справі № 912/260/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ): - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 176 331,95 грн (забезпечені заставою майна боржника), 2 965,10 грн судового збору стягнутого за рішенням суду від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами. У визнанні решти вимог відмовлено. Відмовлено ОСОБА_2 у визнанні грошових вимог в сумі 228 802,00 грн у справі № 912/260/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ). Зобов`язано керуючого реструктуризацією боржника, арбітражного керуючого Баранова Тараса Олеговича: - внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність (відсутність) права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення вимог; - провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали. Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині визнаних грошових вимог, з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", в якій просить ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24 змінити в частині визначення розміру грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк, що забезпечені заставою майна боржника. Визнати кредитором у справі № 912/260/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк з грошовими вимогами до боржника у розмірі 186 302,40 грн. (забезпечені заставою майна боржника), 2 965,10 грн судового збору стягнутого за рішенням суду від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що, враховуючи часткове погашення в сумі 777,17 дол. США, розмір заборгованості боржника складає: 5537,08 дол. США 777,17 дол. США = 4759,91 дол. США. В силу частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкротства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Курс НБУ станом на 21.03.2024 (день звернення із заявою з грошовими вимогами) складає 39,1399. Відтак, розмір грошових вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 , що забезпечені заставою майна боржника, має складати 186 302,40 грн. (4759,91 х 39,1399), а не 176 331,95 грн., як визнано господарським судом. Також не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині визнаних грошових вимог кредитора, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить ухвалу Господарського суду Кіровоградської області по справі №912/260/24 від 23.04.2024 змінити в частині мотивувальної частини щодо вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника, що забезпечені заставою майна боржника, та скасувати в частині резолютивної частини щодо вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника у розмірі 176 331,95 грн (забезпечені заставою майна боржника), та ухвалити нове рішення про відмову у визнані вказаних кредиторських вимог. В решті, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/260/24 від 23.04.2024, залишити без змін. При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що нарахуванням Банком процентів та пені після закінчення обумовленого договором строку кредитування (терміну повернення кредиту) є безпідставним та не ґрунтується на положеннях договору та чинного законодавства України, а тому відповідна частина розрахунків, яка містить відповідне нарахування процентів та пені, після закінчення строків кредитування, є протиправною та хибною. У якості погашення основної заборгованості Боржником за період з 31.10.2011 по 19.12.2023 сплачено 13 455,49 доларів США, зокрема, у період з 02.01.2023 по 19.12.2023 - 777,17 дол. США. Тобто, переплата Боржника Банку становить 2 201,97 Доларів США. Крім того, у період з 20.04.2010 по 29.12.2010 у якості пені, що вже не могла нараховуватись, було сплачено 4 080,76 доларів США, внаслідок чого, з урахуванням переплати за загальною заборгованістю, обрахованою вище, загальна переплата Боржника Банку становить щонайменше 6 282,73 доларів США, при цьому, тут не враховується період з 20.04.2010 по 05.10.2011, в який безпідставно продовжувались нараховуватись відсотки та пеня, які були включені Банком до вимоги на суму 11 253,52 доларів США. Подвійне стягнення та безпідставне збагачення не допускаються згідно з основними принципами цивільного та господарського права України. За таких обставин відсутні підстави для визнання вимог Банку до Боржника, що забезпечені заставою майна Боржника. Суд першої інстанції одночасно вказавши про протиправність нарахування штрафу та пені поза закінченням строку кредитування, взяв до уваги розрахунок заборгованості, відображений в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14), де вказано, що проценти нараховувались «з 14.08.2008 року, а з 01.02.2009 року по 03.10.2013 року - з 21% річних» - тобто, очевидно поза строком кредитування. Причиною таких взаємовиключних висновків суду першої інстанції є те, що він вважає, що в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14) зафіксовані преюдиційні обставини наявності заборгованості, які в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню. В основу оскаржуваної ухвали взяті речення з рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22- ц/781/1253/14): «Встановлено, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач виконував не належним чином, не в повному обсязі та з порушенням графіку щомісячних платежів вносив кошти на виконання зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 3.10.2013 року згідно розрахунку наданого банком, утворилась заборгованість а саме: 17 618,29 дол. США, що за курсом НБУ відповідно складає 140 770 грн 14 коп, яка складається з наступного: 5537,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 7699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором (а.с.6-8). З наданого розрахунку встановлено, що нарахування заборгованості за процентами проводилось спочатку з врахуванням відсоткової ставки 18 % річних з 14.08.2008 року, а з 01.02.2009 року по 03.10.2013 року - з 21% річних. При цьому встановлено, що при укладенні між банком та ОСОБА_1 , в подальшому договорів про видачу траншу №ТМ-25/2007 від 01.10.2007 р., від 19.10.2007 р., від 17.06.2008 року та від 14.08.2008 року з відповідними додатками загальна сума кредиту зросла до 38 500 доларів США, збільшено відсоткову ставку банком в односторонньому порядку до 18 відсотків річних, змінено строк повернення кредитних коштів, змінено умови оформлення кредитного договору та відкриття позичкового рахунку шляхом встановлення плати в розмірі 2,8 %; 0,8 % та 2% відповідно в п.п.4.5 договору, а також збільшено відсоткової ставки у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів - до 40%, проте відповідачем змінені умови договору не було оскаржено». Таким чином, у рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14) не встановлювався дійсний розмір заборгованості, як помилково вважав суд першої інстанції, а було встановлено лише наявність: 1) розрахунку заборгованості, наданого банком, у відповідному розмірі; 2) що вказаний розрахунок банку є неправильним, адже містить встановлені тим самим судом недоліки. Висновки Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14) щодо того, що він приймає такий розрахунок оскільки «відповідачем змінені умови договору не було оскаржено»» - є як раз з одного боку встановленням факту не оскарження умов договору (що насправді ніякого значення не має та правильним неправильний розрахунок не робить), а з другого боку - правовою оцінкою такої обставини, де суд вирішив що від не оскарження вказаного розрахунку залежить його прийняття судом у рішенні, де суд і так відмовив у задоволенні позову. Тобто, фактично у рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14) суд вказав про існування в матеріалах справи неправильного розрахунку заборгованості із зазначенням заборгованості у відповідному розмірі, та відсутність контррозрахунку, однак, суд все одно відмовив у задоволенні позову, тому вказані розрахунки особливого значення для суду не мали. При цьому, сам по собі розрахунок не є доказом, адже він є лише результатом арифметично-розрахункової діяльності, а тому ні є ані обставиною, яка могла б носити преюдиційний характер, ані доказом існування такої обставини. З огляду на що, посилання суду першої інстанції виключно на неправильний розрахунок заборгованості Банку, існування якого встановлено в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц, який преюдиційного характеру не має - є протиправним, а відповідні обставини мають бути встановлені на підставі існуючих в матеріалах справі доказів та констатовано відсутність відповідної заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, вимоги Банку до Боржника виникли з правочину, а не з судового рішення, і зміна умов такого зобов`язання судовим рішенням (у тому числі констатацією чи стягненням неіснуючого розміру заборгованості) в жодному разі не передбачена та чинному законодавству не відповідає. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Подвійне стягнення та безпідставне збагачення не допускаються згідно з основними принципами цивільного та господарського права України. В той же час, саме в межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), з урахуванням конкурсної процедури та принципів добросовісності, господарський суд має відокремити реальну (існуючу) заборгованість від неіснуючої та вигаданої, яка може стягуватись або бути підтверджена, у тому числі судовим рішенням, ухваленим за результатом недобросовісної процедури між дружніми кредиторами, стягнення за недійсними правочинами або стягнення неіснуючої заборгованості, а тому усі вказані обставини мають самостійно оцінюватись господарським судом під час визнання чи відхилення відповідних кредиторських вимог. І мова не йде про порушення принципу обов`язковості судового рішення чи визнання недійсним правочину, а лише про визнання чи не визнання вимог з метою дотримання добросовісної конкурсної процедури. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/260/24 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 27.05.2024 матеріали справи №912/260/24 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29. 05.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.09.2024. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу боржника залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору (визначена сума сплати 7267,20 грн.). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.09.2024; приєднано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду від 23.04.2024 до скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на цей же процесуальний документ (ухвалу від 23.04.2024) для розгляду в одному апеляційному провадженні. В судовому засіданні 24.09.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 1-2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з вимогою відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника та ввести процедуру реструктуризації боргів боржника, призначити керуючим реструктуризації арбітражного керуючого Баранова Т.О. Ухвалою від 05.02.2023 господарським судом постановлено прийняти до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Ухвалою від 20.02.2024 суд відкрив провадження у справі № 912/260/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Ввів процедуру реструктуризації боргів боржника. Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначив керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Баранова Т.О. Призначив попереднє судове засідання на 23.04.2024 об 11:00 год. 21.02.2024 (номер публікації: 72588, дата публікації на сайті ВГСУ: 21.02.2024 18:18) на вебсайті Верховного Суду оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . 21.03.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання кредиторських (грошових) вимог, в якій остання просить суд визнати кредиторські вимоги до боржника у сумі 228 802,00 грн заборгованості за Договором позики від 05.10.2020. 21.03.2024 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява про визнання кредиторських (грошових) вимог, в якій останній просить суд:

1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 у розмірі 1 726 281,69 грн як забезпечені заставою майна боржника та у розмірі 2965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги.

2. Включити до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 1 726 281,69 грн, як забезпечені заставою майна боржника та у розмірі 2965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги. За змістом заяви, АТ КБ "Приватбанк" просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 1 726 281,69 грн як забезпечені заставою майна боржника та у розмірі 2965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги та включити їх до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування заявлених вимог банк посилається на таке. 28.09.2007 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ТМ-25/2007 (далі - кредитний договір) за наступними умовами: - видача частин кредиту здійснюється після підписання Договору про видачу траншу; - загальна сума кредиту 35 000,00 дол. США; - термі повернення кредиту 27.09.2012 рік; - цілі кредиту поповнення оборотних, придбання основних засобів. 01.10.2007 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу траншу, за яким Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 10 000,00 дол. США (відсоткова ставка 15% річних; при простроченні грошового зобов`язання: 32% річних). 17.06.2008 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу траншу, за яким Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 15 000,00 дол. США (відсоткова ставка 18% річних; при простроченні грошового зобов`язання: 40% річних). 14.08.2008 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу траншу, за яким Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 8 500,00 дол. США (відсоткова ставка 18% річних; при простроченні грошового зобов`язання: 40% річних). 01.10.2007 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір № 1505, за яким надано в іпотеку нерухоме майно, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань перед Банком, в силу чого останній має право в разі невиконання зобов`язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення грошових вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами. За Іпотечним договором забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ТМ-25/2007 від 28.09.2007. AT КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами договору. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого, станом на 20.02.2024 Банк обліковує заборгованість у наступному розмірі: а) Договір про видачу траншу від 01.10.2007 (10 000,00 дол. США): - 6,70 дол. США тіло кредиту; - 9 238,35 дол. США проценти; - 5000,00 дол. США пеня. б) Договір про видачу траншу від 14.08.2008 року (8 500,00 дол. США): - 7579,51 дол. США тіло кредиту; - 20 073,29 дол. США проценти; - 4250,00 дол. США пеня. AT КБ "ПриватБанк" проводив претензійно-позовну роботу відносно стягнення тіла кредиту у розмірі 7579,51 дол. США за кредитним договором № ТМ-25/2007 від 28.09.2007 (транш від 14.08.2008). У рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14) встановлено, таке: "Встановлено, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач виконував не належним чином, не в повному обсязі та з порушенням графіку щомісячних платежів вносив кошти на виконання зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 3.10.2013 року згідно розрахунку наданого банком, утворилась заборгованість а саме: 17618,29 дол. США, що за курсом НБУ відповідно складає 140 770 грн 14 коп, яка складається з наступного: 5537,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 7699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором (а.с.6-8). З наданого розрахунку встановлено, що нарахування заборгованості за процентами проводилось спочатку з врахуванням відсоткової ставки 18 % річних з 14.08.2008 року, а з 01.02.2009 року по 03.10.2013 року - з 21% річних. При цьому встановлено, що при укладенні між банком та ОСОБА_1 , в подальшому договорів про видачу траншу №ТМ-25/2007 від 01.10.2007 р., від 19.10.2007 р., від 17.06.2008 року та від 14.08.2008 року з відповідними додатками загальна сума кредиту зросла до 38500 доларів США, збільшено відсоткову ставку банком в односторонньому порядку до 18 відсотків річних, змінено строк повернення кредитних коштів, змінено умови оформлення кредитного договору та відкриття позичкового рахунку шляхом встановлення плати в розмірі 2,8 %; 0,8 % та 2% відповідно в п.п.4.5 договору, а також збільшено відсоткової ставки у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів - до 40%, проте відповідачем змінені умови договору не було оскаржено". Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 задоволено позовну заяву AT КБ "ПриватБанк" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7579,51 дол. США, стягнуто судовий збір у розмірі 2965,10 грн. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 змінено рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 в частині розміру заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 537,08 дол. США. Таким чином, вимоги AT КБ "ПриватБанк" становлять:

1. Договір про видачу траншу від 01.10.2007 (10 000,00 дол. США), загальний борг 557 549,82 грн.: - 262,23 грн. (6,70 дол. США) тіло кредиту; - 361 588,09 грн. (9 238,35 дол. США) проценти; - 195 699,5 грн. (5000,00 дол. США) пеня.

2. Договір про видачу траншу від 14.08.2008 (8 500,00 дол. США), загальний борг 1 168 731,87 грн.: - 216 720,75 грн. (5537,08 дол. США) тіло кредиту (підтверджено постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18); - 785 666,56 грн. (20 073,29 дол. США) проценти; - 166 344, 57 грн. (4250,00 дол. США) пеня. Також, Банком заявляється до визнання стягнутий рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 судовий збір у розмірі 2965,10 грн. Оскаржувана ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 в частині грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" мотивована наступним: - на момент звернення AT КБ "ПриватБанк" до господарського суду з грошовими вимогами у ОСОБА_1 перед зазначеним кредитором станом на 03.10.2013 наявна заборгованість, яка зафіксована в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14), а саме: 17 618,29 дол. США, що за курсом НБУ відповідно складає 140 770 грн 14 коп., яка складається з наступного: 5 537,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 7 699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Стосовно можливості нарахування AT КБ "ПриватБанк" процентів за користування кредитом та пені після закінчення терміну дії Договору, суд погодився з позицією боржника про відсутність правових підстав для нарахування пені та процентів за користування кредитом після закінчення дії Договору; - стосовно грошових вимог тіла кредиту в сумі 5 537,08 дол. США суд зазначив, що вказана заборгованість стягнена рішенням Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 (провадження 22-ц/4809/159/22). На виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження № 70562394, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2022 (т. 2 а.с. 98-99). Відповідно до листа № 361 від 11.01.2024 приватного виконавця Шмалько О.О. у ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 70562394 станом на 11.01.2024 перед AT КБ "ПриватБанк" наявна заборгованість в сумі 176 331,95 грн (т. 2 а.с. 102). Враховуючи викладене, суд вважає вимоги кредитора AT КБ "ПриватБанк" в частині тіла кредиту правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню у загальному розмірі 176 331,95 грн.; - стосовно визнання грошових вимог AT КБ "ПриватБанк" 7 699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, суд погодився з позицією боржника та керуючого реструктуризацією про застосування наслідків пропуску позовної давності до вказаних вимог; - стосовно грошових вимог у розмірі 2 965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги, суд зазначив, що вказана заборгованість є судовим збором, що стягнутий рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 (провадження 2/404/2969/18). На виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження № 70562322, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2022 (т. 2 а.с. 101-101). Доказів виконання вказаного рішення боржником до суду не подано. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів констатує, що ухвала господарського суду оскаржується лише в частині грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" стосовно тіла кредиту в сумі 5 537,08 дол. США. Оскільки ухвала суду в частині: - відмови ОСОБА_2 у визнанні грошових вимог в сумі 228 802,00 грн; - відсутності правових підстав для нарахування пені та процентів за користування кредитом після закінчення дії Договору; - застосування наслідків пропуску позовної давності до грошових вимог AT КБ "ПриватБанк" щодо заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 7699,64 дол. США та пені в сумі 4381,57 дол. США, заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в цій частині не перевіряє. В частині визнання грошових вимог кредитора AT КБ "ПриватБанк" щодо тіла кредиту в сумі 5 537,08 дол. США колегія суддів лише частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних мотивів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом. У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Відповідно до ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1). Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (ч. 2). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. 4). Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. При цьому, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16). Судом встановлено, що заява Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з грошовими вимогами сформована в системі "Електронний суд" 21.03.2024, а отже строк 30-дений подання такої заяви дотримано. Відповідно до ч 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Матеріалами справи підтверджено, що АТ КБ "ПриватБанк" проводив претензійно-позовну роботу відносно стягнення тіла кредиту у розмірі 7 579,51 дол. США за кредитним договором № ТМ-25/2007 від 28.09.2007 (транш від 14.08.2008). Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 задоволено позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7579,51 дол. США, стягнуто судовий збір у розмірі 2965,10 грн. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 змінено рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 в частині розміру заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 537,08 дол. США. На виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження № 70562394, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2022 (т. 2 а.с. 98-99). В рамках виконавчого провадження № 70562394 з примусового виконання рішення Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 ОСОБА_1 здійснено часткове погашення боргу наступними платежами: 02.01.2023 - 97,09 доларів США; 12.01.2023 - 140,24 доларів США; 03.02.2023 - 236,67 доларів США; 18.05.2023 - 121,36 доларів США; 28.08.2023 - 60,68 доларів США; 18.10.2023 - 60,68 доларів США; 19.12.2023 - 60,45 доларів США. Загалом погашення здійснені на суму 777,17 дол. США. Вказані грошові суми погашень підтверджуються усіма учасниками цієї справи, в тому числі письмовими процесуальними документами, зокрема, боржником у своїй апеляційній скарзі. Отже, враховуючи часткове погашення в сумі 777,17 дол. США, розмір заборгованості складає: 5537,08 дол. США 777,17 дол. США = 4759,91 дол. США. В силу частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Курс НБУ станом на 21.03.2024 (день звернення із заявою з грошовими вимогами) складає 39,1399. Відтак, розмір грошових вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 , що забезпечені заставою майна боржника має складати 186 302,40 грн. (4759,91 х 39,1399), а не 176 331,95 грн., як визнано господарським судом. Щодо листа № 361 від 11.01.2024 приватного виконавця Шмалько О.О., відповідно до якого у ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 70562394 станом на 11.01.2024 перед AT КБ "ПриватБанк" наявна заборгованість в сумі 176 331,95 грн (т. 2 а.с. 102), колегія суддів зазначає наступне. У разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики), тобто таку саму суму коштів в іноземній валюті, яка отримана в позику. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми в національній валюті України чи в іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення 16 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 373/2054/16 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 13 000,00 доларів США з урахуванням 3% річних від суми заборгованості за весь час прострочення з перерахунком суми, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом долара США на день платежу. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 13 000 доларів США основного боргу з перерахунком суми, що підлягає сплаті, у гривнях за офіційним курсом долара США на день платежу, та 3% річних у розмірі 10 734,01 грн. Велика Палата Верховного Суду, змінюючи рішення судів попередніх інстанцій в частині перерахунку суми, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом долара США на день платежу, зазначила таке: «Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц. Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц, про те, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання, є національна валюта України гривня. Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню й інші складові грошового зобов`язання, передбачені, зокрема, у ст. 1048 Цивільного кодексу України, та при застосуванні ст. 625 ЦК України.». Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц. Оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором у справі № 404/5234/18 була стягнута судом в іноземній валюті долар США, то державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виявивши у боржника кошти у гривнях, виконавець за правилами, встановленими ч.ч. 1 та 2 цієї статті, мав дати доручення про купівлю валюти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому спрямувати ці кошти на рахунок стягувача. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 686/5863/13-ц, від 22 вересня 2023 року у справі № 2-1540/12, від 12 листопада 2020 року у справі № 127/17686/13-ц, від 9 жовтня 2020 року у справі № 799/2340/18, від 27 липня 2020 року у справі № 607/16146/17, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц, від 1 липня 2020 року у справі № 308/1811/18. Відповідно, заборгованість має обраховуватися у доларах США, а не у гривні. З огляду на що, колегія суддів вважає неправильним розмір заборгованості ОСОБА_1 перед AT КБ "ПриватБанк" станом на 11.01.2024 по виконавчому провадженню № 70562394 в сумі 176 331,95 грн, зазначений у листі приватного виконавця Шмалько О.О. № 361 від 11.01.2024. Вищенаведене є підставою для задоволення Апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк". Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що посилання суду першої інстанції виключно на неправильний розрахунок заборгованості Банку, існування якого встановлено в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц, який преюдиційного характеру не має - є протиправним, а відповідні обставини мають бути встановлені на підставі існуючих в матеріалах справі доказів та констатовано відсутність відповідної заборгованості, колегія суддів зазначає наступне. Як вже наголошувалося, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 змінено рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 в частині розміру заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 537,08 дол. США. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Статтями 2, 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості судового рішення. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову. Відповідно до ч. 4 ст. 13, ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини й громадянина захищаються судом; обов`язковість рішень суду є однією з основних задач судочинства. Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції. Враховуючи часткове погашення в сумі 777,17 дол. США, розмір заборгованості боржника за рішенням Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 станом на момент визнання грошових вимог складав 4 759,91 дол. США. або 186 302,40 грн. Таким чином, при визнанні грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк суд послався не на преюдиційні обставини, встановлені у рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц, а застосував одну з основних засад (принципів) господарського судочинства обов`язковість судового рішення (в даному випадку постанови Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18). Фактично доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди із постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18, якою з нього стягнуто заборгованість на користь Банку за тілом кредиту у розмірі 5 537,08 дол. США. Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 . Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, знайшли своє підтвердження. Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" слід задовольнити; ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24 в частині визначення розміру грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк, що забезпечені заставою майна боржника необхідно змінити та визнати кредитором у справі № 912/260/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 : - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк з грошовими вимогами до боржника у розмірі 186 302,40 грн. (забезпечені заставою майна боржника), 2 965,10 грн судового збору, стягнутого за рішенням суду від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами. В решті ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24 залишити без змін. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у цій справі необхідно відмовити. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Зважаючи на задоволення апеляційної скарги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Боржника. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24 в частині визначення розміру грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк, що забезпечені заставою майна боржника - змінити. Визнати кредитором у справі № 912/260/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ): - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 186 302,40 грн. (забезпечені заставою майна боржника), 2965,10 грн судового збору, стягнутого за рішенням суду від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами. В решті ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 у справі №912/260/24 залишити без змін. Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк 9084 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Парусніковим Ю.Б. 24.12.2024, суддею Морозом В.Ф. ______________. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя В.Ф. Мороз Суддя Ю.Б. Парусніков