Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/1934/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9504/24 Справа № 203/1934/24 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В. суддів: Гапонова А.В., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків та 3% річних (суддя першої інстанції Єдаменко С.В.), В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків та 3% річних, в якому просив стягнути зі страхової компанії недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 40 716 грн. 67 коп., пеню в розмірі 3 473 грн. 43 коп., інфляційні збитки в розмірі 490 грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 350 грн. 46 коп. та судові витрати по справі. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків та 3% річних задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 40 716 грн. 67 коп., пеню в розмірі 3 473 грн. 43 коп., інфляційні збитки в розмірі 490 грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 350 грн. 46 коп., витрати на проведення експертизи в розмірі 4 800 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн., а разом: 65 800 гривень 04 копійки. На вказане рішення суду, представником Срахової компанії Бабіч Н.А., була подана апеляційна скарга, в якій вона зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного з`ясування обставин справи. Мотивує скаргу тим, що ПАТ НАСК ОРАНТА надано на вимогу суду звіт № 00-D/14/32 від 20 грудня 2023 року ОСОБА_2 , ТОВ 'БЮРО ОЦІНКИ 'ГРІНДЕЙ' Сертифікат 588/2023 від 23.10.2023р. суб`єкта оціночної діяльності Виданий Фондом Державного Майна України дійсний протягом 3 років з дати реєстрації , до якого додано Сертифікат про підвищення кваліфікації оцінювача ОСОБА_2 від 15.11.2023 року, що є невід`ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та дійсне протягом дворічного періоду з дати його видачі. Законодавством не передбачено обов`язкове залучення страховиком саме судових експертів. Також представник відповідача не згодна зі стягнутою сумою правничої допомоги. ОСОБА_3 просила рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2024 року скасувати та відмовити у задоволенні позову. Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що оскаржуване відповідачем рішення, ухвалено на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи. Вказує, що відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не надав жодних доказів, які б свідчили про неможливість подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, матеріалів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_5 здійснювати огляд пошкодженого автомобіля Kia Sportage р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить Позивачеві. ОСОБА_4 просив оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути зі страхової компанії на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить 46031,08 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 =90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, щопостановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2023 року у справі № 203/7165/23, яка набрала законної сили 12 грудня 2023 року, ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 850 грн. (а.с.16) Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вказаною вище постановою встановлено, що 15 листопада 2023 року о 09 год. 00 хв. в м. Дніпро по пр. О.Поля 57, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який був запаркований у правій смузі руху, та який в свою чергу здійснив неконтрольований рух та здійснив наїзд на автомобіль «Kia Forte», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який був запаркований попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. У зв`язку з цим, суд вважає доведеним та таким, що не потребує доказування факт заподіяння матеріальної шкоди власнику транспортного засобу «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з вини ОСОБА_6 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу № 216449341, із встановленням франшизи в розмірі 0 грн. та ліміту відповідальності ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, було встановлено в розмірі 160 000 грн. (а.с.97) Право власності на транспортний засіб «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . (а.с.14). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того. що позивачем доведено суми матеріальних збитків завданих його автомобілю внаслідок ДТП. Колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно суми матеріальної шкоди, однак не згодна із сумою правничої допомоги, яка була стягнута з відповідача на користь позивача. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. За змістом статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно до положень п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що згідно висновку експерта № 3412/23 від 20 грудня 2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 170 838 грн. 39 коп., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування складової ПДВ, а вартість матеріального збитку 234 022 грн. 57 коп Суд першої інстанції в межах наданих йому повноважень, прийняв висновок судового експерта Дроздова Ю.В. № 3412/23 від 20.12.2023 року, виконаний на замовлення позивача. Доводи апеляційної скарги, що позивач не мав права звертатися до експерта, оскільки страховик своєчасно направив свого представника для огляду, колегія суддів не може прийняти до уваги. Із змісту п. 34.4 ст. 34 Закону вбачається, що замовляти проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу дозволяється, як потерпілому так і страховику. Обов`язок страховика, передбачений п. 34.2 ст. 34 Закону спрямований лише на звільнення потерпілого від додаткових витрат, про що свідчить п. 34.3 ст. 34 Закону. Таким чином, п. 34.4 ст. 34 Закону передбачено право потерпілої особи на самостійне залучення експерта або юридичні особи, у штаті яких є експерти для визначення розміру шкоди. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Отже, висновок експерта складений на замовлення учасника справи прирівнюється до висновку експерта, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Позивач звернувся до експерта Дроздова Ю.В.. для встановлення розміру збитку заподіяного в результаті пошкодження його автомобіля. ОСОБА_8 за результатами проведення експертизи склав висновок, згідно якого вартість матеріального збитку складає 234022, 57 грн. Будь-яких доказів щодо спростування розміру страхового відшкодування відповідач, суду не надав і судом при визначенні такого розміру враховано поданий стороною позивача висновок експерта. Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, огляд на замовлення страхової пошкодженого транспортного засобу здійснювався ОСОБА_5 , однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази підтвердження того, що особа є працівником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» або експертом. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідачем було здійснено огляд вчасно та складено звіт про оцінку відновлювального ремонту, колегія суддів вважає, безпідставними, оскільки як встановлено судом першої інстанції вказаний звіт є суперечливим, оскільки огляд здійснювався ОСОБА_5 однак доказів того, що вона є робітником страхової компанії чи експертом, у визначений спосіб законом строк, відповідачем до суду надано не було. Суд дійшов до обґрунтованих висновків, що відповідно до вищевказаних положень Закону саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-5330св24), зазначив, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Колегія суддів вважає, що долучені до апеляційної скарги докази, не можуть бути взяті до уваги, з огляду на те, що відповідачем не наведено поважних причин неподання їх до суду першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для його скасування відсутні. Що стосується доводів скарги стовно правничої допомоги, слід зазначити наступне. Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частинами 1-3 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача під час розгляду справи в суді представляв адвокат Негробов О.В., що діяв згідно договору № б/н про надання правничої допомоги від 08 лютого 2024 року, який був наданий до справи разом із додатковою угодою № 1 від 08 лютого 2024 року, актом приймання-передачі виконаних робіт від 29 травня 2024 року, виписками по рахунку, згідно яких позивач сплатив адвокату кошти в розмірі 15 000 грн. за правничу допомогу Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності, участі у судових засіданнях, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана сума витрат правничої допомоги за розгляд справи у суді першої інстанції підлягає зменшенню до 10000 грн., оскільки саме така сума буде відповідати критерію співмірності та складності у даній справі. ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 7000 грн. На підтвердження витрат, представником позивача було надано Акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги на загальний розмір 7000 грн. та квитанції, яка підтверджує оплату вказаної суми. У свою чергу представником відповідача було надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вказано, що сума відшкодування витрат на правову допомогу може становить 4603,10 грн. Враховуючи надану позивачу правову допомогу у суді апеляційної інстанції, подання відзиву на апеляційну скаргу та враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має. Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2024 року змінити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (код ЄДРПОУ - 00034186; адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (код ЄДРПОУ - 00034186; адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О. В. Халаджи А.В. Гапонов Т.В. Космачевська