Постанова 4803 № 199/3427/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10548/24 Справа № 199/3427/24 Головуючий у першій інстанції: Руденко В.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей, ВСТАНОВИЛА: У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 посилаючи на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2013 року стягнуто щомісячно з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 516 (п`ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. на кожну дитину, починаючи стягнення з 05 березня 2013 року до повноліття дитини. Стягнення з відповідача у судовому порядку аліментів в твердій грошовій сумі позивач вважає недостатнім для утримання двох малолітніх дітей. Відповідач за період з 01.06.2020 по 12.02.2024 має заборгованість зі сплаті аліментів у розмірі 25050,60 грн., працездатний, в даний час він є військовослужбовцем, у нього змінився і поліпшився матеріальний стан. Він має постійний дохід і може виплачувати аліменти на утримання двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Інших дітей не має, інші стягнення з нього відсутні. Тому позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються щомісячно з ОСОБА_1 на її користь за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №199/2713/13-ц від 03.04.2013 року у справі №199/2713/13 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 516,00 грн на кожну дитину до повноліття дитини з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по справі № 199/2713/13-ц від 03 квітня 2013 року, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. З таким рішенням не погодився ОСОБА_1 та звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №706 (а.с. 12). Під час спільного подружнього життя у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 13). ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , батьками якої записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Амур-Нижньодн6іпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 14). Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 516 (п`ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. на кожну дитину, починаючи стягнення з 05 березня 2013 року до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев`ять) грн. 40 коп. В іншій частині позову відмовлено. Заочне рішення набрало законної сили (а.с. 24). Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 квітня 2010 року, Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського управління юстиції, актовий запис № 706; рішення набрало законної сили (а.с. 23). Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 12 лютого 2024 року та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12.02.2024, складених державним виконавцем Савенко О.О., згідно матеріалів виконавчого провадження №52185981 у ОСОБА_1 за період з 01.06.2020 по 12.02.2024 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 25050,60 грн (а.с. 18, 26). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1-2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших. Виходячи з викладеного, враховуючи, що розмір аліментів, які стягнуті з відповідача, є недостатнім для утримання дітей, приймаючи до уваги, що неповнолітні діти ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дорослішають, збільшуються їх потреби; враховуючи, що спільні діти сторін проживають разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по їх утриманню та вихованню; враховуючи, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів до повноліття дітей з твердої грошової суми у розмірі 516,00 грн на кожну дитину на 1/3 частину на двох дітей з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано наявність чи відсутність доходу у відповідача та його стану здоров`я, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем всупереч свого процесуального обов`язку не надано будь-яких доказів на спростування доводів позивачки про те, що відповідач має дохід, який є достатнім для виплати аліментів у розмірі 1\3 частини заробітку на місяць на двох дітей. Також відповідачем не надано доказів щодо стану його здоровя, який перешкоджає йому сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Клопотань про витребування зазначених доказів, ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції заявлено не було. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Крім того, колегія суддів зауважує, що змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дітей із віком змінилися та збільшилися в силу їх дорослішання та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дитини, а обов`язок по утриманню дітей не може бути покладений виключно на матір. Посилання апелянта на те, що він вдруге уклав шлюб і на його утриманні знаходиться дочка дружини, яка є дитиною-інвалідом, - не спростовують наведених вище висновків суду. Матеріали справи не містять доказів перебування саме на утриманні відповідача дитини його дружини від попереднього шлюбу. Отже, виключних обставин, які унеможливлюють сплату відповідачем аліментів на двох дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, - відповідачем суду не надано. Разом з тим, з письмових пояснень апелянта вбачається, що він не заперечує щодо сплати аліментів на користь дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 8000,00 грн. на місяць. Однак, колегія звертає увагу, що дане твердження не спростовує висновків суду першої інстанції, що діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей, а при необхідності - змінювати його. Позивачка скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження в частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивачка бажає одержувати аліменти у частці від доходу батька дітей. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом вимог матеріального чи процесуального закону, які б призвели до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2024 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова