Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/4736/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/4736/22 Номер провадження 22-ц/814/2363/24Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2024 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:головуючого судді - Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року, ухвалене суддею Парахіною Є.В., по справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2022 року КП "Харківські теплові мережі" звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води, посилаючись на те, що позивач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги", здійснює постачання теплової енергії до житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву гарячої води в квартирі АДРЕСА_2 , проте неповністю та несвоєчасно оплачують отримані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.03.2012 року по 31.01.2022 року в сумі 68270 грн. 90 коп. Просить стягнути з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 68270 грн. 90 коп. та судовий збір в сумі 2481 грн. 00 коп. Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні"із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. Строк воєнного стану продовжувався згідно з Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року та востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"з 05 год. 30 хв. 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 31.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" солідарно заборгованість в сумі 68270 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 09 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"судовий збір в сумі по 496грн. 20 коп. З вказаним заочним рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прохає скасувати заочне рішення про стягнення з відповідачів боргу за період з 01.03.2012 по 31.01.2022 у сумі 68270,09 грн, ухваливши нове рішення про стягнення заборгованості за період з 31.01.2019 по 31.01.2022 за розрахунками позивача із застосуванням строку позовної давності. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, вказує, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності належно повідомлених про день, час і місце розгляду справи відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , що є безумовною підставою для скасування рішення суду. Оскільки він не приймав участь в судовому розгляді, тому був позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався. Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 1 ст. 369 цього Кодексу без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_2 та є споживачами послуг КП "Харківські теплові мережі" по забезпеченню тепловою енергією у вигляді централізованого опалення та підігріву води. Згідно розрахунку, виконаного позивачем, заборгованість відповідачів за надані послуги за період з 01.03.2012 по 31.01.2022 становить 68270,09 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що підприємством позивача відповідачам надаються послуги по забезпеченню тепловою енергією у вигляді централізованого опалення та підігріву води, проте відповідачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують за надані послуги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до п.5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені відповідними договорами. Перелік комунальних послуг визначений в п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно п. 1 ч. 1 вказаного Закону споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману ним теплову енергію. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та Верховного Суду від 20.09.2018 року по справі №522/7683/13-ц. Відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі Правила), у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Згідно п.п. 17, 18 Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. Згідно із п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Пунктом 21 Правил передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Пунктом 30 Правил визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Статтею 67ЖК Українипередбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Положеннями ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 525 ЦК Українивстановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України). Судове судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст.ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як встановив місцевий суд, і це підтверджено матеріалами справи, відповідачі не повністю розраховуються за послуги з теплопостачання, тому за період з 01.03.2012 року по 31.01.2022 року за ними утворилась заборгованість. Відповідно до відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу споживача за адресою: АДРЕСА_3 , наданого КП "Харківські теплові мережі" разом з позовною заявою у даній справі, за період з 01.03.2012 року по 31.01.2022 року нараховано за послуги теплопостачання (опалення та підігрів води) кошти в загальній сумі 89860 грн. 27 коп., з урахуванням часткової оплати послуг споживачами у розмірі 21590 грн. 16 коп., розмір заборгованості становить 68270 грн. 09 коп. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції на підставі проаналізованих норм матеріального права дійшов правильного висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 68270 грн. 09 коп. та судових витрат по 496,20 грн. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 послався на те, що він та інші відповідачі у цій справі не були повідомлені належним чином про день, час і місце розгляду справи. Перевіряючи вказані доводи, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Згідно із ч. 1 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно з п. 1, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Судом першої інстанції за вказаною адресою, яка також зазначена в позовній заяві та підтверджена інформацією з Реєстру територіальної громади м. Харкова, надсилалися судові повістки про виклик відповідачів до суду. Так, поштовий конверт з документами та викликом в судове засідання на 19.12.2022 року повернувся до місцевого суду з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Що є належним повідомленням відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Виклики в судові засідання, призначені на 10.02.2023 та 18.04.2023 року, відповідачами отримані 09.02.2023 та 15.03.2023 року, відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Що також є належним повідомленням відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Крім того щодо кожного судового засідання судом публікувались оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, у відповідності до ч.11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 13-17, 20, 32-33, 41, 43, 44). У зв`язку із неодноразовою неявкою відповідачів 18.04.2023 року Ленінським районним судом м.Полтави було ухвалено заочне рішення. Отже відповідач ОСОБА_1 та інші відповідачі були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, проте до суду не з`явилися, доказів поважності причин неприбуття в судові засідання не надали. За таких обставин посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неналежне його та інших відповідачів повідомлення про день, час і місце розгляду справи на увагу колегії суддів не заслуговують. Заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1ст. 261 ЦК України. За правилами ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. Відповідно до ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст.267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17). Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину» Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020. У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2. Таким чином, якщо позовна давність станом на 12 березня 2020 року не спливла, то її перебіг зупинений до кінця дії карантину. Після припинення дії карантину строк, що залишався до кінця спливу позовної давності щодо сплати заборгованості по комунальним платежам продовжить свій перебіг. Як вказувалося вище, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідачів за надані послуги за період з 01.03.2012 по 31.01.2022 становить 68270,09 грн. (а.с. 6). Починаючи з 01.03.2012 року по 31.01.2022 року відповідачі періодично і не в повному обсязі сплачували за надані позивачем послуги з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води. Останній платіж ними здійснено у січні 2019 року у сумі 1800,00 грн., після чого вони припинили сплачувати за надані позивачем послуги, що підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості, який стороною відповідачів не спростовано (а.с. 6-8). Отже відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності по платежам за період з 01.03.2012 по 31.01.2022 перервано вчиненням відповідачами дій, що свідчать про визнання ними свого боргу перед позивачем. До суду з позовом КП «Харківські теплові мережі» звернулося 30.09.2022 року, в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Крім цього станом на 12.03.2020 року по вимогам щодо стягнення заборгованості з 12.03.2017 р. строк позовної давності також не сплив, а його перебіг продовжується на строк дії карантину. Отже доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строку позовної давності на увагу колегії суддів не заслуговують. Рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук