Постанова 4807 № 334/8625/14-ц

Дата документу 18.12.2024 Справа № 334/8625/14-ц Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/8625/14-ц Пр. № 22-ц/807/352/24Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю. Повний текст складено: 25.02.2022 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кухаря С.В., Полякова О.З., за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Яна Станіславівна про визнання недійсним спадкового договору, витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2014 року позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.1-25), який у подальшому уточнила (т.с.1 а.с. 32-36, 163-174, т.с.2 а.с.22-27, 156-162) та в якому просила: - визнати недійсним спадковий договір реєстрований номер 1754, посвідчений 07.09.2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_3 у зв`язку із смертю ОСОБА_5 став власником квартири АДРЕСА_1 ; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 правонаступника ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; - скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , номер запису про право власності: 5734631 від 21.05. 2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13214505 від 21.05.2015 року; - скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 5135089 від 21.03. 2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 11970404 від 27.03. 2014 року; - стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати. В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що після смерті дядька позивачки - ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом на підставі ст. 1266 ЦК України. Інших спадкоємців у ОСОБА_5 за законом немає. У встановлений законом строк - 23 липня 2014 року, позивачка звернулась до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та дізналася, що квартира АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності, наразі належить іншій сторонній особі. З того часу, ОСОБА_1 почала з`ясовувати з яких підстав спадкова квартира перейшла до іншої особи. Згодом, позивачці стало відомо, що ОСОБА_5 уклав спадковий договір з ОСОБА_3 . А вже під час розгляду даної справи, стало відомо, що ОСОБА_3 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , а після смерті останнього, квартира за заповітом перейшла до його доньки ОСОБА_4 . Обґрунтовуючи свої позовні вимоги стосовно визнання недійсним спадкового договору, який був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , позивачка доводила, що її дядько з 1993 року хворів на психічне захворювання, перебував на обліку в Запорізькому міському психіатричному диспансері. Дане підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи № 552 від 15.09. 2015 року, де вказано: « ОСОБА_5 , 1960 року народження в момент складання і підписання спадкового договору 07.09.2011 року виявляв ознаки психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдна форма, безперервний перебіг, емоційно-вольовий дефект особливості. Внаслідок чого, в момент складання і підписання спадкового договору 07.09. 2011 року він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Висновок експертизи був підтверджений висновками повторної судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану ОСОБА_5 в момент складання та підписання спадкового договору 07.09. 2011 року, проведення якої було доручено експертам Українського наукового-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Отже, позивачка вважає, що спадковий договір серія і номер: 1754, посвідчений 07.09. 2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С, згідно якого ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_3 спадковий договір та став у зв`язку із смертю ОСОБА_5 власником квартири АДРЕСА_1 є недійсним у зв`язку із тим, що на час укладання договору ОСОБА_5 страждав на психічне захворювання та не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Обґрунтовуючи свої інші позовні вимоги, позивачка, посилалась на норми Цивільного Кодексу України, а саме: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, яке передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дубину Л.А.Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.50)провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду першої інстанції від 18.11.2014 року (т.с.1 а.с.69) витребувано з: - КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ» відомості з якого часу і з приводу якого захворювання перебував на обліку у вказаній установі ОСОБА_5 , як часто проходив лікування; - УПСЗН Запорізької міської ради по Ленінському району відомості чи був ОСОБА_5 визнаний недієздатним та чи призначався йому опікун у період з 1990 року по 2014 рік;6-ї Запорізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 ; архіву Ленінського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільних справ № 2/1960/2011 і № 2-4426/2012 (провадження № 2/814/1000/2012) за якими ОСОБА_5 виступав позивачем. На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції: - державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П. направлено до суду першої інстанції належним чином засвідчену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (т.с.1 а.с.87-107); - КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ» Запорізької обласної ради направлено до суду першої інстанції лист від 19.12.2014 № 4507-зпв (т.с.1 а.с.112, 123); - Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради направлено до суду першої інстанції лист від 24.12.2014 № 07-08/10397 (т.с.1 а.с.121). Ухвалами суду першої інстанції від 24.12.2014 року (т.с.1 а.с.117-118) витребувано з: з КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ» висновок ЛКК № 2706 від 10.07.2013 року про зняття ОСОБА_5 з обліку у КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ»; з поліклініки міської лікарні № 3 довідку про причину смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та виписку з його амбулаторної карти, у якій зазначити відомості про стан здоров`я померлого, на які захворювання страждав чи проходив він лікарські обстеження у період з вересня 2011 року і до дня смерті. Ухвалою суду першої інстанції від 21 січня 2015 року (т.с.1 а.с.127) витребувано з Державної реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції відомості хто є власником квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою суду першої інстанції від 21 січня 2015 року (т.с.1 а.с.128) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою суду першої інстанції від 21 січня 2015 року (т.с.1 а.с.129) повторно витребувано з КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ» висновок ЛКК № 2706 від 10.07.2013 року про зняття ОСОБА_5 з обліку у КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ»; з поліклініки міської лікарні № 3 довідку про причину смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та виписку з його амбулаторної карти, у якій зазначити відомості про стан здоров`я померлого, на які захворювання страждав чи проходив він лікарські обстеження у період з вересня 2011 року і до дня смерті. На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції: - КЗ «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 10» направлено суду першої інстанції лист від 25.02.2015 № 01-8/304 (т.с.1 а.с.146); - КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ» Запорізької обласної ради направило суду першої інстанції висновок лікарсько-консультативної комісії № 2706 від 10.07.2013 (т.с.1 а.с.148-149). Ухвалою суду першої інстанції від 16 березня 2015 року (т.с.1 а.с.151) повторно витребувано з Державної реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції відомості хто є власником квартири АДРЕСА_1 . На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції Реєстраційна служба направила суду першої інстанції лист від 05.03.2015 № 02-01-34/317 з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.с.1 а.с.156-159), а також Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за результатом розгляду заяви (т.с.1 а.с.178-180). Ухвалою суду першої інстанції від 02 квітня 2015 року (т.с.1 а.с.161) витребувано з поліклініки міської лікарні № 10 амбулаторну карту ОСОБА_5 . На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції КЗ «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 10» направило суду першої інстанції амбулаторну карту ОСОБА_5 (т.с.1 а.с.168). Ухвалою суду першої інстанції від 02 квітня 2015 року (т.с.1 а.с.162) залучено у якості співвідповідача ОСОБА_6 . У квітні 2015 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення доказів, в якій остання просила призначити по цивільній справі посмертну судово-психіатричну експертизу (т.с.1 а.с.185-186). Ухвалою суду першої інстанції від 15 травня 2015 року (т.с.1 а.с.188) призначено у цій справі судово-психіатричну (посмертну) експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. У листопаді 2015 року до суду першої інстанції від КУ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ» Запорізької обласної ради надійшов висновок посмертної судово-психіатричної експертизи у відношенні ОСОБА_5 (т.с.1 а.с.197-204). Висновком судово-психіатричного експерта № 552 від 15.09. 2015 року, вказано: « ОСОБА_5 , 1960 року народження в момент складання і підписання спадкового договору 07.09.2011 року виявляв ознаки психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдна форма, безперервний перебіг, емоційно-вольовий дефект особливості. Внаслідок чого, в момент складання і підписання спадкового договору 07.09. 2011 року він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Висновок експертизи був підтверджений висновками повторної судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану ОСОБА_5 в момент складання та підписання спадкового договору 07.09. 2011 року, проведення якої було доручено експертам Українського наукового-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Ухвалою суду першої інстанції від 19 листопада 2015 року (т.с.1 а.с.207) провадження у справі відновлено. У січні 2016 року до суду першої інстанції від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про призначення повторної судово-психіатричної експертизи (т.с.1 а.с.221-222). Ухвалою суду першої інстанції від 28 січня 2016 року (т.с.1 а.с.225) призначено у цій справі повторну судово-психіатричну (посмертну) експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. У зв`язку з закінченням повноважень судді Дубини Л.А., відповідно до розпорядження №66 протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, дана цивільна справа передана для подальшого розгляду судді Добрєв М.В. (т.с.2 а.с.1-2), яка була прийнята останнім до свого провадження (т.с.2 а.с.3). У лютому 2018 року до суду першої інстанції від Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології надійшов висновок повторної посмертної судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_5 (т.с.2 а.с.4-13). Ухвалою суду першої інстанції від 09 лютого 2018 року (т.с.2 а.с.14) провадження у справі відновлено. У квітні 2018 року до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 (т.с.2 а.с.19-21). Ухвалою суду першої інстанції від 11 квітня 2018 року (т.с.2 а.с.47) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 . Ухвалою суду першої інстанції від 11 липня 2018 року (т.с.2 а.с.51) витребувано у: - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Байрамової О.М. копію договору купівлі-продажу від 21.05.2014 року, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., реєстровий номер 473; - Дніпровського районного у м. Запоріжжя відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області витяг про державну реєстрацію (у разі наявності смерті) ОСОБА_6 ; - Другої Запорізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи (у разі наявності) ОСОБА_6 . На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції Друга Запорізька державна нотаріальна контора направила суду першої інстанції повідомлення від 04.08.2018 року №1530/01-16. (т.с.2 а.с.58). У зв`язку з закінченням повноважень судді Добрєв М.В., відповідно до розпорядження №130 протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, дана цивільна справа передана для подальшого розгляду судді Козловій Н.Ю. (т.с.2 а.с.67-68), яка була прийнята останньою до свого провадження (т.с.2 а.с.69). У квітні 2019 року до суду першої інстанції від ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 надійшла заява про долучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_6 у зв`язку зі смертю останнього (т.с.2 а.с.93-102). Ухвалою суду першої інстанції від 05 листопада 2019 року (т.с.2 а.с.134) залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_4 . У липні 2020 року до суду першої інстанції від відповідача ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 надійшла заява про зупинення розгляду справи (т.с.2 а.с.181-182). Ухвалою суду першої інстанції від 01 липня 2019 року (т.с.2 а.с.184) зупинено провадження у справі до розгляду касаційного провадження у справі № 334/4340/18 за скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25.03.2020 року. Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року у цій справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.с.2 а.с.213-215). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року (т.с.3 а.с.60-64) позов ОСОБА_1 у цій справі залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с.3 а.с.72-75), з урахуванням уточнень (т.с.3 а.с.89-98) просила рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кримську О.М., суддів Дашковську А.В. та Кочеткову І.В.(т.с.3 а.с.79). Ухвалою апеляційного суду задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Жидкової Л.І. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2022 року (т.с.3 а.с.86), апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 04 травня 2022 року (т.с.3 а.с.103-104), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.3 а.с.105). Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі апеляційним судом. Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року (головуючий Кримська О.М., судді Дашковська А.В. та Кочеткова І.В. т.с.3 а.с.159-174) вищезазначену апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року в цій справі скасовано та прийнято постанову наступного змісту: Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій справі задоволено частково. Визнано недійсним спадковий договір реєстровий № 1754, посвідчений 07.09.2011 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі якого ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 став власником квартири АДРЕСА_2 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу серія номер 473 від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 702,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 702,80 грн. Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року (т.с.4 а.с.54-68) в порядку часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 вищезазначену постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним спадкового договору залишено без змін. 18.12.2023 року справа надійшла з Верховного Суду на новий апеляційний розгляд до Запорізького апеляційного суду у вищезазначеній частині (т.с. 4 в.с. 69). В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Крилову О.В., суддів Кухаря С.В. та Полякова О.З. (т.с.4 а.с.70), ухвалою апеляційного суду справу прийнято до провадження та призначено до нового апеляційного розгляду у вищезазначеній скасованій частині (т.с.4 а.с.71). Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її нового апеляційного розгляду у вищезазначеній частині. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Розгляд цієї справи призначався на 30 січня 2024 року (т.с. 4 а.с. 90-91), 12 березня 2024 року (т.с. 4 а.с. 108-109), 23 квітня 2024 року (т.с. 4 а.с. 127-128), 27 травня 2024 року (т.с. 4 а.с. 150), 23 липня 20254 року (т.с. 4 а.с. 174-176); ухвалою апеляційного суду від 23 липня 2024 року (т.с.4 а.с.181-183) витребувано із Запорізького обласного державного нотаріального архіву копії документів, які були підставою для посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М. 21.05.2014 року №

473. На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції Запорізький обласний державний нотаріальний архів направив суду першої інстанції копію договору купівлі-продажу квартири та копії документів, на підставі яких він посвідчений (т.с.4 а.с.190-223). В автоматизованому порядку 13.08.2024 року суддею доповідачем Гончар М.С. у цій справі замінено суддю-доповідача Крилову О.В. у зв`язку із звільненням останньої у відставку, рішення ВРП від 06.08.2024 року (т.с.4 а.с.227-228), ухвалою апеляційного суду справу прийнято до провадження головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С., судді Кухар С.В. та Поляков О.З. та призначено до апеляційного розгляду (т.с.4 а.с.229). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 09 жовтня 2024 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 5 а.с. 5) в порядку задоволення першого клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жидкової Л.І. про його відкладення за сімейними обставинами (т.с. 5 а.с. 2). У зв`язку з чим, апеляційним судом листом, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України письмово було роз`яснено учасникам цієї справи, а саме: позивачу ОСОБА_1 , представникові останньої адвокату Жидковій Л.І., відповідачу ОСОБА_4 та представникові останньої адвокату Бєлоусову М.Є. (т.с. 2 а.с. 14) таке. В силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду…апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Так, апеляційним судом встановлено, що у вищезазначеній постанові від 30 листопада 2023 року Верховний Суд, як касаційний, зазначав таке: «… У справі, що переглядається: за обставин цієї справи апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що для захисту прав ОСОБА_1 , як єдиної спадкоємиці ОСОБА_5 , ефективним способом захисту її права є вимога про витребування майна, яке вибуло з володіння спадкодавця поза його волею. Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що до реєстрації права власності на нерухоме майна спадкоємець не може вважатись його власником, а тому не має права вимоги на підставі статті 388 ЦК України;апеляційний суд не встановлював обставин, які могли би свідчити про недобросовісність ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , який придбав спірну квартиру на підставі відплатного договору купівлі-продажу, добросовісність набувача не поставив під сумнів. Проте вважаючи можливим витребувати спірне майно на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК Україниу добросовісного набувача апеляційний суд такий висновок належним чином не мотивував; апеляційний суд не врахував, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Тому для вирішення питання про можливість витребування нерухомого майна у добросовісного набувача підлягають дослідженню обставини вибуття майна з володіння позивача та набуття добросовісним набувачем з метою визначення критерію пропорційності втручання у право добросовісного набувача, виходячи з принципів мирного володіння майном, зокрема такими обставинами можуть бути підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо…». При вищевикладених обставинах, апеляційний суд запропонував вищезазначеним учасникам цієї справи, надати апеляційному суду у наступне судове засідання у цій справі докази (документи тощо) на підтвердження (спростування) вищезазначених обставин сторін у цій справі на виконання вищезазначених вказівок касаційного суду. У жовтні 2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Жидковою Л.І. було надано письмові пояснення у цій справі з метою виконання вищевказаних вказівок касаційного суду при нового апеляційному розгляді цієї справи у вищезазначеній скасованій частині попереднього рішення апеляційного суду у цій справі (т.с. 5 а.с.38-43), в яких остання у тому числі зазначала, що «… ОСОБА_6 не є добросовісним набувачем з огляду на таке. Добросовісність щодо витребування майна встановлюється законодавцем як «не знав і не міг знати», що інша особа, яка відчужила набувачеві майно, не мала права його відчужувати. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Згідно договору купівлі-продажу спірної квартири від 21.05. 2014 року , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., р. № 473 ОСОБА_6 , громадянин Російської Федерації придбав квартиру у відповідача ОСОБА_3 . Згідно вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_3 вказана квартира належала на підставі Спадкового договору, посвідченого Корнієнко Я.С., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 07.09. 2011 року за р. № 1754, право власності на зазначену квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.03. 2014 року. При цього нотаріусом Байрамовою О.М. під час посвідчення договору купівлі - пораджу спірної квартири від 21.05. 2014 року сторонам роз`яснено вимоги ч.1 ст. 661 Цивільного кодексу, відповідно до якої у разі вилучення за рішенням суду квартир у покупця на користь третіх осіб, що виникли до продажу квартири продавець має відшкодувати покупцю завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Покупець ознайомився та погодився з цим. Тобто сам договір передбачав наслідки, які можуть виникнути навіть у добросовісного набувача. А саме, що він зможе тільки пред`являти претензії з цього приводу до продавця та не сподіватись на залишення у добросовісного набувача права власності на спірну квартиру. Що стосується недобросовісності ОСОБА_6 то треба звернути увагу на те, що у нього не було перешкод на отримання від ОСОБА_3 наступної інформації, виходячи із спірного спадкового договору, а саме: Чи виконав ОСОБА_3 умови спадкового договору? Чому особа ( ОСОБА_5 ) у віці і 51 рік уклала з ним спадковий договір? У зв`язку з чим помер ОСОБА_5 .? Яка причини смерті ОСОБА_5 .? Хто родичі померлого? Де вони мешкають? Чи є у них претензії щодо спірної квартири? Ким є ОСОБА_3 померлому ОСОБА_5 ? Чому ОСОБА_5 звертався до суду з приводу спірної квартири? Чому у ОСОБА_5 не було документів на квартиру та він реєстрував її згідно дублікатів у 2011 році, ставши власником квартири в 1995 році? Чому ОСОБА_3 здійснює відчуження квартири до спливу 6-ти місяців, які передбачені для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 ?( інформація відомо пересічному громадянину). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 страждав на тяжке психічне захворювання, помер від туберкульозу ( зазначене є в матеріалах справи, зокрема в судово-психіатричних експертизах, які проведені по справі). Мав родичів по лінії рідного брата, з яким спілкувався та яких просив, згідно спадкового договору, поставити до відома про свою смерть ( п.7 Спадкового договору). На час укладання спадкового договору в спірній квартирі був зареєстрований племінник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 . Судячи з того, що ОСОБА_5 помер від туберкульозу ОСОБА_3 не виконав умови спадкового договору, щодо лікування та надання матеріальної допомоги ( п. 7 спірного спадкового договору). Зазначене свідчить про те, ОСОБА_6 було все це не цікаво, він передбачав ризики витребування у нього квартири третіми особами та погодився з цим. Треба також звернути увагу, що згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.01. 2019 року по цивільній справі № 334/4340/18 за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міської Ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, яке було скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 25.03. 2020 року (постанова Запорізького апеляційного суду залишена без змін Постановою Верховного суду від 02.03. 2021 року) ОСОБА_6 та його донька - ОСОБА_4 не розглядали вказану квартиру як своє місце проживання. В спірній квартирі ніколи не проживали. На цей час ОСОБА_4 також не користується спірною квартирою. З вказаного рішення також вбачається, що ОСОБА_6 мав постійне місце проживання в с. Котовського Амвросіївського району Донецької області, окрім спірної квартири, яку придбав за 297691,00 грн., мав на праві власності автомобіль марки NISSAN X-TRAIL, вартість якого значно перевищувала вартість спірної квартири. Все викладене свідчить про підстави та процедури набуття майна «добросовісним набувачем», про порівняльну вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна - спірної квартири…». Також апеляційним судом було встановлено, що право на заняття адвокатською діяльністю представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Бєлоусова Миколи Євгеновича (т.с. 3 а.с. 151) було зупинено згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 01.09.2022 року на підставі заяви (витяг з Єдиного реєстру адвокаті України від 30.10.2024 року, отриманий апеляційним судом в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України - т.с. 5 а.с. 44). У судовому засіданні 30 жовтня 2024 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта (позивача) Гладишевої С.В., представника останньої адвоката Жидкової Л.І., представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мосіної О.В. (т.с. 5 а.с. 45-48), у розгляді цієї справи оголошено перерву. Витребувано апеляційним судом ухвалою (т.с. 5 а.с. 53) на підтвердження (спростування) інформації відносно громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 : 1) Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України перетинала (не перетинала) державний кордон, починаючи з 24 лютого 2022 року; 2) у Міністерства соціальної політики України - про взяття (не взяття) на облік в ЄІБД ВПО, якщо підтверджується взяття на облік цієї особи в ЄІБД ВПО, то повідомити апеляційний суд про нове фактичне місце проживання/перебування останньої. Також в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України апеляційним судом отримано відповідь щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків відносно відповідача ОСОБА_4 (т.с. 5 а.с. 60-61), за змістом яких: - відомості про місце проживання відповідача ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 підтверджено (т.с. 5 а.с. 60); - за адресою спірної квартири: АДРЕСА_4 відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстрована (т.с. 5 а.с. 61). На виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду надано інформацію - Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (т.с. 5 а.с. 62-63, 69-70), за змістом якої: відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією гр. України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 24.02.2024 року по теперішній час (станом на 16:26 12.11.2024 року) в Базі даних не виявлено; - Міністерством соціальної політики України (т.с. 5 а.с. 64-65), за змістом якої: станом на 13.11.2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація на запитувану особу відсутня. У зв`язку із чим, апеляційним судом при вищевикладених встановлених обставинах було прийнято рішення про додаткове повідомлення відповідача ОСОБА_11 про наступне судове засідання у цій справі, призначене на 18 грудня 2024 року, у тому числі через Офіційний веб - сайт Судової влади України, що узгоджується із вимогами ст. 128 ЦПК України (т.с. 5 а.с. 66-67). У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 5 а.с. 49-52), у тому числі відповідач ОСОБА_3 через свого представника адвоката Мосіну О.В.(т.с. 5 а.с. 52), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, та відповідач ОСОБА_11 додатково через Офіційний веб - сайт Судової влади України, що узгоджується із вимогами ст. 128 ЦПК України (т.с. 5 а.с. 66-67), всі учасники цієї справи не з`явились, окрім апелянта (позивача) ОСОБА_1 . Третя особа приватний нотаріус Корнієнко Я. подала апеляційному суду повідомлення (т.с. 5 а.с. 58-59), в якому просила розглядати дану справу апеляційним судом за її відсутності. Представник апелянта (позивача) ОСОБА_1 адвокат Жидкова Л.І. (т.с. 4 а.с. 251) подала апеляційному суду заяву (т.с. 5 а.с. 75-78), в якій повторно просила відкласти розгляд цієї справи через неможливість її прибуття у дане судове засідання через хворобу, на підтвердження останньої додала відповідну інформаційну довідку. Однак, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст. 44 ч. 1 ЦПК України); - апеляційний суд не визнавав обов`язковою явку представника апелянта (позивача) ОСОБА_1 адвоката Жидкової Л.І. у судові засідання у цій справі; за клопотанням останньої розгляд цієї справи апеляційним судом вже відкладався 09.10.2024 року (т.с. 5 а.с. 1-5); цей адвокат вже надавала апеляційному суду при новому перегляді цієї справи у вищезазначеній скасованій частині відповідні письмові пояснення (т.с 5 а.с. 38-43) та усні пояснення у судовому засіданні 30.10.2024 року (т.с. 5 а.с. 45-48), - в силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом; - за змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження; апеляційним судом встановлено, що апеляційне провадження у цій справі було відкрито ще 04.05.2022 року (т.с. 3 а.с. 103-104). При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: клопотання приватного нотаріуса задовольнити, у задоволенні клопотання представника апелянта (позивача) ОСОБА_1 адвоката Жидкової Л.І. про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності апелянта (позивача) ОСОБА_1 . Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, додаткові пояснення апелянта (позивача) ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції першої інстанції в скасованій частині постанови апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводамита вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення,або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України). Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача ОСОБА_1 у цій справі в частині витребування на її користь у відповідача ОСОБА_4 вищезазначеної квартири АДРЕСА_1 керувався ст. ст. 4,7, 9, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 133,141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-289, 353, 354 ЦПК України, та виходив із того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки спірні об`єкти нерухомості не вибували з володіння позивача, а своє порушене право позивач має право захистити згідно з вимогами ст. 391 ЦК України, а саме здійснити захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння. Оскільки, згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2018 року підтверджено, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2015 року. Предметом спору у даній справі є витребування на користь позивача ОСОБА_1 нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння. Віндикаційний позов - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 ЦК України). Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту. Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, тому власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача. Оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю, а відтак, позивач обрала спосіб захисту свого порушеного права у вигляді віндикаційного позову (позову про витребування майна з чужого незаконного володіння). Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Ст. 331 ЦК України передбачено якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями ст.ст. 387- 390 ЦК України. Так, за правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Аналізуючи положення ст. 387 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору. При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності:- позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; - майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; - відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача. Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покликаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Проте з огляду на докази, на думку суду першої інстанції, подані до позовної заяви, позивач не довів наявності усіх зазначених елементів для віндикації спірного майна. Зазначену правову позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018 року (справа №522/2202/15-ц). Суд констатує, що відповідно до ст.ст.387, 388 ЦК України позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності:- позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; - майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; - відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Суд в свою чергу не може робити висновки щодо належності майна на праві власності у даній справі, оскільки до предмету даного спору не входять вимоги щодо визнання права власності на спірні об`єкти. Позивач вважаючи себе власником, не є позбавлений можливості звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на спірне майно у поєднанні з вимогою про витребувння майна з чужого незаконного володіння. Адже ці способи захисту не є взаємовиключними та можуть застосовуватися у випадках коли майно вибуло із володіння власника та одночасно право власності ставиться під сумнів іншими особами, які теж вважають себе законними власниками такого майна. Так, у випадку коли відповідач, на думку позивача, незаконно володіє чужим майном, вважає себе власником спірного майна і не визнає права власності позивача на це майно (за умови що, сторони не перебувають між собою у зобов`язальних відносинах), у позивача виникає можливість одночасного заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. У такому випадку згідно з першою позовною вимогою позивач просив би визнати, що саме він є власником спірного майна і це право власності виникло до, а не внаслідок рішення суду, а за змістом другої позовної вимоги, як власник майна, право власності якого підтверджено судом за першою позовною вимогою, позивач зможе витребувати це майно з чужого незаконного володіння. Зокрема, такий висновок щодо правового механізму захисту речових прав наведено у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі № 904/4573/16. Суд звертає увагу, що у даному спорі наявні заперечення щодо речових прав позивача та претензії на спірне майно з боку інших осіб (відповідача). Позивач, який поряд з іншими особами вважає себе власником цього майна, не позбавлений можливості захистити у встановленому законодавством порядку своє право на спірні об`єкти. Однак у даній справі суд не вправі вирішувати наявний між учасниками провадження спір про право власності. Встановивши наявність спору про право власності на спірний об`єкт в даному випадку, суд позбавлений можливості викладати у мотивувальній частині свого рішення висновки про належність спірного майна тій чи іншій особі на праві власності, оскільки такі висновки призведуть до фактичного вирішення спору, що може бути використано як встановлення факту під час розгляду інших спорів між сторонами. Верховний Суд України у постанові від 2 листопада 2016 року у справі №522/10652/15-ц вказав, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, а майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця стаття передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України можливості витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, потрібно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи вибуло це майно з володіння власника з його волі. Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього. Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності в добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване в добросовісного набувача. Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо («Volovik v. Ukraine», №15123/03, §45, ЄСПЛ, 6.12.2007). Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів («Brumarescu v. Romania», №28342/95, §61, ЄСПЛ, від 28.10.99). Ст. 1 Першого протоколу до конвенції містить 3 окремі норми: перша, що виражається в 1-му реченні абз.1 та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в 2-му реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в абз.2, визнає право договірних держав серед іншого контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків утручання в право мирного володіння майном, повинні тлумачитись у світлі загального принципу, закладеного 1-ю нормою. Перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з бездіяльністю інших осіб в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном тощо. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача. Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №645/4220/16-ц. Крім цього, суд, аргументуючи свою правову позицію в даному спорі враховує наступне. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц). В судовому засіданні, представник позивача, під час вступного слова, підтвердила, що ОСОБА_1 є безсумнівним власником об`єкту нерухомого майна у розумінні ст. 1218 ЦК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки спірні об`єкти нерухомості не вибували з володіння позивача, а своє порушене право позивач має право захистити згідно з вимогами ст.391 ЦК України, а саме здійснити захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись повністю не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі у цій частині не відповідає. Крім того, в силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України вказівки, що містяться у вищезазначеній постанові Верховного Суду, як, касаційного суду, від 30 листопада 2024 року (т.с. 4 а.с. 54-68) є обов`язковими для суду…апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Так, апеляційним судом при новому апеляційному розгляді цієї справи у вищезазначеній скасованій частині постанови апеляційного суду від 14 червня 2022 року, з урахуванням у тому числі вказівок у вищезазначеній постанові від 30 листопада 2023 року Верховного Суду, як касаційного суду у цій справі, встановлено, що: - для захисту прав позивача ОСОБА_1 , як єдиної спадкоємиці ОСОБА_5 , ефективним способом захисту її права у цій справі є вимога про витребування на підставі ст. 388 ЦК України у ОСОБА_4 (як спадкоємця за заповітом) майна у вигляді вищезазначеної квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком останньої відповідачем ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу серія номер 473 від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., та яке вибуло з володіння спадкодавця (позивача ОСОБА_1 ) поза її волею при вищевикладених встановлених апеляційним судом у цій справі обствинах; - доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що до реєстраціїправа власності на нерухоме майна (вищезазначену спірну квартиру) спадкоємець позивач ОСОБА_1 не може вважатись її власником, а тому не має права вимоги до відповідача ОСОБА_4 , як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідача ОСОБА_6 , у цій справі на підставі ст. 388 ЦК України, ґрунтуються на припущеннях, суперечать вимогам ст. 1220 ч. 2 ЦК України (Часом відкриття спадщини є день смерті особи, у даному випадку спадкодавця ОСОБА_5 11.03.2014 року (свідоцтво про смерть, копія т.с. 1 а.с. 10) та ст. 1268 ч. 5 ЦК України (Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини), а тому не приймаються апеляційним судом до уваги у цій справі; - також «добросовісність» ОСОБА_6 , правонаступником після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть, копія т.с. 2 а.с. 105) є його донька (свідоцтво про народження, копія т.с. 2 а.с. 108) відповідач у цій справі ОСОБА_4 , який придбав вищезазначену спірну квартиру на підставі відплатного договору купівлі-продажу від 21.05.2014 року (т.с. 2 а.с. 34), ставиться апеляційним судом у цій справі під сумнів; - оскільки, апеляційним судом встановлено, що останній ( ОСОБА_6 ), будучи громадянином РФ, проживаючим в АДРЕСА_5 , на момент укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу 21.05.2014 року спірної квартири з ОСОБА_3 (відповідачем у цій справі), якому на той час право власності на цю квартиру належало на підставі спадкового договору реєстровий № 1754, посвідченого 07.09.2011 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С., укладеного з ОСОБА_5 на підставі якого ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 став власником квартири АДРЕСА_2 (копія т.с. 4 а.с. 191-192), який вже визнано недійсним з моменту його укладення 07.09.2011 року у цій справі постановою Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року (т.с.3 а.с.159-174), яка вже набрала законної сили 14 червня 2022 року та є чинною на час цього апеляційного перегляду, так як була залишена без змін у цій частині у цій справі постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року (т.с.4 а.с.54-68) у цій спірній квартирі ніколи не проживав (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем ОСОБА_4 апеляційному суду при новому апеляційному перегляді цієї справи у вищезазначеній скасованій частині не надані), хоча апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції в межах жоводів апеляційної скарги сторони позивача; - крім того, апеляційним судом при новому апеляційному перегляді цієї справи у вищезазначеній скасованій частині враховано, що «добросовісність» ОСОБА_6 щодо витребування майна могла б встановлюватись законодавцем як «не знав і не міг знати», що інша особа у даному випадку ОСОБА_3 , яка відчужила йому вищезазначену квартиру на підставі вищезазначеного спадкового договору з ОСОБА_5 , не мала права його відчужувати; проте, апеляційним судом встановлено, що набувач ОСОБА_6 знав та міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати цю квартиру, - оскільки, про це може свідчити у тому числі сам зміст вищезазначеного договору купівлі-продажу спірної квартири від 21.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., р. №473, за яким ОСОБА_6 придбав вищезазначену спірну квартиру у відповідача ОСОБА_3 (т.с. 4 а.с. 191-192); - так, відповідно до змісту вказаного договору купівлі-продажу (т.с. 4 а.с. 191-192) апеляційним судом встановлено, що в договорі було чітко зазначено, що продавцю ОСОБА_3 вказана квартира належала на підставі вищезазначеного правовстановлюючого документу: спадкового договору (п. 2 т.с. 4 а.с. 191, який вже на час новогоперегляду цієї справи апеляційним судом у вищезазначеній оскаржуваній частинівизнано судом недійним з моменту його укладення 07.09.2011 року; - при цьому, нотаріусом Байрамовою О.М. під час посвідчення вищезазначеного договору купівлі - пораджу спірної квартири від 21.05.2014 року його сторонам покупцю ОСОБА_6 та продавцю ОСОБА_3 було роз`яснено безпосередньо письмово у тому числі у цьому договорі вимоги ч. 1 ст. 661 ЦК України (п.17 договору т.с. 4 а.с. 192), відповідно до якої у разі вилучення за рішенням суду квартири у покупця на користь третіх осіб, що виникли до продажу квартири (у даному випадку 11.03.2014 року смерть ОСОБА_5 та відкриття спадщини, яка належить позивачу ОСОБА_1 з цієї дати), продавець має відшкодувати покупцю завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав; покупець ознайомився та погодився з цим (т.с. 4 а.с. 192); -окрім цього, апеляційним судом встановлено, що покупець ОСОБА_6 не мав перешкод на отримання від продавця ОСОБА_3 всієї необхідної йому для укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу спірної квартири інформації саме до його укладення (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідачів суду у цій справі не надані), а саме, виходячи із змісту правовстановлюючого документу (вищезазначеного спадкового договору, який визнанно недійсним з моменту його укладення 21.05.2014 року у цій справі за судовим рішенням, яке вже набрало законної сили) продавця ОСОБА_3 на спріну квартиру (чи виконав ОСОБА_3 умови спадкового договору; чому ОСОБА_5 у віці 51 рік уклав з ним спадковий договір; у зв`язку з чим помер ОСОБА_5 ; яка причини смерті ОСОБА_5 ; хто родичі померлого; де вони мешкають; чи є у них претензії щодо спірної квартири; ким є ОСОБА_3 померлому ОСОБА_5 ; чому ОСОБА_5 звертався до суду з приводу спірної квартири; чому у ОСОБА_5 не було документів на квартиру та він реєстрував її згідно дублікатів у 2011 році, ставши власником квартири в 1995 році; чому ОСОБА_3 здійснює відчуження квартири до спливу 6-ти місяців, які передбачені для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті Бєльчева тощо); - враховуючи, що апеляційним судом у цій справі було встановлено, що ОСОБА_5 страждав на тяжке психічне захворювання, помер від туберкульозу (зазначене є в матеріалах цієї справи, а саме в посмертних судово-психіатричних експертизах, які проведені у цій справі, та зокрема висновок - т.с.1 а.с.197-204), мав родичів по лінії рідного брата, з яким спілкувався та яких просив ОСОБА_3 , згідно з умовами вищезазначеного спадкового договору, поставити до відома про його смерть його родичів (п.7 спадкового договору) (т.с.4 а.с. 194); на час укладання спадкового договору в спірній квартирі був зареєстрований племінник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 ; судячи з того, що ОСОБА_5 помер від туберкульозу, ОСОБА_3 не виконав умови вищезазначеного спадкового договору; - вищезазначене лише свідчить про те, покупцю ОСОБА_6 було все це не цікаво, він передбачав ризики витребування у нього квартири третіми особами та погодився з цим; - крім того, апеляційним судом встановлено, що згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2019 року в іншій цивільній справі № 334/4340/18 за позовом ОСОБА_4 (відповідача у цій справі, як правонаступника померлого покупця ОСОБА_6 ) до Запорізької міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом (копія т.с. 2 а.с.130-131), яке було скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 25.03.2020 року (копія т.с. 2 а.с. 205-2012), постанова Запорізького апеляційного суду залишена без змін постановою Верховного Суду від 02.03.2021 року т.с. 3 а.с. 15-23) покупець ОСОБА_6 та його донька - ОСОБА_4 не розглядали вказану спірнку квартиру як своє місце проживання; в спірній квартирі ніколи не проживали (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем ОСОБА_4 суду не надані); оскільки, покупець ОСОБА_6 мав інше постійне місце проживання в АДРЕСА_5 , окрім спірної квартири, яку придбав за 297691,00 грн. (п. 7 договору тс. 4 а.с. 191 зорот, звіт т.с. 4 а.с. 206)), мав на праві власності автомобіль марки NISSAN X-TRAIL, вартість якого значно перевищувала вартість спірної квартири (т.с. 2 а.с. 130-131, 205-212, т. с. 3 а.с. 15-23); - все викладене вище свідчить про підстави та процедури набуття майна «добросовісним набувачем», про порівняльну вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна - спірної квартири; - таким чином, апеляційний суд при новому перегляді цієї справи в апеляційному порядку у вищезазначеній скасованій частині, додатково дослідивши вищезазначені обставини вибуття майнау вигляді вищезазначеної квартири з володіння позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_5 з моменту відкриття цієї спадщини після нього та набуття ОСОБА_6 та у подальшому його правонаступником в порядку спадкування донькою ОСОБА_4 вищезазначеної квартири, враховуючи вартість цієї спірної квартири (297691,00 грн.), яка є двокімнатною загальною площею 50,1 кв. м, житловою площею 32,77 кв. м (т.с. 4 а.с. 191) та наявність у правонаступника померлого покупця ОСОБА_6 відповідача ОСОБА_4 у цій справі, яка вже умовно є добросовісним набувачем цієї спірної квартири в силу спадкового законодавства: - іншого житла: АДРЕСА_3 (ст. 82 ч. 1 ЦПК України, зміст довіреності відповідача ОСОБА_4 від 04.03.2019 року на представництво її інтересів у цій справі адвокатом Бєлоусовим М.Є., копія т.с. 2 а.с. 91, відмітка в паспорті відповідача ОСОБА_4 про реєстрацію за вказаною адресою іншого житла від 23.03.2016 року, копія т.с. 2 а.с. 89 зворот, відповідь від 14.11.2024 року апеляційному суду щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб платників податкі - т.с. 5 а.с. 60); - та права, як правонаступника покупця ОСОБА_6 на відшкодування продавцем ОСОБА_3 завданих збитків у разі вилучення за рішенням суд цієї квартири у покупця на користь третьої особи у подальшому з ОСОБА_3 в силу умов вищезазначеного договору купівлі-продажу, якщо покупець ОСОБА_6 дійсно не знав або не міг знати про наявність таких підстав- п. 17 - т.с. 4 а.с. 192), апеляційний суд дійшов висновку, що задовлення позовної вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4 , як остаточного її набувавча, про витребування на користь позивача майна у вигляді вищезазначеної квартири відповідає критерію пропорційності втручання у право останньої. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ґрунтуються на законі та наявних у цій справі доказах, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості у вищезазначеній частині, яка є предметом нового апеляційного перегляду на тепершінй час у цій справі. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення Ленінського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2022 року у цій справі в частині, вирішення (відмови) позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі у цій частині нове судове рішення (прийняти постанову); витребувати у ОСОБА_4 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу серія номер 473 від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М. В іншій частині вирішення позовних вимог позивача постанова Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року набрала законної сили та залишена без змін у цій справі постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року, тому останні апеляційним судом при новому апеляційному перегляді цієї справи не переглядаються. Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2022 року у цій справі в частині, вирішення (відмови) позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна у цій справі скасувати. Ухвалити у цій справі у цій частині нове судове рішення (прийняти постанову). Витребувати у ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є правонаступником ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі договору купівлі-продажу серія номер 473 від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М. В іншій частині вирішення позовних вимог позивача постанова Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року набрала законної сили та залишена без змін у цій справі постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року, тому останні апеляційним судом при новому апеляційному перегляді цієї справи не переглядаються. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 26.12.2024 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кухар С.В.Поляков О.З.