Ухвала КАС ВС № 520/15082/24

УХВАЛА 25 грудня 2024 року м. Київ справа № 520/15082/24 провадження № К/990/47130/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Годунова Віталія Сергійовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в : 06 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 09 грудня 2024 року. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Підставою для касаційного оскарження автор вказав на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проаналізувавши на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалені у цій справі судові рішення, установлено, що суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Так, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, автор стверджує, що Верховний Суд ухвалою від 12 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження у справі № 520/14211/24. Однак, наведене не може свідчити про належне обґрунтування пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Звертаючись з цим позовом до Військової частини НОМЕР_1 , позивач просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неповної виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року за період з травня 2023 року по квітень 2024 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову допомогу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, за період з травня 2023 року по квітень 2024 року в повному обсязі без утримання сум аліментів та з урахуванням раніше виплачених сум. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення та додаткову винагороду під час дії воєнного стану, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 в розмірі від 30000 грн до 100000 грн та підтверджується архівними відомостями за період з січня 2022 року по квітень 2024 року. На підставі постанови державного виконавця Первомайського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції від 24 квітня 2023 року у ВП НОМЕР_2 та вимоги виконавця № 39843 від 11 грудня 2023 року з позивача військовою частиною з травня 2023 року по квітень 2024 року утримуються аліменти не лише з грошового забезпечення позивача, а й з додаткової винагороди за участь у бойових діях, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №

168. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 146 аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника, окрім того, 16 листопада 2022 року до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263, яка набула чинності 16 листопада 2022 року, а саме доповнено фразою після слів «З усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану». Отже, починаючи з 16 листопада 2022 року, додаткова винагорода на період дії військового стану була включена до видів грошового забезпечення, з яких може проводитися утримання аліментів. Таким чином, відмовляючи у позові у цій справи, суди попередніх інстанцій зазначили, що у контексті спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану, а тому внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а відтак, відповідачем правомірно утримувались суми аліментів з грошового забезпечення позивача у спірному періоді, у тому числі і з додаткової винагороди, оскільки вона не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мала постійний характер та відноситься до видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц та ухвалі від 07 лютого 2024 року у справі № 331/4185/19. Наведене свідчить про необґрунтованість підстави пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, автор касаційної скарги формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Годунова Віталія Сергійовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 520/15082/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя М. І. Смокович