LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС340/9971/23

від 25.12.2024 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного…

УХВАЛА 25 грудня 2024 року м. Київ справа № 340/9971/23 адміністративне провадження № К/990/47128/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 340/9971/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування наказів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 17.10.2023 № 380 про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 (в частині відсторонення начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків на час проведення дисциплінарного провадження); - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 20.11.2023 № 9-дс про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 20.11.2023 №576-0 про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області; - стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.10.2023 до дня поновлення на посаді (з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1263, 54 грн). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 17.10.2023 № 380 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » (в частині відсторонення начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків на час проведення дисциплінарного провадження). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.11.2023 № 9-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.11.2023 № 576-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області з 21.11.2023. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.10.2023 по 27.05.2024 на загальну суму 200 902, 60 грн. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачем 06.12.2024 через підсистему «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Зміст касаційної скарги дає підстави для висновку, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 340/9971/23 є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, заявник касаційної скарги указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. На думку відповідача, при винесенні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, суд застосував норму матеріального права, а саме приписи статті 72 Закону України «Про державну службу», якою врегульовано питання відсторонення від посади та розтлумачив її застосування на власний розсуд, здійснивши при цьому посилання на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 340/4847/18 та від 05.06.2019 у справі №814/934/18, які не є подібними в даних спорах, та стосуються застосування інших норм Закону України «Про державну службу», а саме застосування статей 65, 77 Закону України «Про державну службу». Суд зауважує, що за правилами процесуального закону у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 4 частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 72 Закону України «Про державну службу», проте не зазначає постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування цієї ж норми, який не враховано судом апеляційної інстанції. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі положень частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, та не викладення скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 340/9971/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»