Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2329/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2329/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 25 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 25 жовтня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 , відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 №84/2428, перебуває на військовій службі по мобілізації у військовому званні "солдат" з 25.02.2022. ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. За наслідками розгляду рапорту відповідач 06.02.2024 прийняв висновок про відмову у звільненні з військової служби, у якому зазначив, що з сповіщення №466 немає можливості зробити однозначний висновок про причини, які призвели до смерті брата позивача. У зв`язку з зазначеним позивачу запропоновано додати до рапорту документи, що підтверджують причини смерті ОСОБА_2 . Позивач є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , в якому в графі батьки зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та свідоцтвом про народження заповнене на ім`я загиблого брата позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , в якому в графі батьки зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Згідно сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_1 №466 від 04 грудня 2023 року, яке міститься в матеріалах справи, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гранатометник 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , військовослужбовець по мобілізації, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Чугуїв Харківської області. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 03.06.2024 військовою частиною НОМЕР_5 надано сповіщення військової частини НОМЕР_5 про смерть (загибель) ОСОБА_2 №1/339 від 02.12.2023, витяг з наказу військової частини НОМЕР_5 №366 від 15.12.2023 та лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 №12-19-999-25/23 від 24.11.2023. Так, в сповіщені про смерть (загибель) №1/339 від 02 грудня 2023 року військової частини НОМЕР_6 про смерть ОСОБА_2 вказано лише дата і місце смерті останнього. Разом з тим, згідно лікарського свідоцтва про смерть №12-19-999-25/23 від 24.11.2023 ОСОБА_2 помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Чугуїв Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок повішання. Згідно витягу з наказу військової частини НОМЕР_5 від 15.12.2023 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок повішання, виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також в наказі зазначено, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з проходженням військової служби. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232- XII). Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу. Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів під час дії воєнного стану визначено частиною 4 ст.26 Закону №2232-XII. Підпунктом «г» пункту 2 частини 4 вказаної статті (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено звільнення з військової служби через ряд сімейних обставин або інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Зі змісту наведених норм слідує, що для звільнення позивача з військової служби необхідною умовою є підтвердження факту загибелі рідного (повнорідного, неповнорідного) брата під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану Разом з тим, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 , гранатометник 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , військовослужбовець по мобілізації, який є братом позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Чугуїв Харківської області внаслідок повішання, тобто не під час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.