Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/7128/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/7128/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 23.08.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2024 №971010137317 щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки; - зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 11.06.2024 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі відмовили позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (відповідно до ст.40 вказаного вище Закону), при перерахунку пенсії чинним законодавством не передбачено. Вважає, що відповідачі порушуючи закон відмовили у призначені пенсії. Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі проти позову заперечували та вказали, що застосувати показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає підстав. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2024 №971010137317 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 11.06.2024 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що позивач з 03.07.2024 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до цієї дати отримувала пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто, має місце не первинне призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший. Оскільки мало місце переведення з одного виду пенсії на інший то застосовується ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з пенсійним посвідченням від 03.07.2024 серії НОМЕР_1 позивачці призначена пенсія за віком. 04.07.2024 позивачка звернулася заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 11.06.2024 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. До заяви додала перелік документів. Заява прийнята 04.07.2024 та зареєстрована за №12187. 12.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №971010137317 про відмову у перерахунку пенсії. В даному рішенні зазначено, що з 02.09.2010 позивачці призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти. Відповідно до заяви від 11.06.2024 №10812 позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно зі вказаним Законом показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки застосовують під час переведення з пенсії з інвалідності на пенсію за віком (у разі, якщо її призначають уперше), які працювали й набули не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Застосувати показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає підстав. Листом від 16.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивачку про результати розгляду її заяви. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка мала право на перерахунок пенсії за віком з 11.06.2024 (дати звернення заявою про зміну виду пенсії) відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за попереднім перерахунком пенсії за віком, тобто, за 2021-2023 роки. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Так, відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Таким чином, позивач має право на отримання двох видів пенсій за різними законами - у зв`язку із вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), та за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Позивач набула право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону № № 1058-IV, оскільки досягла пенсійного віку, та має достатній страховий стаж, перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначені за Законом України №1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника. У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14. Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). З матеріалів справи вбачається, що до моменту призначення пенсії за віком позивачка отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме з 02.09.2010 позивачці призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти. Відповідно до заяви від 11.06.2024 №10812 її з 11.06.2024 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV. Відповідно до статей 51-52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції станом на момент призначення пенсії позивачці) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті

55. Колегія судді вказує, що оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону №1058 поняттю переведення на інший вид пенсії. Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивачка звернулася вперше. У даному випадку позивач, отримуючи пенсію за Законом № 1788-ХІІ, звернулася з заявою до відповідача про нарахування їй пенсії за іншим Законом, а саме: пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Таким чином, при призначенні позивачці у 2024 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 465/5246/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 185/860/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 876/5312/17 (провадження №11-731апп18). Як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 240/4170/19, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивачці 11.06.2024 було призначено пенсію за віком вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки. Крім того, захист порушених прав позивачки також потребує зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, що не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду. Суд першої інстанції вірно зазначив, що рішення щодо розгляду заяви позивачки прийняв та, відповідно, обчислення її стажу здійснювало саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Встановлені обставини свідчать, що у заявлених правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло документи позивачки. Разом із тим, безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивачки про призначення пенсії та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення від 12.07.2024 №971010137317 здійснило саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не допустило порушення заявленого права позивачки на призначення пенсії та діяло відповідно до Порядку №22-1 щодо прийому документів позивачки, тому позовна вимога щодо зобов`язання його вчинити певні дії не обґрунтована та задоволенню не підлягає. При цьому, оскільки позивачці призначена пенсія за віком відсутні підстави для її повторного призначення, в цій частині позовна вимога не обґрунтована та задоволенню не підлягає. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 11.06.2024, з метою ефективного захисту її прав наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який безпосередньо порушив її право на належний розмір пенсії здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, починаючи з 11.06.2024, тобто з дати звернення із заявою про призначення їй пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 25.12.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна