Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/5092/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5092/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №340/5092/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №110130014869 від 26.04.2024; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130014869 від 07.05.2024. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №340/5092/24 адміністративний позов Кашкалди задоволено: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо визнання не дійсним рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 №110130014869 від 14.02.2024; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №110130014869 від 26.04.2024; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130014869 від 07.05.2024. Судом зазначено, що відповідачами за результатами розгляду однієї заяви позивача та доданих документів прийнято два протилежних рішення про призначення пенсії та про відмову у призначенні пенсії. Проте, чинним законодавством України не передбачено право органу пенсійного фонду повторно розглядати заяву після прийняття рішення про призначення пенсії та визнавати рішення про призначення пенсії не дійсним. Відповідачами не надано правого обґрунтування таких дій суб`єкта владних повноважень та відповідних доказів. З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважав за необхідне вийти за межи позовних вимог та визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо визнання рішення про призначення пенсії позивачу №110130014869 від 14.02.2024 не дійсним. Також суд зазначає, що з наданої позивачем трудової книжки та довідки про наліт годин, підтверджується необхідна вислуга років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. а ст. 54 Закону. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, а відмова відповідача є необґрунтованою. Крім того, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. За висновком суду посилання відповідача, у рішенні про відмову в призначенні пенсії, на ненадання позивачем документів передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, є необґрунтованими, оскільки вказаним Порядком не передбачено обов`язковість надання вказаних документів. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано апеляційні скарги, згідно яких скаржники просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №340/5092/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржники зазначають, що позивачем не надано документів на підтвердження стажу необхідного для призначення пенсії відповідно до п. а ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення, а саме: льотної книжки з відповідними записами про фах, тип повітряного судна, наліт годин. Також зазначають, що період роботи з 01.10.1992 по 06.07.1996 не підлягає зарахуванню до стажу позивача, у зв`язку з припиненням участі російської федерації в «Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вважає, що не є належним відповідачем по справі оскільки не порушувало права та інтереси позивача. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 06.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років з наданням відповідних документів. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за вислугу років № 110130014869 від 14.02.2024 позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закон України Про пенсійне забезпечення. Обчислення розміру пенсії проведено з урахуванням страхового стажу 54 роки 8 місяців 3 дні, в тому числі спеціального стажу , що дає право на пенсію на вислугу років (льотний склад) 41 рік 8 місяців. Позивачем 21.02.2024 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про працевлаштування з 12.02.2024. 28 лютого 2024 року позивачу видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , вид пенсії вислуга років, термін дії довічно. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 06.02.2024 та прийнято рішення №110130014869 від 26.04.2024, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років в зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії. У рішенні вказано, що страховий стаж становить 25 років 02 місяці 20 днів; спеціальний стаж працівника льотного складу відсутній. За доданими до заяви документами до страхового стажу не враховано періоди роботи в російській федерації з 01.10.1992 по 06.07.1996, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рсфр по 31 грудня 1991 року. До спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років не враховано період з 04.06.2007 по 12.01.2024, оскільки свідоцтво члена екіпажу повітряного судна цивільної авіації та льотна книжка з відповідними записами про фах, тип повітряного судна, наліт годин та види робіт, що виконувались, не надано; період з 09.01.2001 по 24.05.2007, оскільки документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії, що передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, не надані. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 29.04.2024 № 1900-0303-9/20707 визнало рішення про призначення пенсії позивачу №110130014869 від 14.02.2024 не дійсним. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення №110130014869 від 07.05.2024 про блокування виплати пенсії позивачу на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №110130014869 від 26.04.2024 про відмову позивачу в призначення пенсії та листа №1900-0303-9/20707 від 29.04.2024. Видом перерахунку у зазначеному рішенні вказано в зв`язку з документами, які містять недостовірні відомості. Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії за вислугу років та блокуванням виплат пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до положень ст. 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що право на зарахування періодів роботи до стажу. Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з наявною у матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.10.1992, позивач, зокрема, працював: - з 01.10.1992 по 06.07.1996 другим пілотом літака Ан-24, російська федерація; - з 09.01.2001 по 24.05.2007 другим пілотом, командиром повітряного судна, інструктором льотної служби МААК УРГА; - з 04.06.2007 по 12.01.2024 другим пілотом, командиром повітряного судна ПрАТ Міжнародні Авіалінії України. Окрім трудової книжки, спеціальний стаж позивача підтверджується довідкою ПрАТ Міжнародні Авіалінії України №12 від 17.01.2024, довідкою ПрАТ Міжнародні Авіалінії України №26-01-2024 від 26.01.2024, довідкою Льотної академії Національного авіаційного університету №7/к від 23.01.2024, відповідно до якої позивач з 01.09.1988 по 27.08.1992 навчався на факультеті льотної експлуатації в Кіровоградському вищому льотному училищі цивільної авіації. Відповідно до довідки ПрАТ Міжнародні Авіалінії України №26-01-2024 від 26.01.2024 наліт годин позивача з 01.09.1988-31.12.2022 становить 12684:34:00 год. Відповідно до пункту «а» статті 54 Закону 1788 право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. «Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу», «Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», «Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу». Відповідно до «Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», до посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років належать:

1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.

2. Льотно-інструкторський склад.

3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори й інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об`єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.

4. Парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів. Пунктом 1 «Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу» визначено, що при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами "б"-"г" цього пункту) - за один місяць вислуги; б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції вірно проведено обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу наступним чином: (12684,34:20):12 = 52,85. Отже, спеціальний стаж позивача складає 52 роки. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навіть якщо врахувати лише понад 9000 льотних години позивача в Авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», якою видана довідка №26-01-2024 від 26.01.2024, такий стаж є достатнім для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту «а» статті 54 Закону 1788. Доводи відповідачів, про необхідність надання льотної книжки з відповідними записами колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки пенсійним органом не зазначено яким нормативним актом передбачено обов`язок надання такого документа. Крім того, первинно розглядаючи заяву про призначення пенсії пенсійним фондом не витребувано у позивача такого документу. Стосовно доводів відповідачів про не зарахування періоду роботи позивача з 01.10.1992 по 06.07.1996 у зв`язку з припиненням участі російської федерації в «Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 колегія суддів зазначає наступне. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та рф (далі - Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови. Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023. У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем. Оскільки чинним законодавством України не передбачено право органу пенсійного фонду повторно розглядувати заяву після прийняття рішення про призначення пенсії та визнавати рішення про призначення пенсії не дійсним та за відсутності підстав для відмови в призначенні пенсії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо визнання не дійсним рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 №110130014869 від 14.02.2024 та скасування рішення №110130014869 від 26.04.2024. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130014869 від 07.05.2024 є похідним від протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №110130014869 від 26.04.2024, а тому також підлягає скасуванню. Стосовно аргументів Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неналежності визнання його відповідачем у цій справі, колегія суддів зазначає наступне. Предметом розгляду у цій справі, зокрема, є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130014869 від 07.05.2024 про блокування виплати пенсії позивачу, а тому, незалежно від підстав прийняття такого рішення, належним відповідачем у справі про скасування цього рішення, є саме орган який його прийняв, в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №340/5092/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко