Постанова Одеський апеляційний суд № 2-2925/11

Номер провадження: 22-ц/813/363/24 Справа № 2-2925/11 Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року у справі за заявою представника стягувача Приватного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів. 21 серпня 2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів щодо cтягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/83361/74/89007 від 7 березня 2008 року в розмірі 948870 грн. 77 коп., посилаючись на те, що виконавчі листи були втрачені під час поштової пересилки. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року заяву представника стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Видано дублікат виконавчих листів за № 2-2925/11 у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/83361/74/89007 від 7 березня 2008 року в розмірі 948870 грн. 77 коп. та судові витрати у вигляді держмита в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. Поновлено процесуальний строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів за № 2-2925/11 у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/83361/74/89007 від 7 березня 2008 року в розмірі 948870 грн. 77 коп. та судові витрати у вигляді держмита в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 11 грудня 2024 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. 10 грудня 2024 року від адвоката Коверги Г.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, шо адвокат Коверга Г.В. перебуває на лікарняному. Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Крім того апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що стороною заявника не надано жодних належних і допустимих доказів того, що вона перебуває на лікарняному. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі. Апеляційний суд також зазначає, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року заяву представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» -Божонок Т.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено на 11 грудня 2024 року на 13 год. 00 хв. задоволено. Однак представник заявника у судове засідання у режимі відеоконференції не приєдналась, жодних заяв або клопотань на момент судового засідання не надіслала. Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повний текст судового рішення виготовлено 23 грудня 2024 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Фактичні обставини справи. Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Київського райсуду м. Одеси ухваленим 24 жовтня 2011 року позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/83361/74/89007 від 7 березня 2008 року в розмірі 948870 грн. 77 коп. 03 квітня 2012 року представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав виконавчі листи. Згідно із інформації про виконавця провадження ВП35102735 (ідентифікатор для доступу 0А9701В71447) та ВП35059224 (ідентифікатор для доступу 94Г583883406) вбачається наступне. 1) Виконавче провадження ВП35102735 (ідентифікатор для доступу 0А9701В71447): 07 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження ВП35102735 відносно ОСОБА_1 15 січня 2013 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .. 15 січня 2013 року зупинено виконавче провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинна на момент вчинення виконавчої дії). 20 грудня 2013 року виконавчий документ повернено стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинна на момент вчинення виконавчої дії) стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування. 2) Виконавче провадження ВП35059224 (ідентифікатор для доступу 94Г583883406): 05 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження ВП35059224 відносно ОСОБА_1 05 листопада 2012 року винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. 27 червня 2013 року виконавчий документ повернено стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинна на момент вчинення виконавчої дії) стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, задовольняючи заяву про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих листів та видачу дублікатів виконавчих листів, суд першої інстанції вважав доведеним, що виконавчі листи за № 2-2925/11 втрачено під час поштового направлення, рішення суду до цього часу не виконано, позивач пропустив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання з поважних причин, тому слід задовольнити заяву про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання. Однак повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке. Щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Відповідно до вимог ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно із ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Згідно із ч.ч.1,2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, що діяв на момент винесення судового рішення у цивільній справі №2-1091/09 та набрання ним законної сили, було встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Разом із тим, частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року та діяв на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі Закон № 1404-VIII), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, ? з наступного дня після його постановлення. Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 606-XIV у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону № 606-XIV). У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина третя статті 23 Закону № 606-XIV). Аналогічні приписи містяться у частинах четвертій, п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. У своїй заяві ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» як підставу для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання зазначає, що виконавчі листи були втрачені під час поштової пересилки. З метою встановлення руху і підстав повернення виконавчих листів по вказаній цивільній справі, апеляційним судом застосовано ідентифікатор для доступу до виконавчих проваджень: ВП35102735 (ідентифікатор для доступу 0А9701В71447) та ВП35059224 (ідентифікатор для доступу 94Г583883406). Дані відомості самостійно надані заявником до суду першої інстанції і містяться у матеріалах справи у вигляді скріншоту. Так, з інформації, яка наявна в системі виконавчих проваджень, вбачається, що: 1)20 грудня 2013 року виконавчий документ стосовно ОСОБА_1 повернено стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинна на момент вчинення виконавчої дії) стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування. 2) 27 червня 2013 року виконавчий документ стосовно ОСОБА_1 повернено стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинна на момент вчинення виконавчої дії) стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що всі виконавчі листи були повернені у 2013 році в різні місяці. Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази наявності поважних причин, з огляду на які ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», маючи ідентифікатори доступу до автоматизованої системи виконавчих провадження, не мали змоги промоніторити стан виконавчого провадження і з моменту повернення виконавчих документів (2013 рік) звернутись у розумний термін до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів. Водночас із такою заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся лише у 2018 році, тобто через 5 років після повернення виконавчих документів. Крім того, апеляційний суд зазначає, що підставою для повернення виконавчих документів у справі стала саме поведінка стягувача, а саме: неавансування витрат виконавчого провадження. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року по справі №826/12483/16, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Апеляційний суд зазначає, що наведені заявником причини пропуску строку не є поважними та не є безумовною та достатньою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки сам по собі факт неповернення виконавчого листа не є підставою для поновлення строку для виконання, коли у стягувача були можливості щодо отримання інформації про стан виконавчого провадження і звернення з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів у розумний строк. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволенню не підлягає. Щодо вимог заяви про видачу дублікатів виконавчих листів. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України. Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Так як апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, то вимоги заяви про видачу дублікатів виконавчих листів не підлягають задоволенню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. У задоволенні заяви представника стягувача Приватного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судове рішення виготовлено 23 грудня 2024 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк