Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/11/24

Справа № 307/11/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29.11.2024 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Варга Д.Д. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення та обрано йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в доход держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору. Відповідно до постанови, - ОСОБА_1 , 28 грудня 2023 року, о 19 годині 10 хвилин, в с. Грушово, по вул. Травневій, керував транспортним засобом марки Фольцваген Пасат, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Варга Д.Д., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова незаконна та необґрунтована, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, - вирішуючи дану справу в тому числі і за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги зазначених вище норм та положень ст.ст.245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом та прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та доведеності його вини у вчиненні вказаного правопорушення, оскільки такий висновок на думку апеляційного суду не відповідає фактичним обставинам справи. Так, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 488624 від 28.12.2023 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №269726 від 28 грудня 2023 року, рапортом та відеозаписом події. Однак на думку апеляційного суду вказані докази поза розумним сумнівом не доводять наявність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за обставин, зазначених в протоколі, виходячи з наступного. Згідно ч.5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Аналогічні вимоги до направлення на огляд осіб на стан сп`яніння та наслідки їх порушення встановлені і п. 1 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.1 1.2015 № 1452/735, надалі «Інструкції», відповідно до якої за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У відповідності до п. 7 розділу І Інструкції, - у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов`язковим. Однак, у матеріалах справи таке направлення відсутнє, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд. Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення. У ньому повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, особу яка його скоїла, дані про свідків і потерпілих, свідків їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах. В Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі «Інструкція поліції)», в більшій мірі деталізовано вимоги, які висуваються при оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому протокол серії ААД №488624 від 28.12.2023 року не відповідає встановленій формі, затвердженій додатком №1 до Інструкції поліції, був складений з порушенням положень п. 11 розділу 2 Інструкції, а також порушенням положення ст. 256 КУпАП. Так, всупереч п. 11 розділу 2 Інструкції поліції, - ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не роз`яснено його права, передбачені статтями 55, 56, 59 Конституції України. Протокол було складено на бланку, в якому лише міститься вказівки на роз`яснення ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП і не має вказівок на статті 55, 56, 59 Конституції України. Однак додаткових пам`яток чи розписок про ознайомлення ОСОБА_1 з правами, передбаченими ст.ст.55, 56, 59 Конституції України, матеріали не містять. З оглянутого в апеляційній інстанції відеозапису не можливо встановити хто саме керував транспортним засобом, оскільки події відбувалися на подвір`ї, де слідом зайшли правники поліції. І хто саме виходив з водійського місця на відеозаписі не зафіксовано, як і не зафіксована процедура складання протоколу. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, тому не можна погодитися з висновками суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ Коробов проти України №39598/оз від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівому справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Зазначені обставини вказують на упереджене ставлення працівників поліції до особи правопорушника та вказують на намір останніх скласти протокол за будь-яких умов. Зазначене в своїй сукупності дає підстави апеляційному суду дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а, відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для скасування постанови з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Варги Д.Д. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага